Чому в успіх перетворення МВС не вірять експерти, громадські активісти, колишні співробітники і навіть переатестовані.
Сто міліціонерів, які внаслідок атестації були звільнені з органів внутрішніх справ, відновилися на службі за рішенням адміністративних судів кількох областей. Тепер держава зобов'язана не тільки повернути їх на колишні посади, а й виплатити зарплати за три-чотири втрачених місяці, пише Марина Савченко у №18 журналу Корреспондент від 13 травня 2016 року.
За неофіційними даними, в українських судах лежить ще близько 500 таких позовів. Їхня кількість може зрости, якщо Національна поліція програє апеляції за вже винесеними рішеннями. А якщо в червні Окружний суд Києва піде назустріч профспілковим організаціям МВС, які подали позов про визнання атестації незаконною загалом, то свої звільнення оскаржать усі міліціонери. Багато хто просто від образи, з принципу.
Але лише кілька місяців тому реформа в МВС вважалася чи не єдиним видимим перетворенням у державі, що сталося за два роки. Що з нею не так і чи можна її врятувати?
Крок вперед, два назад
Поліцейських з групи швидкого реагування, які патрулюють вулиці київського передмістя – Броварів та Броварського району, в райвідділі не застанеш. 180-тисячний регіон за одну зміну обслуговують лише чотири машини, по дві особи в кожній. Їм скаржаться буквально на все – від дрібних ДТП і галасливих сусідів до пограбувань та вбивств.
Нові патрульні, в арсеналі у яких планшети, ноутбуки, ліхтарі, якісна форма, машини і повні баки пального, зобов'язані приїхати на кожен виклик за мінімальний час. А їхнє пересування можуть відстежити не тільки в райвідділі, а й в управлінні Нацполіції Київської області.
"Коли на початку лютого запускався цей проект, у нас мало бути дев'ять таких груп, – каже керівник підрозділу груп швидкого реагування поліції Броварів Руслан Отрох. – Їх формували з дільничних, штабістів, співробітників ППС, ДАІ. Машин на всіх не вистачило – і нам запропонували обійтися шістьма групами. Погодилися. Всім видали нову форму. Ми почали працювати.
Відчули швидкі успіхи – затримання по гарячих слідах, подяки від городян, які стали частіше бачити поліцію на вулицях і не боялися підійти і поділитися проблемою. І тут прийшла атестація, яка швидко відсіяла тих, хто вже працював по-новому.
У підсумку з шести груп у нас залишилося чотири. Причому не пройшли сито найдосвідченіші співробітники. Решта змушені тепер працювати ще більше, але за ті ж гроші".
Групи швидкого реагування – це модель перетворення невеликого райвідділу, вперше апробована минулого літа в місті Самбір Львівської області. Після кількох місяців роботи її визнали найуспішнішою складовою реформи МВС – патрульні стали приїжджати на незначні виклики у віддалені села. Населення чи не вперше побачило тоді ще старих міліціонерів з новим людським обличчям і перестало сприймати їх винятково як хабарників і душогубів. Патрульним унормовували робочий день і підвищили оклади на 600-800 грн.
На жаль, цей успіх, який повторили в багатьох містечках України, може бути знівельовано прийдешньою атестацією, яку у Львівській області ще не проводили. І Бровари – яскравий тому приклад.
"Виходить, одна реформа суперечить іншій, роблячи один крок вперед і два назад, – міркує Отрох. – Після атестації наші оклади не збільшилися, брати нових людей на місця, що звільнилися, я не можу, тому що МВС не оголосило конкурс і не затвердило штатний розклад. І так не тільки в моєму підрозділі. Загалом з райвідділу прибрали 40% співробітників, включаючи всіх заступників начальника. А працювати кому?"
Про свій досвід проходження атестації Отрох згадує неохоче. Намагаючись уникнути запитання, відволікається на дзвінки, листи, відвідувачів.
