Велика пляма на поверхні Юпітера
Газовий гігант зі своїми супутниками нагадує маленьку сонячну систему.
Нещодавно вчені з'ясували, що Юпітер є не тільки найбільшою, але й найстарішою планетою в Сонячній системі.
За оцінками астрономів, Сонячна система з'явилася приблизно 4,5 мільярда років тому. Планети сформувалися завдяки обертанню протопланетного диска, який оточував Сонце.
Тверде ядро Юпітера утворилося через один мільйон років після початку формування Сонячної системи. Пізніше воно стало притягувати речовину, яка послужила газовою оболонкою Юпітера.
Юпітер можна сміливо назвати найкрасивішою планетою - химерні візерунки на його поверхні заворожують не менше міжзоряних туманностей.
Корреспондент.net вирішив згадати, чим ще прекрасний цей газовий гігант.
Міні-сонячна система
Юпітер - планета, яка найбільше схожа на Сонце. Це гігантська газова куля, що складається, в основному, з водню і гелію, якій не вистачило маси, щоб запалити термоядерні реакції всередині себе.
Крім того, Юпітер з його численними супутниками можна вважати моделлю Сонячної системи - майже зірка із планетами-супутниками, що обертаються навколо неї. Саме цим вона представляє найбільший інтерес для вчених.
Кількість супутників Юпітера досягла 69. Їх розміри варіюються від кількох десятків кілометрів до великих галілеєвих супутників, розмір яких становить кілька тисяч кілометрів.
Найбільша планета Сонячної системи має, зокрема, найбільший місяць - Ганімед, який за обсягом перевершує Меркурій - найменшу планету системи.
Галілеєві супутники були відкриті Галілео Галілеєм у 17 столітті. Це великі тіла з уже сформованою внутрішньою будовою. Супутники Юпітера за властивостями значно відрізняються один від одного.
Великі супутники обертаються навколо планети на відстані від півмільйона до двох мільйонів кілометрів.
Внутрішній супутник Іо є найбільш активним вулканічним супутником. Кольори цього тіла говорять про те, що поверхня постійно змінюється.
Супутник Юпітера Іо
Унікальне лавове озеро на Іо
Супутники, які подалі від планети, покриті льодом. Це Європа, Ганімед і Калісто. Недавні відкриття показали, що ці супутники можуть мати підповерхневий океан.
Нові знання змінили уявлення вчених про те, що називається населеністю всесвіту. До цих відкриттів вважалося, що зародження життя можливе лише на поверхні планет.
Саме тому супутники Юпітера знаходяться в фокусі сучасної науки.
Океан Європи, як показує моделювання, контактує з кам'янистою поверхнею, а значить, викиди вулканічної активності потрапляють у нього, створюючи таким чином первинний "бульйон" для зародження життя.
супутник Європа
У Ганімеда інша ситуація - його океан затиснутий між крижаними прошарками. Однак він цікавий тим, що є єдиним супутником Сонячної системи з магнітним полем.
Четвертий з галілеєвих супутників - Каллісто. Вчені називають його еталоном у Сонячній системі, тому що це найбільш старий супутник із найбільш древньою поверхнею.
Фактично на ньому, як на тестовій платівці, закарбувалися удари метеоритів, починаючи з моменту утворення Сонячної системи, в той час, як на інших тілах Сонячної системи все це було вже змазано, змито, змінено геологічними процесами.
Супутник Каллісто
Інший аспект - це те, що Каллісто не є повністю диференційованим тілом, тобто, всередині ще не відбувся повний поділ важких елементів, які зазвичай падають вниз до ядра, таких елементів, як залізо.
Ці супутники, так само, як і вся система, занурені у величезну магнітосферу Юпітера.