Олег Рибачук в інтерв’ю Корреспонденту розповів, чому США не дають Україні зброю і коли Америка може відвернутися від України.
Представляючи Олега Рибачука, журналісти часто називають його політиком, хоча активним учасником політики колишній віце-прем'єр не є вже сім років, пише Євгенія Вецько у №26 видання від 3 липня 2015 року. Сьогодні він зосередився на громадській діяльності в рамках організації Центр UA (частково фінансується через Агентство розвитку США).
«Ми «кошмаримо» уряд, Президента, депутатів, стежимо за виконанням політичних обіцянок, коригуємо свідомість виборців», – описує свою роботу Рибачук.
Паралельно він, за власним визнанням, займається тим, що має робити Міністерство інформації, – доносить позицію України до Європи та США.
«Останній рік у мене фактично монопольне представництво України за кордоном. Я входжу в неформальні європейські клуби, де впливові світові діячі зустрічаються й обговорюють світову політику. Я жартома називаю їх масонськими. І було б набагато ефективніше, якби крім мене там були ще спікери з України», – додає Рибачук.
А от повертатися в класичне політичне життя він не поспішає – занадто багато питань у нього до нинішньої української влади та її ефективності. В інтерв'ю Корреспонденту екс-віце-прем'єр розповів про те, як США захищають Україну і чому наша країна може опинитися в категорії безперспективних і безнадійних для західних партнерів.
- Як США впливають на українську владу?
- На нас легко можна впливати через Міжнародний валютний фонд. «Не робите те, що ми вважаємо за потрібне? Не дамо грошей». Це примітивна формула, вона принизлива для української влади, але ми залежимо від зовнішнього фінансування.
А США мають на МВФ найбільший вплив. Хоча треба сказати, що європейські та американські структури зараз грають в унісон. Ця музична партія звучить так: «Не буде реформ – не буде грошей». І вона подобається українському суспільству.
Уряду зараз дуже важливо залучати кошти. За умови проведення реформ проблем з цим не буде. Тоді ми почнемо отримувати не кредити, а інвестиції. Наприклад, у США готується конференція, де ми спробуємо переконати кілька сотень інвесторів, що в нас можна вкладати гроші. Але їм це буде цікаво тільки тоді, коли ми отримаємо перемогу на внутрішньому фронті реформ.
- І тим не менше саме з ними у влади не все складається. Наші американські партнери ще не розчарувалися в Україні?
- Система відступає, але вона не зруйнована. Поки що ми говоримо загалом, у нас у Верховній Раді 300 з 400 голосів європейські. Як тільки переходимо до дій, намагаємося змінити фундаментальні речі, то з'ясовується, що ніякої європейської більшості немає.
Якщо ми до кінця року не демонтуємо основні стовпи старої системи, не проведемо судову й антикорупційну реформу, то потрапимо в часи смути надовго
Але якщо ми до кінця року не демонтуємо основні стовпи старої системи, не проведемо судову й антикорупційну реформу, то потрапимо в часи смути надовго. Ми потрапимо в категорію сірих, безнадійних країн. Ми зникнемо з карти пріоритетів. У своєму житті не бачив стільки форумів, де основним питанням була б Україна, як минулого року. Передбачаю, що вперше Україна буде однією з тем дебатів кандидатів у президенти США. Такого більше може не бути енну кількість років. Цю ситуацію не можна не використовувати. Зараз США роблять для нас неймовірні речі.
- Наприклад?
- Америка виступила лідером політики санкцій. Вона завжди перша їх підсилює. Америка політично резолюцією двох палат конгресу визнала Росію агресором. У Світовому банку США лідер, в Європейському – великий акціонер. Тобто вирішуються фінансові питання. Військові, політичні питання – скрізь Америка є центром консолідації. Америці простіше боротися з Росією.
- Тобто Україна – це плацдарм боротьби США і Росії?
- Така думка є навіть у деяких європейців, і я вважаю її спробою пояснювати складними речами свою дурість.
Кілька років американцям наша країна була абсолютно нецікавою. Коли я був віце-прем'єром з євроінтеграції, конгресмени ображено запитували мене, чому ми не говоримо про трансатлантичну інтеграцію. Я тоді відповідав, що мова йде тільки про стандарти, що нам важливо дистанціюватися від Радянського Союзу. А потім американці відверто від нас відійшли.
За часів Обами Штати займалися своїми внутрішніми проблемами. Крім того, Обама хотів увійти в історію як миротворець, він надавав перевагу політиці невтручання. А зараз просто змушений реагувати, тому що Путін кинув виклик світовій системі безпеки.
Довго Путін досить успішно розігрував антиамериканські настрої в Європі. Поки не проковтнув Крим. І тепер Європа просить США захистити її. Американців не було в Європі, але вони повернулися завдяки Путіну.
Формально Росія захопила Крим, бо там повинна була з'явитися база НАТО. Боялися міфічної бази? А у підсумку кількість американців в Європі збільшилася в рази. НАТО три роки не міг організувати навчання на 4 тис. осіб, а тепер Альянс прокинувся. Зараз Європа, особливо Балтія, просить американців взяти її під свій захист. Мені в Братиславі чесно зізнавалися, що без Америки системи безпеки в Європі не існує. США – це не піхота. Америка – це космос, електроніка, авіація.
