Журнал Кореспондент з'ясовував, скільки коштує оборона країни - як змінилися фінансування, озброєння і постачання української армії з 2014 року.
У 2019 році держава витратить на оборонний комплекс України понад 100 млрд грн. Значна сума і найбільша за всі роки незалежності країни, пишуть Світлана Шмельова і Віктор Гаценко в №8 журналу Корреспондент.
Для порівняння: у 2013 році, напередодні початку військового конфлікту на Донбасі, оборонний бюджет склав лише 15,3 млрд грн. Зростання в гривні - у шість разів, але навіть доларовий еквівалент бюджету оборони зріс удвічі.
Тому для посилення обороноздатності України за 2014-2018 роки вдалося зробити дійсно дуже багато. Йшло оновлення озброєння і військової техніки, у тому числі за участю міжнародних партнерів, нарощували чисельність військовослужбовців і «перезавантажували» командний склад, повністю змінили систему постачання, істотно підвищили зарплати військовим.
Крім того, величезний внесок у підтримку армії зробили волонтери. Наприклад, саме з їхньою допомогою в зону проведення Операції об'єднаних сил (колишня зона АТО) було завезено декілька тисяч транспортних засобів.
Крім цього, волонтери збирали і продовжують збирати кошти, щоб купувати на них усе необхідне. І якщо у 2014 році купували і завозили на передову навіть їжу і одяг, не кажучи вже про засоби захисту, то пізніше оснащували війська інформаційними системами, снайперськими комплексами і боєприпасами до них. А скільки закуповували витратних матеріалів, обладнання, інструментів, різноманітних технічних засобів - від бензопил і акумуляторів до генераторів, кабелів, скоб, труб тощо.
Збудували з нічого
У військовий конфлікт на Донбасі у 2014 році ЗСУ ввійшли в катастрофічному стані. Саме так описував ситуацію в армії міністр оборони Степан Полторак на той момент: «У 2014 році у нас не було в що одягнути людей, були відсутні запчастини для техніки, не було потрібних боєприпасів, системи підготовки, воїни і льотчики були не підготовлені. Загалом ситуація була катастрофічна, і готових до ведення бойових дій було 5-6 тис. осіб».
При цьому загальна чисельність військ становила близько 150 тис. осіб, тобто боєготових було менше 5% особового складу.
До 2018 року чисельність ЗСУ зросла майже до 255 тис. осіб, з них 150 тис. військовослужбовців з бойовим досвідом.
Тільки в ході шести хвиль мобілізації, які були проведені у 2014-2015 роках, на військову службу призвали понад 210 тис. осіб, з них близько 40 тис. чоловік були добровольцями.
З 2016 року Міноборони під час поповнення лав ЗСУ робило упор вже на контрактників. За даними міністерства, за 2016 рік на службу потрапило понад 70 тис. військових за контрактом, за 2017 рік - ще 40 тис. чоловік. При цьому, як запевняє Полторак, в зоні бойових дій сьогодні немає військовослужбовців строкової служби - вони перебувають у резерві. Всі, хто воює на Донбасі зараз, - це винятково контрактники.
Зіграли величезну роль добровольчі батальйони, які воювали на сході України у 2014-2015 роках. Вони тоді закрили дірки, що утворилися, тому що армія ще не була боєздатна. Ці формування підкорялися військовому командуванню, але фінансувалися силами бізнесменів, волонтерів і населення. Якщо вірити звіту польської фундації Відкритий діалог (ФОД), число добробатов на Донбасі в піковий період досягало 30. У 2015 році добровольчі батальйони були розформовані - частина бійців з цих підрозділів перейшли на службу в ЗСУ і НГУ. Це було однією з умов Мінських угод 2015 року.
