RU
 

Корреспондент: Найбільш правий. Інтерв’ю з лідером Правого сектора Дмитром Ярошем

Корреспондент.net,  24 березня 2014, 12:00
3
6403
Корреспондент: Найбільш правий. Інтерв’ю з лідером Правого сектора Дмитром Ярошем
Фото: Дмитра Ніконорова
Дмитро Ярош збирається балотуватися на дострокових виборах президента

Лідер Правого сектора Дмитро Ярош розповів Корреспонденту, чи буде він воювати з Росією, чи є бандерівці в Криму і кого врятував Сашко Білий з автоматом, пише Дмитро Русин у №11 видання від 21 березня 2014 року.

Темношкірий швейцар у блакитний лівреї, широко усміхаючись, відчиняє двері. Поруч з ним стоїть щуплий хлопчина з чорно-червоною пов'язкою – перевіряє гостей. Швейцар вітається з націоналістами, що входять, – правда, ті не дуже привітні.

Після пожежі в Будинку профспілок Правому сектору довелося шукати нове місце для своєї штаб-квартири. Розмістилися неподалік – на двох поверхах готелю Дніпро, що на Європейській площі.

У ліфті на табуреті сидить охоронець з Правого сектора, читає Кобзар. На нас він навіть не звернув уваги. На шостому поверсі – штаб. У коридорі багато людей, всі у військовому, у багатьох автомати і пістолети. Облич ніхто не ховає, але привітності в очах немає. Перевірка документів, запис у журнал тих, хто входить.

- Зброя є? – запитує страж.

- Звідки?! Ми ж журналісти, – намагається відбутися жартами Корреспондент.

Але уникнути перевірки металодетектором та огляду сумок не вдається.

По коридору всюди встановлені камери спостереження, вони є навіть на центральному вході. Прокладено комунікаційні кабелі – видно, що все це належить новим постояльцям. Далі працює пункт спостереження за моніторами. Відразу за ним – кабінет лідера Правого сектора Дмитра Яроша. Біля дверей два охоронці.

Господар кабінету – повна протилежність оточенню. Він вже змінив військовий «однострій» і берци на костюм і туфлі, але до краватки, схоже, ще не звик.

- У вас тут все так по-військовому. На тлі мирного Києва це якось дивно виглядає.

- Велика помилка думати, що якщо бомби не падають, то цей час мирний. Спецгрупи ГРУ російського генштабу вже два тижні активно відпрацьовують аеродроми навколо Києва, проводять моніторинг, рекогносцировку та інші дії. На кордоні, зокрема біля Чернігова, сконцентровано багато військової мототехніки. Військові дії можуть розпочатися в будь-який момент.

Фото Дмитра Ніконорова 

- Які шанси на це?

- Я згоден з Генштабом, який дає 65% на те, що активні бойові дії можуть розпочатися по лінії всього кордону.

- Вас не бентежить «м'якотілість» українського уряду щодо російських військових в Криму?

- Я усвідомлюю, до чого призведе відкритий військовий конфлікт з Росією за нинішнього стану Збройних сил, які послідовно руйнувалися, в тому числі й останнім міністром оборони, і Генштабом. Перше, що треба зробити, – піднімати рівень Збройних сил. Бачу, уряд розпочав таку роботу, але цього замало. Треба переглянути кадрову базу вищого керівництва. Наприклад, коли військові частини не отримують ніяких директив, а все управління відбувається в телефонному режимі, це нонсенс. Війська повинні отримувати накази в письмовому вигляді з підписом.

- Як Правий сектор поставиться до введення військ НАТО?

- У разі військової агресії будь-яка підтримка союзників буде позитивною. Але ми проти того, щоб війська НАТО залишалися тут.

- А якщо залишаться, будете партизанити проти них?

- (Сміється.) Давайте доживемо до цього. Може, якщо вони прийдуть, то так само підуть. Багато що залежить від дипломатії, на яких умовах вони допомагатимуть нам. Коли чобіт одного окупанта змінюється на чобіт іншого, це нічого не змінить.

- З п'ятниці члени вашої організації опиняться поза законом. Зброю ви здавати не збираєтеся, в Нацгвардію йти теж.

- Ми ведемо переговори з держструктурами про перехід силового блоку Правого сектора в силові структури держави. До кінця тижня ми повинні прийти до якогось варіанту. Зараз їх декілька: батальйони територіальної оборони або Нацгвардія. Можливо, ще буде варіант в системі Міністерства оборони, управління розвідки.

У нас є багато запитань. Наприклад, хто очолюватиме Нацгвардію, які її обов'язки стоятимуть перед нашим особовим складом. Думаю, що ми це вирішимо.

Фото Дмитра Ніконорова 

- Тобто проблема тільки в особистості начальника?

- Зараз невідомий командувач Нацгвардією. Можливо, це буде якась одіозна міліцейська фігура. Підкорятися людині, яка неадекватно проявила себе на Грушевського чи Інститутській, ми не зможемо. Тому спробуємо вплинути на призначення нормальної людини і будемо говорити далі. Мова також іде про ефективність управління. У нас є професійні військові, відставні генерали, які мають великий досвід роботи в тій самій Альфі. І тут важливо, щоб не найшла коса на камінь, коли ці люди виявляться більш професійними, ніж ті, хто буде призначений ними керувати.

- Хочете поставити на їхнє місце ваших людей?

- Ми готові пропонувати людей. Наприклад, генерал Мартинюк, який раніше займався підготовкою Внутрішніх військ, а до цього служив в армії.

- З ким конкретно ведете переговори?

- З міністром внутрішніх справ [Арсеном Аваковим], головою СБУ [Валентином Наливайченком]. Із секретарем РНБО [Андрієм Парубієм] теж говоримо.

- При цьому власну мобілізацію ви не припиняєте?

- Люди масово звертаються до військкоматів, але їм відмовляють, тому вони звертаються до нас. До того ж наша мобілізація узгоджується з Генштабом і командуванням. Зараз записалося понад 10 тис. [людей].

- Як плануєте використовувати цих людей?

- Найкраще – в диверсійних і розвідувальних групах та партизанських загонах.

- Закидати до Криму людей не плануєте?

- У цьому немає необхідності. Ми координуємо свою діяльність з РНБО, і якби нам таке завдання ставилося, ми б його виконували. До того ж у Криму в нас достатньо хлопців, які зараз діють на нелегальному становищі.

- Є підозри, що Правий сектор фінансується олігархами, попередньою владою і мало не Путіним.

- (Сміється.) Я завжди і всім відповідаю: коли ми базувалися в Будинку профспілок, досить було подивитися на потік людей, що несуть гроші. І чималі гроші. Буквально за годину до вашого приходу передали суму від української діаспори. Несуть і дрібні підприємці, і середні.

- Не боїтеся, що активність Правого сектору та його імідж на сході і півдні тільки посилять проросійські настрої?

- Відсотків 20 не сприймуть, решта сприймає державність України як належне – як і сили, які борються за це. Наш розрахунок на молодь. Ще до всіх подій на футбольних матчах по всьому сходу України піднімалися червоно-чорні прапори, проходили матчі імені Степана Бандери, в тому числі і в Криму. Російська пропаганда вже не буде так ефективно працювати, як на старшому поколінні.

Фото Дмитра Ніконорова 

- Бачу, ви й самі працюєте над атрибутикою: уже не видно нашивок Ідея нації, які багато хто вважає фашистськими, все брендовано логотипами Правого сектора.

- Все відбувається природним шляхом. Спочатку, звичайно, доводилося пояснювати, що український націоналізм не має нічого спільного ні з німецьким націонал-соціалізмом, ні з італійським фашизмом. Ми не несемо ксенофобію або антисемітизм. Ми вважаємо, боротися треба за своє, а не проти когось. Це ідеологія визвольної боротьби, а не бажання забрати щось у когось. У нас прес-секретар – росіянин, начальник інформаційного департаменту – єврей, і це зовсім не заважає нам бути побратимами.

- Члени Правого сектора часто зловживають зброєю, що не додає організації позитивного іміджу в очах громадян. Взяти того ж Олександра Музичка з автоматом в гостях у прокурора Рівненської області.

