Які вони - діти з аутизмом? Що відчувають, як сприймають оточуючих, чому їм важко жити у звичному для нас світі?
Історія логопеда-дефектолога медичної мережі «Добробут» Ольги Палагнюк нікого не залишить байдужим. Кожне слово лікаря наповнене емоціями, переживаннями, бажанням допомогти особливим дітям. Прочитайте її історію - це того варте!
Аутисти вчора та сьогодні
В наш час, на жаль, все більше маленьких пацієнтів, в яких є не тільки проблеми з мовою, але і супутні відхилення. Наприклад, у дитини спостерігається мовне відставання або затримка психічного розвитку. Крім того, дуже багато дітей з розладом аутистичного спектру (РАС).
Чому з’являється РАС, ніхто точно не скаже. Але сьогодні лікарям легше визначити особливості дитини з аутизмом. Справа в тому, що раніше більшість спеціалістів не розуміли, чому деякі діти ведуть себе нетипово. І часто таких пацієнтів підводили під загальну класифікацію, називаючи їх “ті, що не розмовляють”, “ті, що мають проблеми з мовою”, “гіперактивними”.
Заради цього робиш все можливе
Коли я працювала асистентом в інтерактивному класі, під моєю опікою був хлопчик з РАС. У нього дуже важко проходила адаптація - біля дитини було дуже багато подразників, тому протягом двох тижнів він постійно кричав. Причому настільки сильно, що вся школа насилу звикала до його поведінки.
Але пройшов адаптаційний період, і сталося те, що відразу стало для мене найкращим підтвердженням: я все робила правильно. Цей хлопчик підійшов і… обійняв мене. Важко пояснити словами, що я відчувала в той момент. І не кожен зрозуміє, що це значить для лікаря. Мало хто знає, що діти з аутизмом дуже тонко відчувають настрій та емоції інших людей. В моїй ситуації малюк зрозумів, що я поруч і завжди готова прийти йому на допомогу. Тому він мене прийняв. У школі на той момент було прохолодно, і у мене з собою була тепла кофта, велика, без ґудзиків. І ось цей особливий хлопчик підходив до мене, вставав до мене спиною, притискався та закутувався в кофту. Розумієте, це була абсолютна довіра дитина до мене.
На що звернути увагу?
Діти з РАС дуже різні. Але все ж таки є деякі особливості в їх поведінці. Не можна сказати, що вони загальні для всіх, проте батькам потрібно звернути увагу на такі прояви якомога раніше. Наприклад:
-
Діти з аутизмом в дитинстві рідко плачуть. Вони не дуже активні. Тобто малюки можуть лежати та дивитися на якусь одну іграшку та не проявляти до неї ніякого інтересу.
-
Дитина не реагує на нові іграшки та не просить допомоги у мами під час гри.
-
У аутистів може бути непереносимість глютену. Тому, коли така дитина з’їсть булку чи хліб, у неї може початися приступ агресії, або ж, навпаки, вона стає дуже спокійною, ніби впадає в сонний стан.
-
Є діти з РАС, в яких не запускається механізм мовлення, тобто вони не розмовляють. Але трапляється, що такі малюки можуть довго не розмовляти, а потім починають видавати одразу цілі фрази. Але при цьому вони не ведуть діалог, а промовляють тільки те, що вважають важливим для себе.
-
У аутистів досить нестандартний підхід до гри - вони використовують іграшки не за призначенням. Наприклад, дитина, що грає з машинкою, буде не возити її по підлозі, ніби то вона їде, а буде стукати нею.
-
Є діти, які визнають у спілкуванні тільки свою маму, тому ні з ким іншим вони розмовляти не будуть. А є такі, які не визнають навіть маму.
-
Аутисти можуть досконально розбиратися в чомусь. На моїй практиці був хлопчик, який ідеально знав всі марки автомобілів. При цьому мама не розуміла звідки в нього такі знання. У родині не було ні автівки, вдома не дивилися передачі, що були б пов’язані з авто.
Якщо дитина перша в родині
Дуже часто дитина з РАС виявляється першою в родині, тому батьки не завжди мають уявлення, чим поведінка особливих дітей відрізняється від поведінки звичайних. Якщо щось бентежить, то не варто боятися логопеда, невропатолога чи психіатра. Чим раніше батьки звернуться до спеціаліста - тим краще.