"Обурила вона мене й образила, хоча я цей процес пройшов успішно, – нарешті видихає. – Ось навіщо було питати, чи вживаю я наркотики, якщо ми щороку медобстеження проходимо? А як слухати питання про те, чи брав хабарі, чи бив людей? Ну розтягував під час масових заходів, може, і дісталося кому".
"Та що там казати! Я 17 років в органах пропрацював – спочатку психологом, потім у штабі. А перед атестацією вперше в житті відчув справжній страх, – погоджується з начальником патрульний Олександр Кравченко. – Боявся, що мене, як песика, на вулицю викинуть".
Справа принципу
Ця бесіда відбулася два місяці тому, в березні. Тоді атестація, яку експерти називали першим кроком на шляху реформування найбільш закостенілих служб у МВС (слідчого та оперативного блоків), пройшла в Києві й області. А також на Волині, в Рівному, Хмельницькому, Одесі. Повним ходом процес ішов у Миколаєві.
«Звільнено від 13 до 20% співробітників, серед керівного складу міліції Києва та області атестацію не пройшли 40 і 60% співробітників», – стверджував радник глави МВС Іван Варченко.
Через кілька днів після цієї розмови в Окружному суді Кіровограда було прийнято перше рішення на користь поліцейського, якого звільнили після атестації ... І пішло-поїхало! Дійшло до того, що глава Окружного суду Павло Вовк закликав за неправомірну атестацію ... залучити керівника Нацполіції Хатію Деканоїдзе до кримінальної відповідальності.
«Судді, захищаючи поліцейських, підсвідомо ставлять себе на їхнє місце, адже вони теж в очікуванні переатестації і перебувають у напрузі вже третій рік, – каже доктор юридичних наук, експерт групи Поліція під контролем Борис Малишев. – До того ж часто з точки зору юриспруденції в цих справах є всі законні підстави, щоб відновити звільнених поліцейських на роботі. Адже в законі Про Національну поліцію, який був прийнятий минулого літа, чітко прописано, що атестацію всіх міліціонерів потрібно було провести до 7 листопада. Але цього у визначені законом терміни не сталося. Атестацію почали тільки в грудні.
При цьому інструкція, за якою її проводили, недосконала. Наприклад, у ній нечітко визначено право комісій самостійно приймати рішення про службову невідповідність кандидатів, незалежно від документів, які є в їхніх особових справах. Вийшло так, що інструкція про атестацію більш лояльна з точки зору дотримання прав людини і менш ефективна з позиції кардинального очищення поліції. Цим судді і керуються: якщо у людини немає стягнень, її добре характеризують на роботі і вона непогано здала тести, то як комісії за 15 хвилин бесіди змогли визначити, що вона не відповідає посаді?»
Чи реально взагалі в такі короткі терміни зібрати вагомі докази на всіх тих, у кого заплямований мундир? Один з колишніх співробітників карного розшуку Києва Олексій, який не пройшов крізь сито атестації, розповів, що навіть у столиці процес не був настільки прозорим, як це виглядало з боку.
«Мене звільнили, подивившись досьє. А там і служба в УБОЗі, і багато стягнень. Їх не може не бути на оперативній роботі, якій віддаєш 20 років життя, – каже оперативник. – Тому що десь ми йдемо на провокації й обман. У підсумку одна з членів комісії сказала мені, що я затримував тільки тих злочинців, які не могли відкупитися. І якщо мене залишать на роботі, я навчу поганому молодих. Днями мене звільнили. При цьому виявилося, що на роботі залишилося багато таких, хто за весь час жодної справи не закрив, або ті, на кому міток ставити ніде».
Рішення комісії Олексій оскаржуватиме. Причому не заради грошей або відновлення на роботі. Швидше, з принципу.
«Повірте, таких, як я, будуть тисячі, – стверджує колишній опер. – При цьому, відновившись, вони на наступний же день звільняться. Тому що багато хто вже знайшов гідну роботу і не хоче повертатися в систему, яка їх викинула».
Бунт громадських активістів
Система, втім, захищається. Причому не тільки від тих, кого звільнили. Але вже і від тих, хто з ентузіазмом звільняв.