- У нього зареєстрована зброя. До того ж, коли Музичко заходив до прокурора і провів виховну роботу, він врятував йому життя. Про це чомусь не пишуть. У той час прокуратура була оточена озброєними місцевими жителями, які хотіли спалити прокуратуру і вбити того прокурора. Музичко своїми діями знизив градус напруги. Як керівник силового блоку в тому регіоні він зберіг Рівненську область від погромів і мародерства. А коли пішла вказівка ​​про його затримання, міліціонери цілими райвідділами писали заяви, що не підкорятимуться цьому наказу і не затримуватимуть його. Це багато про що говорить – і про авторитет теж. Звичайно, у мирний час такого не повинно бути.

- Є й інші повідомлення про збройні конфлікти за участю Правого сектора.

- Існує проблема ідентифікації. Ми вже не носимо масок, а своїм активістам видаємо посвідчення члена організації, захищені від підробок. Бувають і провокації. Нещодавно до нас на гарячу лінію прийшло повідомлення про штурм офісу в центрі Києва. Хлопці виїхали і нікого не виявили. Тут і міліція під'їхала. Довелося дзвонити [в.о. голови Адміністрації президента Сергію] Пашинському, щоб врегулювати проблему.

- Казали, що Правий сектор вимагав собі силові відомства, СБУ, розвідку, але в підсумку у владу так і не ввійшов. Що сталося?

- Нічого страшного. Це нормальний політичний процес – дві політичні сили, Батьківщина і Свобода, взяли на себе відповідальність за створення уряду і почали його формувати. Для нас не було принциповим питанням займання посад. Ми хотіли і будемо виконувати певні контролювальні функції. На місцях нам вдається впливати на зміну кадрових рішень, зокрема, в силовому блоці. У Львові хлопці вже висловили недовіру призначеному прокурору, який не відповідав критеріям Майдану. Те саме на Закарпатті, Буковині, Франківщині, Волині.

- Але на силові відомства ви все-таки претендували?

- Ми отримували пропозиції: заступника секретаря РНБО, першого заступника начальника СБУ. Але ми відмовилися від них, тому що плануємо свій політичний проект, створити партію Правий сектор, і ці посади не зовсім узгоджуються з партійним будівництвом. Ми хочемо діяти в правовому політичному полі, досягаючи конкретних політичних результатів: йдеться про президентські вибори, парламентські, які, сподіваюся, скоро будуть оголошені, до місцевих органів влади.

- Ви підете на ці президентські вибори кандидатом?

- Так, піду.

- Створити нову партію до дострокових парламентських виборів ви не встигнете.

- Буде перейменована одна з наявних партій. Яка, сказати поки що не можу.

- На виборах Правий сектор – конкурент Свободи. Враховуючи, що електоральний базис правих невеликий, у парламент ви обоє ризикуєте не потрапити.

- Думаю, що ви помиляєтеся: рівень національної самосвідомості у людей за півроку зріс так сильно, що в Раду можуть пройти навіть три партії національного чи націоналістичного спрямування.

- Є сумніви щодо професійної придатності членів Правого сектора до участі у владі. Акцент робився на ідеологічну та фізичну підготовку, а в мирний час для управління державою потрібні зовсім інші навички.

- Це не зовсім так. Наведу приклад: міністр освіти, президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт – виходець з Тризуба ім. Степана Бандери [одна з організацій Правого сектора]. Серед нас багато підприємців, докторів наук, які можуть професійно виконувати державні функції. Крім того, мені дуже подобаються слова [чеського президента Вацлава] Гавела: «Краще п'ять років помилок, ніж 20 років саботажу». Ось ми саме і бачили 20 років відвертого саботажу та повної деградації системи державного управління. Ми повинні ввести молоду кров, змінити політичну еліту на людей, готових і на барикадах, і у владних кабінетах займатися розвитком держави, а не [набиванням] своєї кишені.

- Правий сектор поки що не збирається залишати Майдан?

- Коли-небудь піде обов'язково. Ми вже не несемо вартову службу, але беремо участь у його громадському житті. У силовому блоці Майдану немає потреби, і наші хлопці готуються до виконання завдань з відбиття агресії Росії в Україні.

***

Цей матеріал опубліковано в №11 журналу Корреспондент від 21 березня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua
Читати коментарі