Події в нашій країні залишаються на перших шпальтах провідних видань.
Маленька переможна війна - Geopolitika
Маленька переможна війна, як напевно обіцяють Путіну генерали, які в житті не воювали проти армій, більше, ніж грузинська (при всій повазі), може закінчитися крахом і самої Росії, і режиму Путіна. З американським геополітичним суперником №1 буде покінчено. При цьому європейські члени НАТО погодяться збільшити військові витрати, давши, нарешті, американцям можливість повністю зосередитися на Тихоокеанському регіоні.
А що при цьому постраждає народ України - ну, на ці жертви Обама, напевно, буде готовий піти. Адже він не дивиться російське телебачення - звідки ж йому знати, що Україна ну дуже дорога американцям. Путін, звичайно, все це розуміє, і напевно планує обмежитися диверсійними операціями і роздачею зброї проросійським радикалам в Криму, Донбасі (через Азов) і в Одеському регіоні (через Придністров'я), надавши громадянам України можливість самим розв'язати громадянську війну. Ось тільки стримати стихію в запланованих путінськими стратегами рамках навряд чи вийде - адже циніків вистачає не тільки в Кремлі.
Слабак Обама - Радіо Свобода
Фігура Леніна зараз в Україні вкрай непопулярна, але важко позбутися історичної аналогії. Здавалося б, часи все ж не ті, XXI століття, існує міжнародне співтовариство, потужний альянс НАТО, США, які за військовою потужністю перевершують чи не увесь інший світ. Тим часом хід подій показує, що часи приблизно такі ж, як і завжди. І тут варто замовити слово за «бідного Обаму», якого деякі за його реакцію на події в Криму поспішили охрестити «слабаком» та «імпотентом».
Ну, оцінка його успіхів у зовнішній політиці в цілому - це окрема тема, але, дивлячись історично, слід сказати, що він у своїй стриманості саме в цьому конфлікті виглядає в порівнянні з попередниками аж ніяк не самотнім. А що зробив герой великої війни президент Ейзенхауер, коли в 1956 році СРСР топив у крові Будапешт, що робив Джонсон, коли радянські танки увійшли в 1968 році в Прагу, як безстрашний Буш-молодший у 2008 році реагував на російсько-грузинську війну? Відповідь власне кажучи - ніяка, нічого. Картер після радянського вторгнення в Афганістан ввів часткове торговельне ембарго, бойкотував Олімпіаду в Москві, він і його наступник Рейган підтримували антирадянський опір в Афганістані, роздуваючи для Москви ціну окупації. Ну, так саме про це Обама і сказав. Не менше, але й не більше. США ніколи не йшли на ризик прямого військового зіткнення з СРСР/Росією з цілком зрозумілої причини - наявність ядерного потенціалу Москви і ризик ядерної війни. При нападі на країну НАТО напевно пішли б на цей ризик, але тільки в цьому випадку.
Довгострокові плани Росії - The Weekly Standard
Російський президент Володимир Путін тепер всюди. Цей колишній офіцер КДБ використовував всі можливості для того, щоб катапультувати самого себе, а також свою країну - залишки колись могутньої імперії - на світову арену. Чи то рішучість Путіна провести Олімпійські ігри в субтропічному кліматі, або його наполегливе небажання розкритикувати свого сирійського союзника Башара Асада, або його суперництво із Заходом щодо домінуючого положення в Україні, а також в іншій частині російського ближнього зарубіжжя - ця людина зробила себе необхідною чинною особою, і він майже постійно змагається - якщо не змагається - з Білим домом.
Передвістя холодної війни - Toronto Star
Людям, які відчувають ностальгію за епосі холодної війни, краще вийти з кімнати. Тепер, коли драматичні події в Україні загрожують змінити історію початку 21 століття, використовувати пережитки 20 століття в суперечках про її долю стає надзвичайно небезпечно.
Зараз для України та її народу настав момент великих нещасть. Ніхто не може поручитися, що результат кризи виявиться сприятливим, і дуже важко залишатися байдужим, дивлячись, як натовпи людей заповнюють київський Майдан. Вони вимагають того, що в умовах демократій вважається само собою зрозумілим: вони вимагають права самостійно вибрати своє власне майбутнє. Однак зараз настав час серйозних випробувань для тих, хто перебуває за межами України. Залежно від того, як ця криза буде розвиватися далі, вона може мати серйозний вплив на Європу, на США і, зрозуміло, на Росію і її президента Володимира Путіна.
План Путіна - Slate
Враховуючи те, що події в Україні розвиваються з неймовірною швидкістю, зараз вкрай складно передбачити, що трапиться далі. Тим не менше, тепер, коли російський парламент дав свою згоду на вторгнення президента Росії Володимира Путіна в Україну, ми вже можемо говорити про декілька варіантів розвитку подій.
Те, що відбулося в Криму цього тижня, здається в деякому сенсі гротескною імітацією протестів на Майдані, в результаті яких президент України Віктор Янукович був змушений залишити свою посаду. Під виглядом вуличних протестів члени загонів самооборони в масках за допомогою бійців «Беркута» - очевидно, які брали участь у придушенні протестних акцій у Києві, - захопили урядові будівлі, щоб змусити Київ визнати Януковича президентом України. Озброєні люди без будь-яких розпізнавальних нашивок захопили два аеропорти (а також центр дослідного журналізму), перекрили комунікації з материком і заблокували українські військові бази, розташовані на півострові. Рано вранці в суботу, 1 березня, кримський уряд попросив допомоги у Росії - те ж саме зробив і Янукович, який, очевидно, залишається маріонеткою Путіна. Це дозволило Путіну абсолютно обґрунтовано заперечувати, що його дії мають характер вторгнення, додавши, що це є внутрішніми справами України. Поки не прозвучало жодного пострілу.
Якщо план Путіна полягає в тому, щоб поставити Януковича на чолі кримської мінідержави, він цілком може спрацювати - принаймні, на короткий проміжок часу. Але це зовсім не означає, що здійснити цей план буде легко. Путінський імперіалістичний гамбіт цілком може стати його Ватерлоо.
За матеріалами inoСМИ.ru