Цикл самогубств в Україні, скандали в католицькій церкві і банкрутство ІДІЛ в дайджесті іноземної преси.
Хто вбиває представників колишньої влади в Україні - Newsweek
Українські олігархи б'ються за збереження або розширення свого впливу при новому порядку, а їх помічників знаходять мертвими.
Реформатори в Україні з боєм намагаються звільнити корумповані держустанови із задушливих обіймів кількох надзвичайно багатих бізнесменів.
У березні битва реформаторів з олігархами, що йде в основному за закритими дверима, вихлюпнулася в публічний простір: колишній губернатор Дніпропетровської області, мільярдер Ігор Коломойський організував захоплення офісів двох державних енергетичних компаній у Києві.
За останні три місяці щонайменше вісім чиновників, які отримали призначення від режиму Януковича, померли при загадкових обставинах. І українські правоохоронні органи не хочуть говорити про цих людей.
Усі вісім чоловік були пов'язані з "Партією регіонів".
Один з них - старший прокурор Малиновського району Одеси Сергій Мельничук - в березні був скинутий з балкону на дев'ятому поверсі житлового будинку.
22 березня, коли було виявлено тіло Мельничука, поліція спочатку заявила місцевим журналістам, що чоловік наклав на себе руки. Однак незабаром з'ясувалося, що стривожені сусіди пізно ввечері чули звуки боротьби і викликали поліцію. Патологоанатоми виявили, що загиблого перед падінням сильно побили. Того ж дня одеська прокуратура кваліфікувала "суїцид" Мельничука як вбивство і заарештувала колишнього співробітника поліції, якого називають лише "громадянином К.".
Newsweek направив до Генеральної прокуратури України запит про процес розслідування семи інших подібних випадків.
У відомстві заявили, що інформація щодо цих справ є "державною таємницею" - вражаюче твердження, якщо врахувати, що мова йде про низку начебто не пов'язаних між собою випадків загибелі цивільних осіб, які вони самі (службовці Генеральної прокуратури) у розмові з журналістами оголосили самогубствами.
Після втручання президентської адміністрації Генеральна прокуратура повідомила, що з чотирьох з семи смертей заведено справу про вбивство, а ще по двох випадках стаття поки не вибрана. Інші дві справи були закриті у зв'язку з відсутністю ознак злочину. Більше ніякої інформації нам не надали.
Головну роль у цій детективній історії відіграє найбагатша людина України Рінат Ахметов
Як каже журналіст Hromadske TV Дмитро Гнап, "Ахметов був сірим кардиналом "Партії регіонів". Офіційним лідером був Янукович, але саме Ахметов контролював все фінансування, всі політичні дії партії".
Ці дії стали приводом для порушення численних кримінальних справ, але оскільки деякі з тих, хто найбільше знав про діяльність Ахметова, тепер мертві, переконати інших дати свідчення в суді, можливо, не вдасться ніколи.
Автор розповідає про деякі з цих вбивств. 9 березня від вогнепального поранення у себе вдома помер колишній депутат від "Партії регіонів" Сергій Мельник. При ньому знайшли передсмертну записку.
Мельник був засновником охоронної організації, яка доглядала за активами створеної Ахметовим керуючої компанії Systems Capital Management. Як стверджує Гнап, Мельник багато знав про Ахметова, про те, як він отримав у власність державне майно.
Через три дні після смерті Мельника був знайдений мертвим ще один екс-парламентарій від "Партії регіонів" і колишній губернатор Запорізької області Олександр Пеклушенко, також тісно пов'язаний із інтересами Ахметова в області бізнесу. У період з 26 січня по 28 лютого 2015 року, незадовго до того, як померли Мельник та Пеклушенко, не стало ще п'ятьох - Михайла Чечетова, Олексія Колесника, Миколи Сергієнка, Сергія Вальтера та Олександра Бордюга.
Всі вони отримували призначення від "Партії регіонів", і всі при новому уряді опинилися під слідством
Не маючи доступу до доказів з місця злочину, неможливо зрозуміти, що це було: чи то Ахметов замовив замах на колишніх союзників, чи то це зробив хтось інший, або ж стільки заможних людей просто не витримали тиску, пов'язаного зі статусом підслідного.
Останньої версії дотримуються представники попередньої адміністрації: "Я все-таки вважаю, що це самогубство. Не думаю, що ці експертні думки, що вони занадто багато знали, серйозні. Вони [загиблі чиновники] просто були не надто глибокими та обачними людьми. Вони були слабкі і за життя ", - сказав у розмові з кореспондентом Newsweek високопоставлений чиновник з адміністрації Януковича.
Коли бачиш, як головні прокурори країни виходять з будівлі Генеральної прокуратури в стильних костюмах і розсаджуються по блискучим "Порше", "БМВ" і "Лендровері", стає ясно, що зарплата державного прокурора, яка в перерахунку становить 400 євро, не єдине джерело їх доходів ...
На кону стоять великі суми грошей, так що правду про ці смерті ми в найближчому майбутньому, швидше за все, не дізнаємося.
Скандали у Ватикані - Independent
У Північній Італії неназваного 50-річного священика відлучили від служіння після звинувачень у тому, що він "шукав в інтернеті коханців-геїв і брав участь в гомосексуальних оргіях".
