ГоловнаУкраїнаПолітика
 

Україні бракує лідерства. Інтерв’ю зі Славою Рабиновичем

Корреспондент.net, 3 червня 2016, 07:24
0
316
Україні бракує лідерства. Інтерв’ю зі Славою Рабиновичем
Фото: Юлії Ільїнської
Слава Рабинович вважає, що Україна потребує яскравих лідерів

Російський фінансист Слава Рабинович дав інтерв’ю журналу Корреспондент.

Відсутність реформ, порожні обіцянки політиків на тлі зменшення гаманців українців напружують західних партнерів і грають не останню роль у зовнішній і внутрішній політиці сусідів. Про все це, а також відсутність в Україні позитивних змін, в інтерв'ю Корреспонденту розповів фінансист Слава Рабинович, пише Аліса Свєтлакова у №20 видання від 27 травня 2016 року.

- Ви дивилися Євробачення? Перемога Джамали сприймалася ледь не як перемога України у війні з Росією ...

- Я щодо Євробачення дотримуюся чіткої точки зору Артемія Троїцького, який не надає цьому конкурсу ніякого значення з точки зору музичної цінності. Тому я чесно Євробачення не дивився і ні за кого не голосував.

Але я чув пісню Джамали, вона хороша. Я також добре знайомий з історією депортації кримських татар. Я повністю солідаризуюся з Джамалою, кримсько-татарським народом з питання висвітлення цієї проблеми будь-якими способами і щодо популяризації правдивої, неспотвореної історії, включаючи цю трагедію. І вважаю її виграш чудовою подією для України і всього кримськотатарського народу – адже вдалося продемонструвати частину нашої неспотвореної історії далеко за межами тільки колишніх союзних республік.

Що ж стосується реакції в Росії, то вона абсолютно різна. Є реакція, наприклад, від мене у кількох постах Фейсбук, де я знущаюся над офіційною російською пропагандою. А є реакція, яка межує зі справжнім божевіллям без зціджування піни з рота, наприклад, у постах якогось кремлівського пропагандиста Сергія Маркова. Начебто його вкусив скажений собака. Швидше за все, він його давно покусав, і в його постах це наочно видно прямо сьогодні в тому числі.

- А чи не стане перемога українки на конкурсі і всі ці нюанси новим каменем спотикання між Росією і Україною? Уже пропонують провести Євробачення в Криму, наприклад ...

- Якщо Росія збирається посилати в Київ у 2017-му році [Йосипа] Кобзона, Валерію або [Сергія] Ролдугина, то, боюся, дійсно можуть виникнути проблеми з її участю в Євробаченні. Що ж стосується проведення наступного конкурсу в Криму – я бачу у вашому питанні велику частку іронії, але не бачу, на жаль, практичної можливості це зробити.

У всякому разі, з точки зору того, хто переміг учора, нормальною ситуацією і цілком заслужено було б проводити наступний конкурс саме на її рідному півострові. Але при цьому Крим повинен бути деокупований. На жаль, я не бачу способів досягти цього протягом одного року.

Фото Юлії Ільїнської 

- Колись ви дуже радісно анонсували роботу Саші Боровика в Україні. Зараз, наскільки нам відомо, Саша подумує ледь не остаточно розпрощатися з Україною через розчарування і безглуздість дій ...

- Я із Сашею Боровиком, на жаль, не спілкуюся. Але я порадів за його призначення в Одеському регіоні і в принципі стежив за тією ситуацією, яка відбувалася з ним і з [Михайлом] Саакашвілі, але не надто пильно ... Тому не в курсі, що відбувається там зараз.

- Яка роль у Саакашвілі в українській політиці? Він зможе щось зробити? Його колись обнадійлива команда розпадається, колишні соратники критикують за зайвий популізм...

- У Саакашвілі може бути своя посада і навіть дуже висока. Але, наприклад, він не може бути призначений прем'єр-міністром, оскільки в Україні прем'єром може стати висуванець від партії, що має більшість у парламенті. Такі українські політичні процедури.