Одягнені, взуті й нагодовані
Само собою, що кардинально оновити склад ЗСУ без матеріальних стимулів було б неможливо. Тому, перш за все, військовим підняли зарплати. У 2014 році, наприклад, рядовий солдат отримував щомісяця близько 2,3 тис. грн, командир взводу - 3,8 тис. грн, командир бригади - 5,6 тис. грн. У 2015 році їхні оклади зросли до 5,8 тис. грн, 9,4 тис. грн і 16 тис. грн відповідно. З 2019 року зарплати військовослужбовців становлять від 10 до 25 тис. грн залежно від посади та звання. Крім цього, військовим доплачують за перебування в зоні бойових дій. Залежно від близькості до фронту надбавка становить від 4,5 тис. до 10 тис. грн на місяць.
Значно поліпшилося постачання солдатів. Вже у 2015 році в їхньому стандартному обмундируванні з'явилися сучасні кевларові шоломи, бронежилети 4-5 класу захисту, налокітники та наколінники, тактичні рукавички і тактичний рюкзак.
Крім того, бійці отримують персональну аптечку, укомплектовану у відповідності зі стандартами НАТО. У неї входять джгут-турнікет для зупинки кровотечі, стерильний бинт, бинт кровоспинний, лейкопластир гіпоалергенний на нетканій основі, термоковдра, назофарингеальна трубка для надання першої допомоги у разі зупинки дихання.
Отримали військові і більш якісну форму - як зимову, так і літню. А також взуття. Дерматинові недовговічні і незручні берці замінили шкіряними, зі зносостійкою підкладкою і зі спеціальними вставками, які позбавляють дискомфорту під час тривалих переходів по пересіченій місцевості.
Зрозуміло, заміна форми сталася не відразу, а тільки ближче до 2016 року і не без скандалів. Відомо кілька нещасних випадків, коли через камуфляж, зшитий з тканини з артикулом 2701 виробництва Черкаського шовкового комбінату (його ще називали «скельця»), військові гинули або отримували сильні опіки. Основа тієї тканини - синтетичні волокна, які дуже легко спалахують. Найбільш резонансним став інцидент у серпні 2015 року. Під час навчань у Львівській області на підполковнику Ігореві Ширинському через іскру загорілася форма. Ширинский отримав опіки 70% тіла, лікарі його не врятували. Після цього в Міноборони остаточно відмовилися від непридатної тканини і стали постачати військові частини тільки формою нового зразка.
Приклади, патрони, приціли
Величезні кошти і сили витрачені на переозброєння і переоснащення ЗСУ. Президент Петро Порошенко на початку 2019 року заявив, що за п'ять років ВСУ отримали близько 26 тис. одиниць зброї і військової техніки.
За даними згаданого рейтингу GlobalFirepower, в розпорядженні української армії є 240 повітряних суден, понад 2.200 бойових танків і 25 морських суден.
При цьому велику кількість зброї Україна отримала й отримує від інших держав, членів НАТО зокрема. Протягом 2014-2018 років 20 країн надали нам зброю та інші військові засоби на суму понад $ 292 млн.
Тільки за перші п'ять місяців 2018 року (свіжіші дані відсутні) США, Литва, Великобританія і Канада поставили в Україну зброю та інші військові засоби на суму $ 45 млн.
Крім того, за даними міністерства оборони США, ця держава з 2014 року виділила на зміцнення обороноздатності України в цілому $ 1,3 млрд. А у 2020 році ми отримаємо від американців допомогу в розмірі $ 250 млн.
Одним з найбільших проектів стало постачання в квітні 2018 року 210 протитанкових ракет Javelin і 37 пускових установок до них на загальну суму $ 47 млн. Javelin - один з найкращих протитанкових ракетних комплексів у світі. Кумулятивна бойова частина Javelin калібром 127 мм здатна пробивати броню, рівну в еквіваленті 600-800 мм катаної гомогенної сталевої броні. Сама по собі установка компактна і мобільна: командно-пусковий блок разом з ракетою важить 23 кг. Ракета оснащена системою самонаведення.
А у 2019 році Україна отримає для армії безпілотні літальні апарати Bayraktar турецкого виробництва. Це ударні безпілотники оперативно-тактичного рівня. Вони можуть бути оснащені високоточною ракетною зброєю для знищення бронетехніки, інженерних і фортифікаційних споруд, морських цілей. Автономність безпілотників - 24 години, максимальна дальність польоту - 4 тис. ем на висоті до 8,2 км. Сума закупівлі - майже $ 69 млн.