У Нацполіції вирішили зменшити кількість членів комісій, які представляють громадські організації. Адже саме до них у неатестованих були найбільші претензії. Вони, мовляв, задають провокаційні питання, не знають суті роботи, просять перерахувати прізвища убитих на Майдані і співати гімн, стоячи на колінах.
«Відтепер в комісіях працюють три людини з МВС, один патрульний поліцейський і два громадських працівники, – каже колишній член атестаційних комісій Києва й Одеси, представник Автомайдану Олег Пушак. – Тобто за всієї кришталевої чистоти громадських активістів у них не буде більшості. Навіть більше, у МВС переформатували списки комісій. Наприклад, я повинен був працювати на атестації поліцейських Чернігівщини, але з'ясував, що мене у списках комісій уже немає. Зате там з'явилися народні депутати із сумнівним минулим. Не виключено, що і громадські організації можуть виявитися кишеньковими, такими, в які входять колишні міліціонери, наприклад».
Громадські працівники впевнені: таким чином в МВС намагаються зберегти процес атестації, тим самим не дати можливості суддям і далі пачками задовольняти позови від звільнених поліцейських.
"Добре. Атестацію вони збережуть. Але в чому її сенс тоді, якщо знову стане своєрідним поліцейським «мєждусобойчиком»? Це не просто втрата завойованих позицій. Це повний провал. І мовчати про це ми не будемо».
У МВС зміни в підходах не заперечують. Але наполягають на тому, що все це заради того, щоб процедура була ефективною
У МВС зміни в підходах не заперечують. Але наполягають на тому, що все це заради того, щоб процедура була ефективною.
«У проведенні атестації будуть враховані всі недоліки колишнього етапу. У тому числі і ті формальності, через які суди приймають рішення на користь звільнених, – каже радник голови МВС Іван Варченко. – Наприклад, вище керівництво з управлінь поліції в 16 областях приїде на співбесіди до Києва. Причому на кожного заздалегідь сформують досьє (декларації, дані джерел, статистика «гучних» справ у регіоні). Перші в черзі поліцейські з Черкас, Чернігова, Вінниці та Житомира. В цілому завершити процес ми хочемо до кінця червня. Що стосується страхів громадських діячів, то все це теорія. Їхні підозри в тому, що атестацію проводитимуть кишенькові громадські організації, ми намагаємося звести до нуля».
Проте і тут розуміють, що реформа висить на волосині. Визнають це і ті, хто стояв біля її витоків, наприклад, розробники закону Про Нацполіцію.
«Фактично ні в кого немає точних даних про результати атестації, – ділиться член експертної групи Поліція під контролем Борис Малишев. – Деканоїдзе говорила, що були звільнені 80% начальників управлінь Київської області. Але коли ми подали офіційний запит, то з'ясували, що звільнених лише 12%. При цьому глави атестаційних комісій повідомляють, що рекомендували близько чверті всіх на звільнення. Виходить, що органи поліції не завжди виконували рішення комісій. Їх могли кудись перевести, наприклад. Якщо результати такі плачевні, то навіщо було витрачати стільки грошей і часу на це?»
Є й об'єктивні причини, які гальмують реформу. Головна – різкий сплеск злочинності, що трапився в останні два роки через війну, економічний колапс ... Керівництву Нацполіції доводиться балансувати між старими кадрами і новими, шукати компроміс. Інакше країна може опинитися просто незахищеною перед навалою криміналу. Як наслідок, ще один феномен – співробітники МВС, які просто відмовилися проходити переатестацію і продовжують працювати. Такі, наприклад, як Ілля Ківа. Є ризик, що потреба в компромісах перетворить реформу лише на ще один косметичний ремонт фасаду наскрізь прогнилої будівлі української міліції. Тим більше що всі попередні спроби реформ до видимих результатів ніколи не приводили.
***
Цей матеріал опубліковано в №18 журналу Корреспондент від 13 травня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.