Корреспондент.net,
16 вересня 2015, 14:35
Найбільш резонансне вбивство в історії України до кінця не розкрите, але продовжує використовуватися політиками і олігархами.
Сьогодні виповнюється 15 років з дня вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.
За цей час кожен новий генеральний прокурор України обіцяв розслідувати найгучнішу в історії країни справу, але останньої крапки у вбивстві журналіста досі не поставлено.
Замовники вбивства не виявлені, зате справу активно використовують в політичних іграх і боротьбі між олігархами.
Тіло Георгія Гонгадзе досі не поховане.
Корреспондент.net розбирався, що трапилося з головними фігурантами справи Гонгадзе.
Леонід Кучма
Убивство журналіста Гонгадзе, відомого своїми критичними публікаціями і висловлюваннями на адресу влади і персонально президента Леоніда Кучми, викликало обурення і хвилю протестів у суспільстві.
28 листопада 2000 року лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз оприлюднив низку аудізопісей, нібито зроблених співробітником служби охорони президента Миколою Мельниченком у кабінеті глави держави Леоніда Кучми, які доводять причетність президента до вбивства Гонгадзе.
Сам Кучма завжди свою роль у вбивстві Гонгадзе заперечував. 22 березня 2011 року заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін заявив, що проти Кучми порушено кримінальну справу за підозрою в причетності до вбивства Гонгадзе, але і ця справа ні до чого не привела.
21 жовтня 2011 року Конституційний суд оприлюднив рішення, згідно з яким обвинувачення у вчиненні злочину не може грунтуватися на даних, отриманих незаконним шляхом, до яких, у тому числі, належать і плівки Мельниченка.
Після цього Печерський суд Києва скасував постанову Генпрокуратури про порушення кримінальної справи щодо Кучми, визнавши порушення справи незаконним.
Зараз Кучма представляє Україну в переговорній групі щодо Донбасу і вважається чи не найуспішнішим президентом в історії країни.
Спроби залучити екс-президента до відповідальності у справі Гонгадзе тривають. Так, Олексій Пукач, визнаний винним в організації вбивства і у самому вбивстві Гонгадзе, після винесення йому вироку заявив: "Я погоджуся з вироком, коли в цій клітці зі мною сидітимуть Кучма і Литвин".
Більше жодного свідчення проти екс-президента Пукач не давав, але зараз його справу намагається використовувати Ігор Коломойський для тиску через Кучму на його зятя Віктора Пінчука в боротьбі за контроль над Криворізьким залізорудним комбінатом.
Володимир Литвин
Про причетність до вбивства Гонгадзе тодішнього глави Адміністрації президента України Володимира Литвина заявляли Пукач і Микола Мельниченко.
Литвин, як і Кучма, цю інформацію всіляко спростовує.
"Замовником вбивства Георгія Гонгадзе є голова Верховної Ради України Володимир Литвин", - заявив Мельниченко в 2009 році. Ці звинувачення були неодноразово оскаржені в судовому порядку: Деснянський районний суд Києва задовольнив позов Литвина до Мельниченка про захист честі і гідності. Суд зобов'язав Мельниченка в 15-денний термін на прес-конференції спростувати поширену ним інформацію і вибачитися перед Литвином за завдану моральну шкоду.
У 2011 році Литвин знову звернувся до суду з проханням зобов'язати майора Мельниченка спростувати поширену неправдиву інформацію про нього і публічно вибачитися.
Після вбивства Гонгадзе Литвин встиг двічі очолити Верховну Раду, востаннє - у 2008-2012 роках. Після 2012 року екс-спікер двічі обирався депутатом парламенту в мажоритарному окрузі в рідній Житомирській області.
Олександр Мороз
28 листопада 2000 року тодішній лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз заявив на засіданні парламенту, що має аудіозаписи, які вказують на причетність вищого керівництва України до вбивства Гонгадзе.
Незабаром Мороз залучив Миколу Мельниченка, який роздобув записи, у свою політичну силу.
Головний соціаліст країни явно сподівався використовувати касетний скандал для розвитку своєї політичної кар'єри і зростання популярності партії.
