Гібридна війна в Східній Європі, втручання у вибори, демонстрація військової сили. До чого ще привела анексія українського півострова.
Протягом п'яти років Крим продовжує погіршувати політичні і військові відносини Росії і Заходу. Для Москви анексія українського півострова пов'язана з великими втратами, а розкол між зовнішнім світом і Москвою може стати більш глибоким і привести до конфронтації.
Про це
пише аналітик приватної розвідувальної компанії Stratfor, яку називають "тіньовим ЦРУ", а
Корреспондент.net коротко переповідає статтю під назвою
Крим через п'ять років: в очікуванні реальної оцінки ситуації.
Росія втратила Україну
До Євромайдану Україна однозначно не пов'язувала себе ні із Заходом, ні з Росією, але анексією Криму і підтримкою сепаратистів на Донбасі Москва позбулися всіх надій на те, що коли-небудь у Києві до влади зможуть прийти проросійські партії. Дії Кремля вивели Україну на орбіту Євросоюзу і НАТО.
Мало шансів повернути Крим
Незалежно від міжнародного права і заяви української влади, незаконності російських таємних військових операцій і сумнівної законності проведеного референдуму, Крим контролюється Москвою безпосередньо російською військовою силою.
Захід вимагає від Росії повернення Україні контролю над півостровом, але ця вимога залишається символічною, оскільки в неї мало шансів для втілення в реальність. Хоча навколо неї західні країни об'єднуються - і підтримують Україну.
Крим - стрижень конфронтації Заходу з РФ
Напружені відносини Заходу з Москвою через Крим стали основою для масштабного протистояння. Йдеться про загрозу "гібридної війни" в країнах Балтії і в Східній Європі, втручання в вибори, демонстрацію військової сили.
Можливо, західні санкції проти Росії вже не пов'язані з Кримом і Україною, якщо до цього часу не змусили її піти з півострова.
Тупиковий цикл нарощування озброєння
Через військову активність Росії в Криму і на Донбасі Захід надав Україні матеріальну допомогу, а також направив своїх радників, що викликало страхи з приводу "гібридної війни".
Західні країни також наголосили на посиленні власного військового потенціалу, що ускладнює можливість виходу з повторюваного циклу посилення озброєння, і в результаті замкнення в тупику перетворюється на постійне.
НАТО і Азовське море
Ще однією особливою зоною зіткнення військових і економічних інтересів Києва і Москви є Азовське море. Анексія Криму, по суті, обнулила Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, підписаний у 2003 році.
Однак кораблі України і НАТО не зможуть значно вплинути на розстановку сил в Азовському морі, оскільки Росія тут домінуюча сила. Але і цей символічний хід погіршує відносини між РФ і Заходом.
Детально про НАТО в Чорному морі говорилося в редакційній статті Stratfor у січні цього року. Зокрема, там йшлося про те, що конвенція Монтре обмежує присутність Північноатлантичного альянсу в Чорному морі, але, незважаючи на це, підтримка України залишається важливою справою.
Stratfor порівняв ситуацію в Чорному морі з конфліктом у Південно-Китайському морі, де свободу навігації забезпечують американські і британські судна.
Протистояння назавжди
Траєкторія зв'язків між Москвою і Заходом за п'ять років з моменту російської анексії Криму показала, що будь-яка спроба утримати свою позицію без урахування нових реалій має ціну.
У кінцевому підсумку триваючі санкції, кризи і нарощування збройних сил поглинають значну частину ресурсів з обох сторін. І все це призводить до загострення протистояння, яке може залишитися назавжди.