До слова, в січні 2019 року Верховна Рада схвалила законопроект, який дає можливість Міністерству оборони України закуповувати озброєння за кордоном без посередників. Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе згодом повідомила, що поправки в законодавство дозволять розширити співпрацю з постачальниками озброєння.
Наші доганяють
У вітчизняного оборонно-промислового комплексу справи йдуть не так добре. Вірніше, на експорт він працює цілком успішно. Українська зброя відправляється в Нігерію, Конго, Об'єднані Арабські Емірати, Індонезію, Таїланд, Хорватію і Білорусь. За оцінками експертів, обсяг експорту українського ОПК становить до $ 2 млрд на рік.
Поставки на внутрішній ринок є. Але передових розробок не так багато. В основному переозброєння відбувається за рахунок модернізації тої зброї, яка була розроблена ще за часів СРСР. У державному бюджеті на 2019 рік на розвиток, закупівлю і ремонт військової техніки передбачено майже 17 млрд грн. Як для України цифра начебто і немаленька, але на тлі інших країн мізерна. США, наприклад, тільки на фінансування систем протиракетної оборони витрачають щороку в 15 разів більше.
Втім, досягнення в українського ОПК все-таки є. На початку 2019 року запущено серійне виробництво реактивної системи залпового вогню Вільха. Цей комплекс використовує керовану ракету калібру 300 мм, дальність польоту - від 70 до 120 км. Полторак пообіцяв, що Вільха незабаром надійде на озброєння української армії. На розробку цієї системи витрачено близько 1 млрд грн.
У лютому 2019 року завершилися випробування тактичного броньованого автомобіля Барс-8, які тривали більше двох років. Його виробник - компанія Богдан Моторс - буде поставляти броньовики ЗСУ. Авто має колісну формулу 4х4 й укомплектовано 6,7-літровим турбодизельним двигуном Cummins. Броня - протимінна і балістична. Конструкцією бронеавтомобіля передбачена установка систем пуску димових гранат, засобів зв'язку і навігації.
На початку квітня 2019 року в Одеській області проведено фінальні випробування крилатої ракети Нептун, яка є повністю українською розробкою. Вона призначена для ураження бойових кораблів і транспортних суден в ударних групах. Дальність її польоту досягає 280 км. Тобто вона повністю перекриває акваторію Чорного моря.
Конструкторське бюро Південне анонсувало дослідний зразок оперативно-тактичного комплексу Грім-2. Ця пересувна пускова установка призначена для ураження одиночних і групових стаціонарних цілей на дальностях від 50 до 280 км. Боєголовка може бути моноблочною або касетною. Після випробувань Грім-2 дістанеться ЗСУ. Але станеться це не раніше 2021-2022 років.
До Європи далеко
Якщо порівняти з іншими країнами, то Україна витрачає на фінансування оборони не так і багато. У 2018 році держави, які входять у НАТО, витратили на оборону майже трильйон доларів. При цьому 70% цієї суми припадає на США, які профінансували свою армію у 2018 році на $ 700 млрд, а у 2019 році виділять на неї $ 716 млрд.
Про амбітні плани за видатками на збройні сили повідомила сусідня Польща. У наступні сім років поляки вкладуть в модернізацію збройних сил майже $ 50 млрд. Тобто майже $ 6,3 млрд на рік, що в 1,7 рази перевищує український оборонний бюджет.
Досить показова цифра, скільки Україна витрачає на одного військовослужбовця: в середньому це 10 тис. євро на рік, в той час як у країнах ЄС - це майже 100 тис. євро на рік, а в США - понад $ 500 тис. на рік.
Є чимало питань до того, як витрачається військовий збір. Псевдоналог, який Верховна Рада у 2014 році ввела як тимчасовий, але до цього часу не скасувала, приніс держбюджету за ці роки майже 60 млрд грн. Його частка у фінансуванні армії сягає приблизно одну п'яту.
