Огляд ІноЗМІ: Захід - спільник корупції в УкраїніСюжет

Урядову кризу давно пора вирішити - Le Temps

Президент Петро Порошенко прагне зосередити владу у своїх руках, а міжнародні джерела підтримки Києва вимагають негайного оновлення складу уряду після розвалу коаліції.

 

На виборах в травні 2014 року Порошенко уявляв себе реформатором, здатним дати відсіч Москві, і обіцяв співвітчизникам "нове життя".

 

Два роки по тому його репутація на міжнародній арені потьмяніла, але не так, як на батьківщині.

 

Передовиці газет рясніють звинуваченнями в корупції, урядова коаліція розвалилася, економічна криза утвердилася всерйоз і надовго, а перспектива політичного врегулювання конфлікту на сході країни зараз, як ніколи, далека.

 

До того ж ім'я глави держави спливло в міжнародному скандалі, який розгорівся навколо панамських офшорних компаній.

 

Така ситуація виставила на загальний огляд Петра Порошенка, який всіляко маневрує, щоб зберегти владу у своїх руках, призначаючи всюди людей зі свого оточення.

 

 

Українська політична система, як і раніше, спирається на обговорювані за лаштунками економічні інтереси. На Заході всі це прекрасно розуміють. Так, віце-президент США Джо Байден, який був в грудні проїздом в Києві, підкреслив, що корупція пожирає Україну, мов ненажера.

 

Найактуальніша проблема зараз - це перестановки в уряді, яких вимагають як громадянське суспільство (70% українців хочуть відставки прем'єра Арсенія Яценюка), так і західні союзники.

 

Хай там як, але консенсусу щодо кандидатури нового прем'єра поки немає. Петро Порошенко просуває кандидатуру нинішнього спікера парламенту Володимира Гройсмана, однак така перспектива лише посприяла б розвалу урядової коаліції.

 

Будучи свого часу кандидатом, міністр фінансів Наталя Яресько, яка користується популярністю в ділових колах і у Вашингтоні, ймовірно, зараз поза грою.

 

 

Новому прем'єрові доведеться дуже несолодко, якщо він буде намагатися виконати умови МВФ, які прийняв президент Порошенко в обмін на черговий транш кредиту в мільярд доларів.

 

Спостерігачі зазначають, що йому доведеться піти на вкрай непопулярні заходи, такі, як підвищення тарифів на газ і комунальні послуги на 50%. З огляду на те, що рівень життя українського народу сильно впав за останній рік, поле для маневру президента Порошенка різко звужується.

 

Теракти в Європі тільки починаються - Focus

 

Багато експертів вважають, що недавні теракти в Парижі і Брюсселі могли мати на меті відвернути увагу від більших терактів, які готуються терористичною організацією "Ісламська держава".

 

Так, за минулі чотири роки в Європу, як вважає французький суддя у терористичних справах Марк Треведик, могли просочитися численні "вовки-одинаки".

 

"Причому вчинені ними теракти були реалізовані для того, щоб паралізувати наші правоохоронні органи, створити щось на зразок димової завіси, яка б дозволила терористам спокійно діяти за неї", - цитує Треведика британська газета The Telegraph.

 

При цьому теракти, впевнений суддя, мали на меті "якомога більше безперешкодно підготувати ще більші теракти, ніж той, що стався в Брюсселі".

 

Тим часом керівник дослідницької групи з питань безпеки і дипломатії Боннського університету Енрико Фельс вважає подібну теорію "вкрай сміливою".

 

"З точки зору терористів, я вважаю, метод створення паніки за допомогою дрібних терактів скоріше контрпродуктивний, оскільки такі теракти привели до зростання політичного тиску в Європі і посилення антитерористичних заходів", - вважає Фельс.

 

Захід сам потурає корупції - The New York Times

 

З тих пір, як у 2014 році був скинутий президент Віктор Янукович в результаті народного обурення, яке українці називають Революцією гідності, західні політики вишикувалися в чергу, щоб дати Києву моральні і технічні поради, як боротися з корупцією і Росією.

 

Коли віце-президент США Джозеф Р. Байден виступив перед українським парламентом в грудні, він завершив свою нотацію словами: "Ви не зможете назвати мені жодної у світі демократії, яку б не длубали корупційні пухоїди".

 

І все ж кожен раз, коли західні політики виголошують подібні промови, хочеться запитати: "А куди ж, по-вашому, діваються брудні гроші?"

 

Ці гроші не залишилися в Україні. Немає їх і в цих податкових гаванях. Якби в Панамі залишалося все, що через неї проходить, вона була б однією з найбагатших країн на землі.

 

Тим, хто постарався накрасти мільйони доларів, хочеться тримати їх в якомусь більш безпечному місці, ніж Панама. Вони хочуть, щоб їхні гроші були на Манхеттені, в Цюриху або Лондоні.

 

Вони хочуть тримати їх там, де відмінні лікарні, найкращі у світі школи, головні знаменитості і події світового рівня. Вони хочуть тримати їх там, де можна насолоджуватися життям.

 

Україна намагається боротися із цією системою. Наприкінці 2014 року вона прийняла закон, що вимагає від українських компаній повідомляти, хто насправді володіє або управляє ними. Ніяких більше анонімних холдингів, зареєстрованих в офшорах.

 

Головний спільник корупції в Україні - не Mossack Fonseca і навіть не Панама. Це Захід.

 

І поки світовим клептократам дозволяють використовувати анонімні корпоративні рахунки, щоб купувати яхти, пентхауси і особняки, юристи будуть відкривати ці рахунки в податкових гаванях від Делавера до Сейшел.

 

Російські олігархи бідніють, але мовчать - Neue Zuercher Zeitung

 

За даними російськомовної версії журналу Forbes, в цей час в Росії налічується 77 мільярдерів, хоча ще два роки тому їх було 111 осіб.

 

Іншими словами, з початку 2014 року кожен третій російський мільярдер став мільйонером.

 

Під час фінансової кризи 2008 року Олегу Дерипаску для того, щоб віддати позику, довелося продати свої частки в канадсько-австрійському виробнику автокомплектуючих Magna і німецькому будівельному концерні Hochtief. В результаті Дерипаска тепер входить в число відомих, але ніяк не 40 найбагатших росіян.

 

Але якщо тоді в усьому була винна глобальна фінансова криза, викликана крахом американського ринку нерухомості, в цей раз значна частина провини за все лежить на російському президенті Володимирі Путіні.

 

Звичайно, економіка дуже сильно страждає від падіння ціни на нафту, і Путін в цьому не винен.

 

 

Але Путін за своє 16-річне правління так і не почав реформувати російську економіку таким чином, щоб вона змогла краще впоратися з коливаннями цін на сировину, і, по-друге, і це куди серйозніше, він перетворив російських мільярдерів в ізгоїв за кордоном.

 

Завдяки його військовій агресії в українському конфлікті він "спровокував санкції США, ЄС та інших західних держав". Велика їх частина була адресована проти держкомпаній. Але були і персональні санкції.

 

Цю проблему ілюструє випадок Геннадія Тимченка, який опинився в американському "чорному списку" через тісні відносини з Путіним і якому довелося "продати свої частки в компаніях Gunvor, IPP Oil, Airfix і "Согазі". В результаті Forbes оцінює нинішній стан Тимченка в 11,4 млрд доларів, що майже на чверть менше, ніж у 2014 році.

 

Тим часом сильно розчаруються ті, хто чекає, що Тимченко та інші мільярдери турбуватимуться через свої збитки.

 

Тимченко ще у 2014 році сказав, що за все, в тому числі і за дружбу з Путіним, необхідно платити і він буде готовий віддати державі всі свої статки, якщо вона того захоче.

 

Звичайно, не кожен заходить у своїх словах так далеко, але і публічну критику почути навряд чи вдасться. Причина цього проста: жоден бізнесмен не збагатіє в Росії, якщо він не буде знати, що гілля, на якому він сидить, пиляти не можна.