Москва догралася. Розмови про те, що Росія – стратегічний партнер Заходу, припинилися. А те, що ми зараз бачимо, – це реінкарнація, зміна ролі США в системі глобальної безпеки.
При цьому дуже важливо, щоб і українці не втрачали ініціативи. Звичайно, без світової допомоги ми не впораємося з Путіним, але світ не повинен без нас домовлятися про наше майбутнє.
Кожного разу, коли я чую, що нам потрібен мир за всяку ціну, я нагадую, що це може закінчитися втратою нашої незалежності
Кожного разу, коли я чую, що нам потрібен мир за всяку ціну, я нагадую, що це може закінчитися втратою нашої незалежності. Так, нам достатньо стати частиною радянської республіки, і все. Але ми не можемо на це піти. І всі ці мінські угоди – це спроба виграти час, щоб стати сильнішими. Розмови про те, що іншого виходу немає, – політичні. Все є і все буде. Просто ми повинні бути зараз дуже успішними в реформах. І паралельно звикати дивитися на світ, як на нього дивиться Ізраїль, коли навколо постійна загроза.
- Коли Україна повернула інтерес США до своїх проблем? Відправна точка – Євромайдан?
- Крим, Євромайдан – це щось ритуальне. Саме анексія Криму – це порушення всіх балансів. Потім пішли провокації проти союзників, і тоді вже Європа змінила риторику. Рік тому на запитання, що ви будете робити, якщо у вас з'являться «зелені чоловічки», в Латвії не могли відповісти. Сьогодні на таке саме питання естонці кажуть: «Знищимо». Якщо зачеплять когось із НАТО, то буде непереливки. Вони вже провели кілька навчань. Навіть в Антарктиді є підрозділи.
- А в Україні ставлення до НАТО залишається неоднозначним. Зважаючи на останні соцопитування, за приєднання до Альянсу виступають 40% українців.
- В Україні зараз одна частина суспільства вимагає приєднання до НАТО, а інша – укладення двосторонньої угоди з американцями. Навіть більше, люди критикують американців, що ті ніяк не наважаться дати нам зброю. Раніше доісторичні бабусі приїжджали до Феодосії, щоб перешкодити натовцям будувати міст, а зараз вимагають, щоб замість інженерів прийшли солдати зі зброєю.
- До речі, з приводу зброї. Нам варто в цьому плані розраховувати на американців?
- Вимагати зброї – все одно що стояти з дірявим відром і дивуватися, чому туди не ллють воду. Для того щоб постачати зброю, потрібна інтеграція. А вона починається зі співпраці спецслужб. Якщо ходили чутки, що екс-глава СБУ Валентин Наливайченко користується довірою американських спецслужб, то з точки зору головнокомандувача є великою дурістю звільняти його з посади в розпал конфлікту. Це поганий крок. Генштабу не довіряють навіть комбати. Чи можна нам давати зброю? З таким рівнем корупції, з тим, що на блокпостах відбувається, можна? Вона гарантовано потрапить до росіян і так званих ополченців.
Американці все роблять правильно. Вони беруть наших солдатів і навчають їх. Це важливіше, ніж дати нам сучасну зброю
Тому американці все роблять правильно. Вони беруть наших солдатів, людей, які з палицями в руках знищували елітні російські підрозділи, і навчають їх. Те, що зараз роблять 300 американських інструкторів, дасть колосальний ефект. До нашого героїзму ми додамо сучасні військові знання. Це важливіше, ніж дати нам сучасну зброю. Нам потрібні сучасні системи зв'язку, нам потрібне підключення до космосу. Адже що таке американський солдат? Це сучасні технології.
Крім того, можу відкрити секрет, що сенатор Маккейн ініціював закон, який змусить президента США продавати зброю. Ця норма вмонтована, умовно кажучи, в бюджет. Президент або підписує все, або все ветує. Тому зброя у нас буде. До того ж є інші країни, які готові її продавати.
І третє. Ніхто не скликатиме прес-конференцію, щоб заявити, що він починає продавати зброю. Думаю, що вже зараз вона на Донбасі з'являється. Путін каже, що там немає російських солдатів? Так і американської зброї там немає.
- Як зміняться відносини України і США після президентських виборів у Штатах?
- Байдужими вони до нас не стануть. Головне, щоб Україна залишалася активною в плані реформ. Інакше з нами буде так, як з Чорнобильською зоною. Її просто закрили, захистилися і забули. Так само з нами зроблять американці і весь світ. Захистяться і скажуть: «Живіть». Це сценарій розвитку України, якщо ми серйозно не займемося модернізацією.
- І, зважаючи на дії нашої влади, він поки що найвірогідніший?
- Я ніколи не кричав «все пропало». Для мене поява генерації дітей, що викинули Януковича, – хороший знак. У нас серйозні дядьки продають бізнес, купують зброю і йдуть воювати за Україну. Таку країну захопити і перемогти не можна. У нас не вистачає політичної партії нового покоління, але вона з'явиться. У тезу про те, що Ненька помре, я не вірю.
***
Цей матеріал опубліковано в №26 журналу Корреспондент від 3 липня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.