Але слід пам'ятати, що на Саакашвілі світ клином не зійшовся. Якби він займав набагато більш потужну позицію з точки зору повноважень, я думаю, це було б позитивно для країни. Але водночас вважаю, що він далеко не єдина у світі людина, яка може Україну рушити вперед. Можливо, зараз ми не бачимо цих людей? Можливо й таке.

- А є у нас такі люди? Кому вірити – таким питанням часто задаються українці ...

- Україна – країна великих революцій, формування національного духу і великих надій. Але водночас це і країна великих розбитих надій для десятків мільйонів громадян і десятків мільйонів тих, хто співпереживає і живе за межами країни, у тому числі і багатьох росіян, які щиро хочуть бачити Україну успішною.

Прикладів того, як Україна методично і довго втрачала свої шанси в різних ключових моментах, дуже багато. Один з яскравих прикладів – неактивне використання ресурсів та інтелектуальних можливостей, досвіду перетворень. Такий досвід, наприклад, Україні надав Каха Бендукідзе, коли він ще був живий-здоровий. Його смерть – це, звичайно, величезна втрата, в тому числі для України. Але мені далеко не очевидно, що якби він був живий, то Україна змогла б піти таким шляхом і дати йому високу і впливову посаду, щоб форсувати проведення реформ.

Зараз це намагається робити Михайло Саакашвілі, але ми всі прекрасно бачимо, з яким скрипом це відбувається. Україні потрібен лідер, який би став історично значущим, щоб через десятиліття або століття люди оцінювали його діяльність, як, наприклад, зараз оцінюється значення для Америки президента [Рональда] Рейгана.

Ні Яценюк, ні Порошенко такими лідерами не є – вони вийшли із совка. Вони, безсумнівно, мають серйозний послужний список. Досить згадати, що вони допомогли запобігти абсолютно трагічним для України сценаріям, які могли б втілитися. Але як не дивно, в цьому є і заслуга Путіна, оскільки навіть зазначені українські лідери не стали тією реальною силою для консолідації несформованої до цього української нації.

Я не бачив проявів справжніх лідерських якостей в історичному масштабі ні від колишнього українського прем'єр-міністра, ні від Президента. У такому масштабі, щоб за те, що Україна могла зробити за два роки, славилося б потім у віках. Про це скажуть приблизно так: «Ну так, це була ще одна революція, найстрашнішого вдалося уникнути, керівникам країни за це велике спасибі. Але Україна втратила ці необхідні роки для того, щоб рушити далі в своєму розвитку». Так це буде розцінено через років 30-40.

На руку Путіну

- Мені завжди здавалося дивним, що люди, здатні провести реформи, змінити ситуацію на краще, не діють. Чому програв Кабмін Яценюка?

- Два роки в уряду і прем'єр-міністра було для того, щоб рухати реформи вперед. Я, як людина, яка розбирається в економіці, на 100% переконаний, що життя простих людей, громадян України, могло бути істотно краще сьогодні, ніж воно є насправді, якби необхідні реформи були проведені.

Ці реформи всім відомі, також відомо, яким чином їх потрібно впроваджувати. Якогось особливого українського «двору» з точки зору економічної науки, немає. Все давним-давно вивчено, застосовано в інших країнах, і на досвіді цих країн все можна робити в Україні. Чому не було зроблено? Це риторичне питання сьогодні, але, напевно, ми всі частково розуміємо, чому.

Фото Юлії Ільїнської  

- З країни виїхали міністри-іноземці: Яресько, Абромавічус, Квіташвілі. Як це позначиться на іміджі країни? І це лише вкотре говорить світовій спільноті про відсутність реальних змін?

- Кожне з цих імен має свої переваги і недоліки. Але те, що в масі своїй відчалюють іноземні фахівці з України, які були таким непростим чином роздобуті, свідчить про те, що вони вважають, що не змогли домогтися результатів у тій системі координат, у якій вони перебували. І це серйозно напружує західні країни-донори України, які надають допомогу як фінансову, так і політичну. Відповідно, це погано.

Але це дуже добре для Володимира Путіна. Всі ті невдачі, у яких в принципі винувате й українське керівництво, і українська «еліта», грають на руку Путіну, який є істинним ворогом України. Він радіє тому, що в результаті цих невдач у нього з'явилася можливість говорити російському народу про те, що революції – це погано.

