Українська служба DW,
3 листопада 2020, 09:07
Апеляційний суд у Мілані завершує розгляд справи Віталія Марківа. Старшого сержанта Нацгвардії України торік засудили за вбивство італійського журналіста під час війни на Донбасі. Що треба знати про цю справу.
Якщо сторони процесу не подадуть додаткових клопотань, уже третього листопада суд може винести рішення щодо апеляції Віталія Марківа на минулорічний вирок суду італійського міста Павія, яким українця засудили до 24 років позбавлення волі. Правозахисники називають вирок Марківу безпрецедентним в історії італійського судочинства: ще ніколи до того в Італії не засуджували через смерть журналістів у зоні бойових дій. Після того, як до процесу у другій інстанції стороною долучилося міністерство внутрішніх справ України, справа набула й політичного резонансу.
У чому звинувачують Марківа?
24 травня 2014 року на околицях Слов'янська Донецької області, підконтрольного на той момент збройним формуванням на чолі з відставним російським офіцером Ігорем Гіркіним, внаслідок артилерійського обстрілу загинули італійський журналіст Андреа Рокеллі і російський правозахисник Андрій Миронов. Французький журналіст Вільям Рогелон, який перебував разом з ними, зазнав поранень. У період, коли стався обстріл, Віталій Марків ніс службу в Національній гвардії України, його підрозділ перебував на позиціях на горі Карачун поблизу Слов'янська.
Італійські прокурори звинувачують Марківа у навмисному вбивстві журналістів. Свою юрисдикцію італійська сторона обґрунтовує тим, що один із загиблих - Андреа Рокеллі - є громадянином Італії, так само як і Марків, в якого крім українського є й італійський паспорт. Віталій Марків переїхав до Італії, будучи підлітком, разом зі своєю матір'ю, яка вийшла заміж за італійця. Під час подій на Майдані у Києві у 2013-2014 роках він приїхав до Києва, щоби підтримати протести проти президента Віктора Януковича, а з початком війни на Донбасі пішов служити до Національної гвардії України. 2017 року, Марків, який повертався з України, був заарештований в аеропорту за підозрою у вбивстві Рокеллі.
Які докази?
Одним з ключових доказів обвинувачення є стаття в італійській газеті Corriere della Sera, яка вийшла друком 25 травня 2014 року - на наступний день після загибелі Рокеллі і Миронова. У статті процитоване телефонне інтерв'ю з Марківим, якого авторка назвала "капітаном, який координував оборону міста": "Ми тут не жартуємо. Для нас це стратегічна позиція", - сказав український військовий. "Зазвичай ми не стріляємо у напрямку міста і по цивільних, але щойно ми бачимо якийсь рух, ми застосовуємо важку артилерію. Так сталося і з автомобілем цих двох журналістів і перекладача. Ми стріляємо звідси у радіусі півтора кілометри. Тут немає чіткої лінії фронту, це не війна як у Лівії. Є дії по всьому місту, ми лише чекаємо на зелене світло для останнього наступу", - наводить видання слова Марківа. У цих словах італійська прокуратора побачила зізнання українця у вбивстві журналістів.
Спершу обвинувачення заявляло, що Марків командував підрозділом, який здійснював мінометний обстріл, внаслідок якого загинув Рокеллі, особисто бачив журналістів і, усвідомлюючи, що йдеться про цивільних осіб, завдав удару. Утім, під час розгляду справи в суді першої інстанції документи українського МВС підтвердили, що в підрозділі Марківа не було на озброєнні мінометів, а лише автомати "АК-74". Після цього прокурори змінили обвинувачення, заявивши, що українець сам стріляв у журналістів з автомата, але також передав їхні координати мінометникам збройних сил.
Крім цитати в газеті, ще одним доказом, на підставі якого присяжні суду у Павії засудили торік Марківа за навмисне вбивство, було "позасудове зізнання" українця у вбивстві. Відправивши Марківа після затримання до слідчого ізолятора, прокуратура розпорядилася прослуховувати розмови у його камері, де разом з Марківим перебував ще один українець. В одній з розмов зі співкамерником підозрюваний буцімто зізнався у вбивстві, сказавши "2014 року ми грохнули журналіста".
Одна з позицій українських вояків поблизу Слов'янська, травень 2014 року
Сумніви у суді зростають
З показів свідків ще під час розгляду справи у першій інстанції з'ясувалося, що журналістка, яка подала в своїй статті цитату Марківа, яку прокурори вважають зізнанням у вбивстві, особисто навіть не розмовляла з ним. За словами самої журналістки, вона слухала через гучний зв'язок телефонну розмову з Марківим двох колег англійською та італійською мовами, перебуваючи в одному з барів Донецька. Водночас, колеги журналістки, пригадуючи цю розмову, не побачили у ній зізнання у вбивстві, а передовсім попередження журналістам не наближатися до гори Карачун через активні бойові дії.
