Росія підписала угоду про приєднання Криму.
Видання Forbes аналізує, що варто очікувати людям в Криму і як Україні отримати півострів назад.
18 березня Володимир Путін і представники невизнаної Республіки Крим підписали договір про входження півострова до складу Російської Федерації в статусі суб'єктів. Від кримської сторони підписи під документом поставили голова Верховної Ради Криму Володимир Константинов, невизнаний Україною голова Радміну Сергій Аксьонов і глава Севастополя Олексій Чалий. Договір закріплює, що півострів вважається прийнятим до Росії відсьогодні, у складі країни з'являються Республіка Крим і місто федерального значення Севастополь.
Кордон Республіки Крим з Україною на суші буде вважатися державним кордоном РФ, кордон по морю визначатиметься за принципами міжнародного права. Державними мовами Криму є російська, українська та кримськотатарська. У разі суперечності чинного законодавства Криму Конституції Росії, спірні норми застосовуватися не будуть. Жителі Криму автоматично отримують російське громадянство, за винятком тих, хто протягом місяця заявить про бажання зберегти український паспорт.
Українським військовослужбовцям та правоохоронцям Сергій Аксьонов запропонував або подати у відставку, або присягнути на вірність Республіці Крим. Все військове майно і техніка переходять від Міноборони України у власність Республіки Крим. До вечора ситуація на півострові загострилася – штурмували кілька українських військових частин, один військовослужбовець загинув. У відповідь українське Міноборони дозволило солдатам застосовувати зброю.
Інтеграція фінансової, економічної та соціальної системи Криму з російською повинна відбутися до 1 січня 2015 року. Де-факто процес вже розпочато. Банки на півострові готуються до переходу на рублевий баланс, Чорноморнафтогаз був захоплений і переданий під контроль Газпрому, об'єкти держвласності націоналізовані на користь Республіки Крим.
Після проведення «референдуму» у Криму рахунки Державного казначейства України на території півострова виявилися заблоковані, перерахування податкових і митних платежів до держбюджету України зупинено. За оцінкою міністра фінансів Олександра Шлапака, на території Криму в 2013 році платники податків заплатили 8,5 млрд гривень: 3,8 млрд – до державного бюджету та 4,7 млрд – до місцевого. «Отримали вони 16,6 млрд гривень. Крім того, дотація Пенсійного фонду АРК за минулий рік становила 3,4 млрд гривень», - зазначив він.
Перший віце -прем'єр України Віталій Ярема запевнив, що в квітні кримчани отримають зарплати і пенсії з бюджету України. «Ми не визнаємо Республіку Крим, тому бюджетних відносин ми з нею вибудовувати не будемо» , - сказав він, додавши, що не знає, як це буде організовано на практиці.
Новий статус території може означати перереєстрацію нерухомості на півострові, перенесення в реєстрі корпоративних прав, переоформлення українських товариств на російські і так далі. Всі питання, пов'язані з реєстрацією, будь-якого типу власністю та ліцензуванням на сьогодні Україною і Росією не врегульовані.
Зі слів Олега Мальського, партнера AstapovLawyers International Law Group, під час перехідного періоду є два варіанти дій: або буде надано період на перехід в російське правове поле, або будуть змінені певні правила в РФ для дій на території Криму. «Це стосується як державних номерів автомобілів, так і прописки і т. д., - говорить він. - Податкова система і система соціальних виплат фактично повинна перейти на права РФ при прийнятті Криму до складу Росії ».
Відкритим залишається питання, що буде з тими підприємствами, установами, банками, які не захочуть переходити на російську систему. «Так, наприклад, за законом РФ іноземні банки можуть діяти на території тільки у вигляді представництв без права комерційної діяльності, або у вигляді дочірніх банків, в яких мінімальний статутний капітал приблизно $10 млн», - сказав Мальський.
Відповідно, згідно з цим положенням, наприклад, всі філії українських банків у Криму повинні пройти перереєстрацію, отримати ліцензію центробанку Росії, створити дочірні банки і внести туди мінімум $10 млн статутного капіталу, щоб мати право продовжувати свою роботу.
«Однозначно, не можна виключити досить великої кількості позовів як до Європейського суду з прав людини у зв'язку з експропріацією, так і позовів щодо угоди із захисту інвестицій між Росією і Україною, і позовів про захист інвестицій Російської Федерації від інших країн, де, як правило, знаходяться холдинги українських бізнесів в Криму, в зв'язку з політичною ситуацією», - говорить юрист.
Юридична зброя
Представники української влади заявляють про намір вирішувати проблему Криму виключно дипломатичними методами. «Ми будемо використовувати весь арсенал дипломатичних механізмів. Зокрема, це і міжнародні суди, і звернення до країн-гарантів», - сказав Денис Дзендзерський, нардеп від «Батьківщини». З його слів, планується підрахувати збитки, завдані Україні діями Росії і через всі можливі механізми гарантування прав держава домагатиметься компенсації в міжнародних інстанціях.
«Україна задекларувала головний принцип, яким до цього моменту користувалася, – мирне регулювання через дипломатичні, політичні, економічні механізми», - каже Павло Розенко, депутат від партії УДАР. З його слів таку позицію схвалили і ЄС, і США. «Наш арсенал реакцій на дії Росії дуже обмежений», - визнає він.
При цьому політик зазначав, що будь-які силові дії з боку України дадуть привід Росії «фізично знищити країну через величезну перевагу над нашими збройними силами». «Зачистка нашої країни відбудеться дуже швидко» , - говорить він.
Україна має намір скоординувати дії з Радою безпеки ООН та країнами ЄС. «Нам доведеться подавати позови до міжнародних судів, звертатися до країн-партнерів, щоб до РФ були вжиті більш жорсткі економічні заходи та інші заходи мирного характеру», - говорить Розенко.
Олег Мальський також упевнений, що Україна повинна боротися за Крим. « Звертатися необхідно як в ООН, до міжнародних судів, так і в усі міжнародні організації», - говорить він. Але він зазначає, що юридичної панацеї для таких випадків не існує, як не існує єдиного суду, який би поставив крапку в питанні – хто правий, хто винен. Протягом останніх 20 років європейський континент побачив виникнення досить багатьох нових держав: «Відома ситуація з Абхазією, яку визнає тільки частина країн, а інша не вважає їх незалежною державою», - говорить він.
При цьому він підкреслює, що зобов'язання України перед Росією зберігаються, але треба знайти новий компроміс і в газовому питанні, і в інших ключових угодах.