Олександр Мороз // zn.ua
Після Майдану Морозу вдалося провести СПУ до парламенту і навіть ненадовго зайняти крісло спікера, змінивши помаранчеву коаліцію на коаліцію з Партією регіонів. Але дострокові парламентські вибори поставили хрест на кар'єрі Мороза і його партії. Політичний кульбіт обійшовся партії дорого: вона вилетіла з великої української політики, так більше жодного разу і не потрапивши до парламенту.
Мороз перетворився з активного політика в політичного пенсіонера, програвши з тих пір всі вибори, в яких брав участь, і втративши контроль над своєю партією.
Юрій Кравченко
Міністр внутрішніх справ під час вбивства Гонгадзе. Зараз Кравченко вважається тим, хто віддав безпосередній наказ на вбивство журналіста.
Третього березня 2005 року генеральний прокурор України Святослав Піскун заявив, що його підлеглі мають намір наступного ранку допитати колишнього главу МВС Юрія Кравченка у справі щодо Гонгадзе. Але наступного ранку Кравченко був знайдений мертвим у своєму будинку в Кончі-Заспі.
За офіційною версією, Юрій Кравченко покінчив із життям самогубством. Але багато хто із цією версією не згодні. Так, екс-міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко впевнений, що Кравченко був убитий. Такої самої думки дотримуються і деякі експерти в галузі судової медицини.
Кравченко був головним свідком у справі Гонгадзе, який міг би пролити світло на вбивство журналіста.
Микола Мельниченко
Колишній співробітник Управління державної охорони України, майор.
У 2000 році оприлюднив аудіоплівку, нібито ним таємно записану в кабінеті тодішнього президента України Леоніда Кучми.
Справжність плівок Мельниченка досі не доведена. За його словами, з метою боротьби проти корупції, він за особистої ініціативи протягом 1998-2000 років таємно записував на аудіоапаратуру розмови Леоніда Кучми з різними людьми в його особистому кабінеті, а також телефонні розмови.
Після початку скандалу з плівками Мельниченко виїхав до США, де попросив притулку. Майор намагався вести політичну діяльність в Україні та брати участь у деяких виборах, але безуспішно.
Протасов, Костенко і Попович
Єдині засуджені за вбивство Гонгадзе, колишні співробітники міліції.
15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва засудив Миколу Протасова до 13 років позбавлення волі, Валерія Костенка й Олександра Поповича - до 12 років позбавлення волі.
Микола Протасов помер у Менській колонії у квітні 2015 року.
Олексій Пукач
Начальник Головного управління карного розшуку МВС України під час вбивства Гонгадзе.
У 2003-2009 роках переховувався від слідства. У 2009 році був заарештований і тільки в 2013 році за звинуваченням в організації та безпосередній участі у вбивстві Георгія Гонгадзе був засуджений до довічного позбавлення волі.
Вирок проти нього досі не ступив в силу, сам генерал Пукач все частіше заявляє про загрозу своєму життю, а апеляція затягується.
Мирослава Гонгадзе
Дружина Георгія Гонгадзе. Після смерті чоловіка разом з двома дітьми отримала політичний притулок у США, де зараз і проживає.
Мирослава Гонгадзе заявляла, що "повернеться в Україну, коли" будуть "покарані не лише виконавці, а й замовники вбивства" її чоловіка.
Від моменту прибуття в США Гонгадзе працювала телевізійним і радійним кореспондентом "Голосу Америки", позаштатним кореспондентом радіо "Свобода", брала участь у різних правозахисних проектах, виграла в України справу в ЄСПЛ і отримала орден княгині Ольги III ступеня.
Леся Гонгадзе
Мати журналіста. Спочатку активно брала участь у розслідуванні вбивства сина, але потім розчарувалася в процесі, заявивши, що не довіряє ні слідству, ні суду.
Вирок Пукачу Леся Гонгадзе назвала "великою крапкою з кінцями у воду, щоб ніхто і ніколи не зміг назвати замовників, які насправді хотіли знищити" її сина.
30 листопада 2013 року вона померла у Львові.