Він зможе переконати людей, що революції не несуть нічого хорошого, крім крові, війни, розрухи, страждань, економічного колапсу і хаосу. І він буде наводити як приклад Україну, яка мала дві революції за останні 10 років і прийшла до таких плачевних результатів ...

- Ви живете в Росії і не боїтеся критики влади, тим самим спростовуючи думку, що інакодумцям жити в Росії небезпечно. Чи отримуєте погрози? Чи думаєте залишити Росію?

- Погрози мені не надходили, якщо не брати до уваги хуліганських коментарів у соцмережах. Але моє перебування в Росії, звичайно, має найбільший ступінь ризику за останні 20 років – після того, як я повернувся жити сюди зі США. Я у цей момент не планую їхати, але це може змінитися в будь-який день, в будь-який момент, залежно від обставин. Все, що відбувається в останні два роки, показує, що може статися абсолютно що завгодно.

Відповідно, я і такі, як я, вже ментально готові приймати якісь швидкі рішення щодо своєї безпеки. Деякі коментатори в соцмережах говорять, що мені нема чого боятися, оскільки у мене є американський паспорт. Насправді це абсолютно помилкове уявлення про безпеку. Американський паспорт мало кого зупинить.

- Як у випадку перемоги Трампа може змінитися політика США щодо України та Росії?

- Я дуже слабо вірю в перемогу [Дональда] Трампа. Великі ставки я зробив би на [Гілларі] Клінтон, хоча абсолютно не підтримую її, не симпатизую демократам. Але знаючи, як працює американська виборча система, мені складно припустити, що в Америці могли б обрати Трампа.

Тим-то Америка і відрізняється від Росії й України, що до кінця ніхто не знає, хто ж стане наступним президентом. Я думаю, щоб Трампу підвищити свої шанси, йому потрібно дуже зменшити свій ексцентризм і сильно зміститися в розумний центр щодо своїх поглядів.

Але як би там не було, у США є серйозний поділ влади: дуже сильний Конгрес і Сенат, абсолютно незалежна судова система, президент. І майбутні вибори суттєво не змінять те, що собою являє США зараз. У Трампа є дуже суперечливі погляди щодо Росії. Спочатку він говорив, що знайде з Путіним спільну мову. А коли російські літаки крутили бочку в 30 метрах від щогли американського корабля, він сказав, що треба було збити їх ...

Відповідно, я думаю, що стосовно Росії у жодному вигляді нічого доброго не буде ні від Трампа, ні тим більше від Клінтон. А щодо України ... Все залежатиме від того, як Україна продемонструє Заходу і США, в якому напрямку вона рухається. Якщо вона рухатиметься шляхом подальшого сповзання в хаос, бездіяльність, відсутність економічних реформ і до третьої революції, то Америка на це реагуватиме негативним чином незалежно від того, хто буде президентом.

Питання руба

- Скандал з офшорами Порошенка – це провокація або наш президент порушив закон?

- Переважна більшість офшорів в принципі легальні. Визначає їх легальність міжнародне законодавство, а також закони кожної окремо взятої держави. Наприклад, відмивання грошей через офшорні юрисдикції є міжнародним злочином. Несплата податків своїй країні за законами своєї країни не є міжнародним злочином, але є національним, у рамках країни.

Наскільки мені відомо, Порошенко ніяких грошей не відмивав. Він дуже великий бізнесмен, і бізнесменом був до входження на посаду президента. Він публічно обіцяв продати свою компанію, але не зміг стримати свою обіцянку з різних причин, включаючи відсутність можливості продати бізнес за розумну ціну. І якщо я правильно розумію, він передав свої активи в управління в так званий сліпий траст. Нічого протиправного в цьому я не бачу.

Але моя відповідь заснована тільки на гіпотетичних припущеннях і не заснована на якомусь детальному розгляді конкретної справи з точки зору українського законодавства. Але мені здається, що передача своїх активів у сліпий траст є другим найкращим способом позбутися активу, якщо ти не зміг виконати свою першу обіцянку продати його з якихось причин.

***

Цей матеріал опубліковано в №20 журналу Корреспондент від 27 травня 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах