Мінські угоди залишаються єдиним вирішенням конфлікту на Донбасі, вважають експерти. Нормандський формат у кризі - на його місце прийшли переговори між США і Росією. Чого очікувати?
З нагоди трирічної річниці підписання мінських угод сторони, що беруть участь у вирішенні конфлікту на Донбасі, зробили заяви.
Так, Німеччина заявила про невдоволення результатами, однак зазначила, що мінські угоди змогли запобігти розширенню конфлікту на всю Східну Україну. Франція напередодні говорила, що Мінськ-2 зайшов у глухий кут.
Українська влада, своєю чергою, заявила про невиконання Росією мінських угод. Як зазначив президент Петро Порошенко, після підписання документа на Донбасі було вбито 824 українських військовослужбовців.
У Росії 12 лютого відбувся круглий стіл, на якому наближений до Кремля Центр політичної кон'юнктури представив доповідь "Три роки Мінську-2: між легким заморожуванням і важким компромісом".
Корреспондент.net розбирався, що експерти пророкують мінським угодам, підписаним 12 лютого 2015 року представниками України, Росії, ОБСЄ і самопроголошеними ЛДНР.
Підсумки 2017 року
Третій рік після підписання мінських угод не приніс істотних результатів по ключових пунктах домовленостей. Більш того, як йдеться в доповіді, за всіма чотирма базовими напрямками врегулювання конфлікту ситуація погіршилася.
З'явилися нові точки напруги між українською владою і самопроголошеними республіками. Внутрішньополітична ситуація в Україні й у ЛДНР стала менш сприятливою для процесу врегулювання.
Відносини між Росією і США, а також із Заходом загалом погіршилися. Однак з вересня 2017 року відбулися події, які дозволяють говорити про деякі перспективи виходу мирного процесу з політичної безвиході.
Ця позитивна тенденція визначається трьома ключовими подіями: пропозицією президента Росії Володимира Путіна про розміщення місії ООН на Донбасі, відновленням обміну полоненими і продовженням дії закону про особливий статус.
При цьому експерти впевнені, що саме мінські угоди є єдиним можливим способом створення спільного політичного простору між Києвом і непідконтрольними територіями Донбасу.
Однак третій рік переговорів відзначився кризою "нормандського формату", оскільки до кінця 2017 року Німеччина і Франція фактично добровільно самоусунулися від врегулювання конфлікту, поступившись ініціативою США, які створили посаду спеціального представника Держдепу по Україні.
У другій половині 2017 року російсько-американський трек між помічником президента Росії Владиславом Сурковим і спеціальним представником Держдепу Куртом Волкером зайняв місце головного переговорного майданчика по Україні та Донбасу.
Ключовими питаннями
переговорів Волкера і Суркова стали узгодження мандата місії ООН на Донбасі і встановлення відповідності між цим мандатом і порядком виконання мінських угод.
Експерти кажуть, що конфлікт знаходиться в такій стадії, коли жодна зі сторін не хоче порушувати статус-кво першої.
"Україна - тому що не впевнена в тому, що може досягти перемоги. Донбас - тому що вважає ризики, пов'язані з цим порушенням, більш високими, ніж його збереження", - йдеться в доповіді.
Зазначається, що на цей момент це єдина тендітна гарантія невідновлення збройного протистояння.
Оскільки сторони мають можливості для врегулювання конфлікту, але не роблять цього, то, імовірно, що продовження конфлікту їм вигідне.
При цьому підтримка конфлікту в незамороженому стані стає все менш вигідним для всіх учасників процесу, тому сторони мирного процесу дедалі більше зацікавлені або в заморожуванні і стабілізації ситуації на Донбасі, або в пошуку компромісу.
Сценарії продовження конфлікту на Донбасі
1. Заморожування
Прокремлівські експерти вважають цей варіант найбільш імовірним. У доповіді говориться, що в Україні немає політичних умов для реалізації мінських угод, у тому числі тому, що не готове законодавство.
Зазначається, що Росія зберігає свою прихильність мінським угодам, тому не буде визнавати суверенітет ДНР і ЛНР.
Для повноцінної заморозки, як вважають експерти, слід перевести конфлікт з гарячої в холодну стадію і домовитися про умови цього переведення. Однак поки не ясно, як і в яких форматах це можливе.
"Не виключено, що заморозка відбудеться в результаті простого збігу інтересів сторін, які вирішать сконцентруватися на мирному житті. У цьому сенсі розвиток подій на Донбасі в середньостроковій перспективі матиме найбільше паралелей з Нагорним Карабахом", - йдеться в доповіді.
2. Реінтеграція
Імовірність повернення Донбасу під контроль української влади на умовах мінських угод підвищилася порівняно з минулими роками завдяки зміні позиції США щодо того, як має здійснюватися врегулювання конфлікту.
Якщо Росія і Америка домовляться про розміщення миротворчої місії ООН, а Україна виконає політичні домовленості, то будуть створені умови для повного врегулювання конфлікту. Однак цей довгий процес може зайти в глухий кут практично на будь-якому етапі.
Що буде з Донбасом у 2018 році: прогнози // Фото: Getty
3. Ревізія Мінська-2
У доповіді йдеться, що визнання всіма сторонами мінських угод непрацюючими і укладення нового всеосяжного договору малоймовірні.
"Якщо переговори знову зайдуть у безвихідь, учасники мирного процесу тестуватимуть реакцію одне одного на можливість формування нового пакета домовленостей. Однак Росія на нього погодиться тільки в разі визнання того, що відповідальність за блокування мінських угод несе Україна", - йдеться в доповіді.
4. Дефолт
Для односторонньої відмови від своїх зобов'язань практично немає передумов. Однак такий сценарій можливий при наростанні політичного тиску всередині одного з учасників процесів мирного врегулювання. При такому розвитку подій є імовірним відновлення бойових дій.
5. Війна
Ризики відновлення великої війни зберігаються, оскільки конфлікт незаморожений і знаходиться в стані позиційної війни.
"Однак і Київ, і республіки реалістично оцінюють свої шанси. Вони розуміють, що будь-яка зі сторін, яка розпочне ескалацію першою, програє війну, оскільки негайно позбудеться зовнішньої підтримки", - йдеться в доповіді.
Загалом імовірність повторення подій серпня 2014 року і січня-лютого 2015 року залишається такою ж низькою, як і рік тому.
Прогноз на 2018 рік
1. Загальні умови (стосунки всіх учасників процесу врегулювання і переговорів) для виконання мінських угод не покращаться.
2. Майбутні вибори президента і Верховної Ради, а також глав самопроголошених республік можуть додати ще більшого негативного впливу на ці умови.
3. Ціна підтримки ситуації в нинішньому стані зростає для всіх сторін процесу врегулювання.
4. Учасники процесу врегулювання робитимуть подальші кроки, спрямовані на збереження мінських угод.
5. Спроби залучення ООН збережуться.
6. Переговорний процес за моделлю залучення місії ООН відчуватиме на собі посилений вплив цілого ряду обставин, у тому числі й від характеру двосторонніх відносин Росія і США.
7. Можливості Вашингтона вплинути на Україну для реалізації політичних зобов'язань зменшуватимуться.
8. Невисока ймовірність появи реальної альтернативи розгортанню місії ООН.
9. Можливості "нормандського формату" будуть зменшуватися, оскільки Німеччина і Франція
втратили ініціативу.
10. У тому випадку, коли переговори по мандату місії ООН зайдуть у безвихідь, підвищується можливість реалізації сценарію заморозки конфлікту на невизначений термін.
11. Імовірність спорадичних загострень на лінії зіткнення зберігається на високому рівні.
Повний текст доповіді
"Три роки Мінську-2: між легким заморожуванням і важким компромісом"