Питання в апеляційному суді викликав і другий доказ - "зізнання у слідчому ізоляторі". Прокурори, як зауважують адвокати Марківа, яких цитують італійські ЗМІ, опустили в обвинувальному акті ремарку перекладача у дужках про те, що у момент, коли українець буцімто казав "ми грохнули журналіста", звук запису був нерозбірливим через шум у коридорі. Враховуючи ці сумніви, апеляційний суд постановив зробити повну розшифровку розмови - 50 хвилин - іншим перекладачем. У новій версії перекладу слова Марківа вже звучать так: "2014 року грохнули журналіста і тепер все хочуть повісити на мене".
Аргументи захисту
Адвокати Віталія Марківа називають вирок українцеві у першій інстанції небезпечним прецедентом, оскільки він обернув презумпцію невинуватості у "презумпцію винуватості". Зокрема, критикує захист, Марківа визнали винним виключно базуючись та тому, що він "міг бути відповідальним за це вбивство" з огляду на те, що на одному з фото у соцмережах на його автоматі видно оптичний приціл, "за допомогою якого він міг бачити журналістів", а також рацію, за допомогою якої він буцімто "міг передати їхні координати" тим, хто здійснив мінометний обстріл. При цьому версія про те, що вогонь міг вестися не українською стороною, а збройними формуваннями під командуванням росіянина Гіркіна, судом не розглядалася.
Українське МВС заявляє, що неодноразово запрошувало італійських колег до України, аби на місці подій провести слідчі дії. Слов'янськ, де загинули журналісти, перебуває на підконтрольній уряду території, українська сторона наголошує, що в рамках правової допомоги можливий був би допит свідків, яких ідентифікували і опитали українські слідчі - місцевого мешканця, який опинився поряд з журналістами у момент обстрілу, а також водія, який віз журналістів. Загалом, українська сторона заявляє, що в рамках власного розслідування провела 11 експертиз і слідчих експериментів. Встановлено, зокрема, що з позиції, на якій у травні 2014 року перебував Марків, через густу рослинність не видно місця загибелі журналістів. Відстань між Марківим і журналістами становила 1760 метрів, а автомат АК-74, який був на озброєнні вояка, не передбачений для прицільної стрільби по цілях на відстані понад півтора кілометри. Однак критика адвокатів Віталія Марківа стосується передовсім того, що італійське слідство взагалі не з'ясовувало, чи виконував підозрюваний у момент загибелі журналістів бойові завдання. Адже ротація передбачала чергування на позиції лише протягом чотирьох годин. Ще чотири години вояки підрозділу були у резерві, наступні чотири години відпочивали.
Роль бойовиків "ДНР" у подіях, під час яких загинув журналіст Рокеллі, італійським судом досі не вивчалася, кажуть критики
Перехресний вогонь чи навмисне вбивство?
Після того, як Віталія Марківа було засуджено торік за навмисне вбивство, російська правозахисна організація "Меморіал" створила разом з українським Центром громадянських свобод і французьким Центром сприяння міжнародному захисту робочу групу для незалежного аналізу розслідування загибелі Андреа Рокеллі. Загиблий разом з італійцем росіянин Андрій Миронов був членом "Меморіалу" і відомим у Росії правозахисником, який, зокрема, як спостерігач висвітлював збройні конфлікти у Чечні.
У своєму звіті, оприлюдненому наприкінці вересня, правозахисники наголосили, що Марків взагалі не може бути підсудним цивільним судам. Адже на момент загибелі журналістів українець брав участь у збройному конфлікті в лавах регулярного збройного формування України, що "гарантує йому функціональний імунітет від переслідування в іноземних юрисдикціях, навіть попри подвійне громадянство обвинуваченого". Міжнародна група правників розкритикувала також "недостатність дослідження фактів і незрозумілість методології при проведенні аналізу" при розгляді справи у суді першої інстанції.
Правозахисники критикують також, що суд не взяв до уваги імовірність того, що журналісти, перебуваючи між позиціями урядових сил і сепаратистів, могли потрапити під перехресний вогонь. Зокрема, на відеозаписі, зробленому Андрієм Мироновим перед смертю, росіянин, який мав досвід роботи у зонах бойових дій, сказав супроводжуючим його журналістам, що вони потрапили під перехресний вогонь. При цьому на записі чути постріли, які лунають зовсім поряд, що може свідчити про те, що вогонь вівся не лише з відстані маже у два кілометри, де були позиції українських сил. "Судом не надано жодної оцінки присутності і можливій участі у перестрілці членів збройних формувань під командуванням громадянина РФ Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), присутність яких виявляється безпосередньо на місці загибелі журналістів", - йдеться у звіті. Правозахисники також відзначають імовірний вплив ЗМІ на результат судового процесу над Віталієм Марківим, вирок у якому ухвалювали присяжні. У звіті критикується, що чимало публікацій після арешту Марківа називали його "вбивцею Рокеллі", навіть не припускаючи можливої невинуватості українця.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet