Фото: DW
Український письменник Олег Коцарев
"Містична суть Великодня особливо увиразнює ті метафізичні, магічні мотиви, якими сповнене життя в часи воєнних випробувань", - Олег Коцарев, спеціально для DW.
У ці дні більшість українців традиційно святкують Великдень. Торік, якщо вірити соціології, його відзначали понад 90 відсотків населення, що значно більше за відсоток християн в Україні, тобто це явище загальнокультурного, а не лише релігійного масштабу. Великдень - свято, в якому християнське подолання смерті смертю межує з язичницьким культом весняного відродження й колообігу життя. Не випадково кольорові шкаралупки великодніх яєць, викинуті після святкування, за певний час мають досягти світу мертвих. Що - паралельно з історією про Страсті Христові й на тлі пробудження, цвітіння природи - наводить на думку про вічне життя й воскресіння.
Саме "яєчні" обряди-ігри дуже полюбляє моя маленька дочка. Вона вже задовго чекає нагоди побитися яйцями, розбити чужу шкаралупу та забрати "трофей". І, звісно, їсти солодкі паски з родзинками та глазурованими вершечками. Втім, історія Страсного тижня їй теж цікава - і нещодавно вона уважно вивчала тематичну ікону в старовинній дерев'яній церкві.
Цього року, звісно, Великдень особливий: на Вербну неділю українську приказку "не я б'ю, верба б'є" (за звичаєм, у цей день люди легенько б'ють одне одного вербовими гілками з котиками) екстраполювали на нашу систему залпового вогню "Верба". А що принесе неділя Великодня, можна лише здогадуватись і передчувати.
У київських передмістях, у містечках, що лише починають приходити до тями після звільнення, у ці дні волонтери розвозять мешканцям і військовим паски. В Ірпені навіть влаштували справжній великодній базар. Ну, а ми потроху придивляємося до західноукраїнських відмінностей в атрибутах і традиціях.
Містична суть Великодня (хай би в якому історико-культурному контексті сприймати цей день) особливо підкреслює, увиразнює ті метафізичні, магічні мотиви, якими сповнене життя людини в часи воєнних випробувань. Взяти, до прикладу, саме відчуття часу, буття в часі. Я постійно спостерігаю, як дні, години та інші календарні нюанси зливаються в один потік, що рухається колом від розпачу до надії, від темряви до сонця, від зими до весни, немов такий собі архаїчний неструктурований часоплин (посилений новітніми інформаційними реаліями). Знаю, що багато хто відчуває подібне.
Або - "магічна" матерія. Обереги, дитячі малюнки, що оберігають і гріють наших бійців. На початках ще першого етапу цієї війни, у далекому 2014 році з тилу це могло здатися сентиментальним пропагандистським сюжетом, але швидко з'ясувалося, що так, справді, багато хто з солдатів мають при собі дитячі малюнки, і то не лише своїх дітей.
Метафізичного виміру набуває й бажання зазирнути за обрій майбутнього. Google показує, як активно люди шукають інформацію за запитами на зразок "Ванга про війну", "Ванга 2022", "Ванга про третю світову", "Ванга про Зеленського", "Ванга 2022 рік Україна". А нескінченні прогнозисти начебто аналітичного типу дедалі більше нагадують оракулів і ворожок.
Звертаються до містичних сил і наші вороги. У публікаціях перехоплених розмов загарбників із їхніми родичами нерідко мова заходить про ниточки-обереги або про те, що потрібно піти до "бабки", щоб отримати чарівний захист. Один із росіян переповідає, як він вирішив здихатися награбованого в Україні майна, бо його колеги-мародери почали підозріло часто помирати і гинути. Інші "визволителі" "прикрасили" українську школу неоязичницькою свастикою та написом "Слава Роду".
Тільки от не дуже помітна з доступних в інформаційному просторі матеріалів "воєнна містика" інших народів Росії. А їх до нас нагнали багато, здається, навіть непропорційно багато: поміж загиблими, полоненими та просто ідентифікованими агресорами постійно трапляється чимало тюркських, кавказьких та інших імен. Запам'яталася хіба молитва Рамзана Кадирова біля української заправки - щоправда, заправка виявилася фейковою, в Україні таких немає, тож не здивуюся, якщо не було й молитви.
Що ж, які б не були імена ворогів, чим би не займалися їхні ворожки, як довго б не тривала війна, ми продовжуємо мріяти про світло після темряви, про відродження.
"Авторська колонка" висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle в цілому.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet