Українську проблему досі обговорюють в усьому світі.
Ситуація в Україні як частина слов'янського питання - Lragir
Як пише видання, наразі всі західнослов'янські і південнослов'янські держави опинилися у складі двох провідних структур Заходу - Європейського Союзу і НАТО. За межами Росії, яка намагається зберегти свій незалежний статус, із слов'янських країн за межами НАТО та ЄС залишаються тільки Україна і Білорусь. При цьому, якщо Україна також однозначно опиниться в сфері впливу Євроатлантичної конфігурації, можна вважати, що слов'янське питання остаточно вирішене.
Слід зазначити, пише видання, що Україна стала ареною міжнародної боротьби, і сторін зовсім не дві, а значно більше: США, Росія, Великобританія, Франція, Німеччина, Туреччина, Польща та деякі інші держави, чиї інтереси також проявляються в Україні, наприклад, Швеція і Румунія.
Зараз з'ясовується, що Китай зайняв зовсім не сторонню позицію щодо України і вже позначив антиросійську позицію. Всі ці держави мають різні інтереси, але з основних питань стримування експансії Росії займають подібні позиції. Тобто, боротьба Росії за Україну, яка може набувати форм виключно агресивних, вже викликала її відторгнення міжнародного співтовариства.
Як переконати Путіна - Christian Science Monitor
Тоді як Росія зміцнює - поки безкровно - свій контроль над Кримом, США шукають важелі впливу на події, а експерти та політики дають поради та пропонують коментарі, пише видання.
З точки зору Вашингтона і його європейських союзників, що намагаються відрадити російського президента Володимира Путіна від військового вторгнення в ключовий регіон, в результаті якого українські військові бази в Криму фактично опинилися в оточенні, картина не поліпшується. Поки загрози дипломатичної та економічної ізоляції не мають бажаного ефекту.
Нові методи війни в Криму - The Washington Post
Розмови про те, що, втручаючись у Крим, Путін повів себе так, ніби він живе в 19 столітті, формують невірне уявлення про значення останніх подій. Путін зовсім не прорахувався, він висунув нові методи ведення війни 21 століття, пише видання.
Як зазначає газета, перед тим як Путін вторгся в Грузію в серпні 2008 року, він витратив багато місяців на розміщення традиційного військового обладнання. Він відновив залізниці і автомагістралі, щоб потім з легкістю перекинути ними танки і тисячі солдатів. Він скерував військові літаки до грузинських кордонів. Він також скористався інструментами державної пропаганди, щоб перешкодити розібратися в тому, хто саме почав цю війну.
Однак тепер Путін більше не пов'язаний рамками війни в національних масштабах, зазначає видання. Багато років конфронтації із сепаратистами, бойовиками, терористами і гравцями, які не мають певного громадянства, серйозно вплинули на його образ думок. У Криму Путін випробував тактику «спливаючої війни» - швидкої та завуальованої, яка, найімовірніше, буде широко застосовуватися в майбутньому.
Якби українська криза була партією в покер - а вона великою мірою і є партією в покер, ви навряд чи б були раді отримати ті карти, які зараз опинилися на руках у Америки, і точно грали б з такими картами вкрай обачно, не сподіваючись на стрімку перемогу. Російський президент Володимир Путін врахував всі історичні, політичні та географічні чинники і постарався закрити нам всі лазівки для перемоги в короткостроковій перспективі.
Ситуація в Україні як партія в покер - USA Today
Як пише видання, якщо Путін займе інші частини України, які він, схоже, вважає законною російською вотчиною, він поставить під загрозу безпеку Європи і це дорого обійдеться Америці. При цьому в довгостроковій перспективі у США, Європейського Союзу та НАТО на руках буде чимало сильних карт. Важливо тільки, щоб вони домовилися про те, як їх розіграти.
В Америки є свій туз, зазначає видання. Це зростаюча пропозиція на її енергетичному ринку, завдяки якому вона приблизно до 2020 року може стати чистим експортером енергоресурсів. Швидко використовувати цю карту не вийде, але якщо Європа - і, особливо, Україна - стане менше залежати від російського газу, вплив Путіна послабшає. Зниження цін на нафту і газ також послабить російську економіку, що спирається на торгівлю енергоресурсами. Це стане ударом для Путіна, котрий не раз використовував енергетичні поставки як зброю.
За матеріалами inoСМИ.ru