Проте військовослужбовці скаржаться на постачання й озброєння. Так, на папері все виглядає красиво, але дуже часто бійці змушені закуповувати обмундирування за свій рахунок, сучасної зброї в армії, як і раніше, не вистачає. Бувають перебої з харчуванням, поставки несвіжих і прострочених продуктів - у тому числі. Виручають передачі від рідних і волонтерів. У кінці 2018 року Антимонопольний комітет навіть почав розслідування щодо змови під час закупівлі харчування для армії, а прокуратура порушила кілька кримінальних справ проти найбільших постачальників продуктів харчування військовослужбовцям.
Затримки зарплати - теж нерідкісна ситуація. Виплати проводяться часом на три-чотири місяці пізніше.
Хабарам - бій
Одна з головних проблем ЗСУ - це корупція. У Міноборони заявили, що за 2017-2018 роки на хабарництві погоріли понад 100 чоловік. Але це тільки те, що «спливло» на поверхню. Та й закінчилося все кількома звільненнями. Навесні 2017 року, наприклад, позбулися своїх посад директор концерну Військторгсервіс і начальник філії Одеського управління військової торгівлі.
Ще одна велика біда української армії - кадрова, яка тягне за собою непрофесіоналізм і недбалість, що призводить не тільки до розкрадань, але й до справжніх трагедій. До таких, як пожежі на складах боєприпасів. З 2014 року в Україні вибухи сталися на чотирьох складах. У 2015 році - в Сватовому (Луганська обл.), у березні 2017 року - в Балаклії (Харківська обл.), у вересні 2017 року - в Калинівці (Вінницька обл.), а в жовтні 2017 року - в Ічні (Чернігівська обл.).
Збитки обчислюються мільярдами гривень, але покарання за те, що сталося, все одно ніхто не несе. Наприклад, за катастрофу в Калинівці керівника режимної служби оштрафували на 2 тис. грн.
Причому Міноборони неодноразово обіцяло переглянути кадрову політику і регулярно проводити внутрішній аудит, контролювати виконання військовослужбовцями своїх посадових обов'язків і планувало привести стандарти української армії до стандартів НАТО. Але поки що помилок в цьому напрямку більше, ніж досягнень.
Погляд зсередини
Віктор Баранов, волонтер
В оснащенні Збройних сил України дійсно досить багато оновилося. Хоча і старенького чимало, деяким запасам років і років. Про постачання сказати не можу, тому що не знаю, по якому ланцюжку воно йде. Знаю тільки, що дуже довго, хоча отримати можна практично будь-які запчастини і припаси. Взагалі, витрати на армію і правда дуже зросли. Але я чомусь переконаний, що витрачати потрібно ще більше. Ну і, звичайно, необхідно боротися з крадіжками.
Наталя Борисовська, старший сержант, командир відділення
Однозначно змінилося на краще озброєння. Наприклад, раніше снайпери працювали з СВД радянського зразка, а тепер у них гвинтівки 338 і USER. Техніка ремонтується за рахунок держбюджету і нова теж приходить. Значно покращився забезпечення солдат - від форми, взуття та прицілів, до збільшення зарплат. Але в будь-якому випадку додаткове оснащення і подальша модернізація зброї нам точно не завадять.
Костянтин Машовець, військовий пенсіонер, координатор групи Інформаційний спротив
Рівень матеріально-технічного постачання ЗСУ значно зріс, навіть з огляду на наслідки ведення бойових дій на Донбасі - втрати техніки, озброєння. Вся система, з якою ЗСУ вступили у війну в 2014 році, була значною мірою вдосконалена й адаптована до реальних потреб армії.
Головним пунктом вдосконалення я б виділив максимальну наближеність матеріально-технічного постачання до реальних потреб військ. Підприємства оборонно-промислового комплексу намагаються орієнтуватися на запити армії, на те, що потрібно їй у даний момент. І цю систему потрібно ще більше наблизити до максимальних потреб військ, щоб вона була більш гнучкою. Так що прагнення керівництва ЗСУ і Міноборони реформувати систему за сучасними зразками заслуговує похвали. Інша справа, що це не завжди виходить, виходячи з наших реалій, можливостей і ресурсної бази, централізації чи децентралізації, управління системою в багатьох місцях.