Якийсь 32-річний житель міста Ровіго, що на півдорозі між Болоньєю і Венецією, розповів місцевій пресі, що "познайомився зі священиком через Facebook і завів з ним тісну дружбу, після чого служитель церкви зізнався ... у своїй гомосексуальності".
У подальшій переписці, копію якої чоловік передав пресі, священик розповів, що вступав у статеві відносини з іншими релігійними діячами, а також зі службовцями елітної Швейцарської гвардії Ватикану.
Тим часом на півдні країни інший священик перебуває під слідством у справі про вбивство парафіянки. Підозра впала на батька Гратьена Алабі, уродженця Демократичної Республіки Конго, після того як у церкві під кам'яною плитою були виявлені останки Гверріни Піскальї, яка зникла безвісти близько року тому.
У пресі з'явилися повідомлення, що у батька Алабі була позашлюбна зв'язок з Піскальей, в результаті чого жінка народила дитину.
Ісламська держава на мілині - Sueddeutsche Zeitung
Терористичне угрупування "Ісламська держави" втратила контроль практично за всіма родовищами нафти на території Іраку після низки нещодавніх військових невдач. Тепер ІДІЛ не тільки не має можливості продавати нафту - організація відчуває серйозні труднощі з постачанням власних підрозділів.
Причиною втрати родовищ став наступ курдських повстанців на півночі Іраку і іракської армії в районі Тікріта: в результаті ІДІЛ втратила три великих нафтових родовища, причому два з них - Хімрін і Аджіна - були перед відходом підпалені терористами, що підтверджують знімки з супутників. Це говорить про те, що "Ісламська держава" не сподівається на швидке повернення втрачених територій.
Під контролем ІДІЛ залишилося тільки одне іракське родовище - Кайяра, неподалік від міста Мосул. Воно дає тільки 2 тис. барелів нафти на день, що складає лише 5% від сумарного видобутку ІДІЛ в минулому. Таке скорочення не можуть компенсувати навіть родовища на території Сирії.
Здебільшого ІДІЛ видобуває нафту, використовуючи старе і погано обслуговане у зв'язку з громадянською війною обладнання з максимальною продуктивністю 15 тис. барелів на день.
До того ж організація відчуває гостру нестачу фахівців, які б могли працювати на родовищах. В результаті "Ісламська держава" більше не в змозі здійснювати скільки-небудь значний експорт нафти і найважливіше джерело доходу угруповання виявилося підірване.
Втрата нафтових родовищ може серйозно погіршити становище "Ісламської держави" в Іраку. За останньою інформацією, ІДІЛ вже доводиться стикатися з численними перебоями в постачанні водою, продуктами і електрикою.
До того ж на територіях, підконтрольних ІДІЛ, були підвищені податки, а моральний дух бійців падає.
Європа набридла зі своїм умиротворенням - TheFinancialTimes
Умиротворення - популярна дипломатична тактика, і тих, хто вдається до нього в цій якості, зрозуміти можна. Однак це не дуже вдалий умонастрій для цілого континенту. Тим не менш, Європа налаштована зараз саме так.
Як відомо, європейці цінують свободу, але не хочуть нічим заради неї жертвувати. Лише півдюжини з 28 членів НАТО витрачають на оборону 2% ВВП, як того вимагають правила альянсу. Коли путінська Росія підривала стабільність України - стратегічно важливої країни, - Європа стояла осторонь.
З цим пов'язана і нездатність Європи розібратися з власними економічними проблемами. Що б не говорили європейці, але кожна європейська країна переслідує свої національні інтереси, не замислюючись про загальне благо. Євросоюз існує вже не перше десятиліття, але його члени як і раніше не відчувають до нього особливої лояльності. У ЄС немає вищої мети, і європейцям просто нема за що битися крім хорошого життя в умовах соціальної держави.
Еліта часто опиняється в пастці і починає намагатися умиротворити одночасно пана Путіна і власних доморощених екстремістів. При цьому люмпен-націоналізм часто йде рука об руку з пораженством і латентним антисемітизмом.
Безпеку Європи 70 років гарантували Сполучені Штати, і це дозволяло Європі порівняно мало витрачати на оборону і порівняно багато - на добре життя.
Однак американці не будуть захищати Європу вічно.
Барака Обаму звинуватили в тому, що він недостатньо рішуче протидіє пану Путіну, однак цілком можливо, що справа не в політичній позиції президента США, а у поступово мінливій американській громадській думці. Зрештою, чому Америка повинна захищати континент, який не має наміру захищати себе сам?
Останні американські ветерани Другої світової скоро помруть. Орієнтовані на Європу еліта, що впливала на зовнішню і оборонну політику Вашингтона, поступово змінюються яскравою молоддю - часто з сімей емігрантів з Азії та Латинської Америки - для якої характерні інші сімейні історії та емоційні пріоритети. Крім того, США зараз стикаються з новими викликами та можливостями за межами Європи. Особливо важлива Азія - тим більше, що азіатські союзники Америки готові утримувати сильні і боєздатні армії.
Можна також згадати про Ізраїль - країну, якій американська публіка завзято симпатизує вже більше півстоліття, як би ізраїльські політики ні помилялися і ні шкодили політиці США. Це пов'язано зокрема з національною рішучістю, яку проявляє Ізраїль, і з його мужньою, демонстративної готовністю захищати себе.
Європейський політичний клас не відрізняється мужністю, і, якщо він не зміниться, жоден президент США більше не буде так піклуватися про Європу так, як американські президенти за часів холодної війни.