Намір Росії, який пояснює стягування сил до українського кордону, досі залишається загадкою.
Увесь західний світ із занепокоєнням стежить за ситуацією навколо перекидання російських військ до кордону з Україною. Експерти й оглядачі дискутують про те, як Заходу варто реагувати на дії Росії. Корреспондент.net розповідає, що пишуть світові ЗМІ останніми днями.
США і ЄС повинні синхронізуватися
Financial Times, Британія
Американський президент Джо Байден запропонував Україні "непохитну" підтримку США. Але що це означає, незрозуміло. Подальші економічні санкції здаються вірогідними, військова допомога - меншою мірою...
Олена Гетьманчук, директор аналітичного центру New Europe Center у Києві, каже, що до російської військової загрози потрібно ставитися серйозно, але не настільки, щоб Захід почав "грати в путінську гру" і змусив Україну йти на поступки, що підривають її територіальний суверенітет.
Замість цього США і ЄС повинні "розробити і синхронізувати дві стратегії: підтримку України; покарання Путіна".
На сьогодні США, схоже, більш схильні до цього, ніж ЄС. Але канцлеру Німеччини Ангелі Меркель і президенту Франції Еммануелю Макрону буде складно втриматися, якщо президент Росії продовжить ескалацію кризи.
Найгарячіша точка у світі
Wall Street Journal, США
Більшість американців цього не помітили, але світ з кожним днем стає все більш небезпечним. Найгарячішою точкою наразі є кордон Росії з Україною і Чорне море.
США приєдналися до інших міністрів закордонних справ G7 із закликом до Росії "припинити свої провокації і негайно знизити напруженість відповідно до своїх міжнародних зобов'язань". Путін ніколи не був прихильником "міжнародних зобов'язань", тому не чекайте, що G7 налякає його...
Держсекретар США Ентоні Блінкен виступив дещо рішучіше на каналі NBC: "Отже, питання в тому, чи буде Росія продовжувати діяти агресивно і нерозважливо? Якщо це станеться, президент дав зрозуміти, що за це доведеться заплатити, будуть наслідки".
Це звучить як підведення риски, і нам слід побачити, наскільки серйозно до цього поставиться Путін. Він може припускати, що G7, яка не в змозі домовитися навіть про зупинку Північного потоку-2, просто бурчить і гарчить, і нічого не зробить.
Китай та Іран також стежитимуть за тим, яке визначення дасть слову "наслідки" Байден, якщо Путін спровокує G7.
Українці в цій ситуації безсилі
Süddeutsche Zeitung, Німеччина
Перед лицем всього цього українці безсилі. Навіть після подальшої військової модернізації вони не зможуть повернути Донбас протягом багатьох років, поки при владі в Москві перебуватиме Путін з його постімперським мисленням, який без вагань протиставлятиме Україні всю свою військову міць.
У політичному плані у Києва також немає реальної альтернативи. Визнання - всупереч порушенню Москвою законів - лідерів маріонеткових режимів у Донецьку і Луганську як партнерів на переговорах, прийняття законів про автономію або визнання "виборів", що проводяться в "ЛДНР", стало б державним самогубством.
Чи справді Путін вирішив анексувати Донбас, знає тільки він сам. Факт у тому, що Москва протягом багатьох років настільки радикально порушує свої зобов'язання за мінськими угодами і викорінює суверенітет європейської держави, що це давно мало б призвести до подальших санкцій...
Втім, така жорсткість малоймовірна на фініші канцлерства Ангели Меркель - що грає на руку Путіну.
Північно-Кримський канал - можлива мета
Le Monde, Франція
Пересування російських військ загрожує відновленням насильства і навіть масштабною операцією.
Деякі експерти сумніваються, що є зацікавленість у таких діях через всілякі витрати. Але інші впевнені, що йдеться про цілеспрямовану операцію в ім'я політики факту, за яку виступає Кремль.
Одна з можливих цілей - силове розблокування Північно-Кримського каналу.
Москва заперечує будь-які наміри такого роду і говорить про звичайні навчання. Але в цій легкозаймистій атмосфері простий сірник може обернутися непередбаченими наслідками. Тим більше, що Кремль не зацікавлений у врегулюванні цього конфлікту.
Нерозсудливість Зеленського
Time, США
У розмові з генсеком НАТО президент Володимир Зеленський попросив альянс надати Україні більш чіткий шлях до членства і, крім того, негайно зміцнити присутність НАТО в Чорному морі для стримування росіян. Здається, що для свого народу Зеленський намагається створити образ незворушно сміливої людини - аж до нерозсудливості.
Приклад тому - його поїздка на схід. Вранці 8 квітня Зеленський сів у свій літак і вилетів на передову в компанії генералів, деякі з яких, судячи з усього, нервували навіть більше за свого головнокомандувача.
Однією з перших зупинок став форпост біля села Шуми - низка майже безлюдних хат і картопляних грядок.
Щоб дістатися до нього, президент летів на військовому вертольоті, мчав майже півгодини грунтовими дорогами й останні кілька сотень кроків йшов пішки по бруду із солдатами та охоронцями. Один із них тягнув величезний кулемет за декілька кроків позаду - для доповнення картини.
У Заходу немає ніякого плану
Politico, Бельгія
Існує тонка грань між стримуванням і тим, що можна витлумачити як наступальні дії. Усі спостерігають за тим, що може зробити Росія.
Але у Заходу немає ніякого плану дій у відповідь на випадок істотної ескалації. А це також сприяє посиленню непередбачуваності.
Незрозуміло, чого доб'ється Москва, пішовши на істотну ескалацію на Донбасі, але важливо пам'ятати, що у Кремля є власні уявлення про інтереси та загрози. Тому треба розглядати всі сценарії, навіть ті, які здаються малоймовірними.
США повинні відновити ВПС України
Atlantic Council, США
Тільки дієздатна авіація може зупинити потенційний масштабний наступ російських сил. А в Україні є тільки кілька десятків застарілих радянських літаків, підтримувати боєготовність яких вкрай важко через залежність від запчастин із Росії.
Немає проблеми в тому, щоб надати Україні авіаційну систему раннього попередження й управління, літаки-заправники, комунікаційне обладнання, крилаті ракети або замінити українські легкі винищувачі МіГ-29 чи штурмовики Су-25.
Знятих з експлуатації винищувачів F-16, літаків із системою раннього попередження E-2C-2000 Hawkeye і заправників KC-135 більш ніж достатньо в резерві збройних сил США. Можна поставляти і нові або модернізовані F-16C, а також європейські бойові літаки...
Відновлення боєздатності українських ВПС було б для адміністрації Байдена дієвим способом сигналізувати, що США більше не будуть миритися з російськими витівками, а стратегічна ціна, яку в довгостроковій перспективі заплатить Росія за свою агресію, висока і болюча.
Росіяни не підтримають інтервенцію
Washington Post, США
Деякі експерти висловлюють припущення, що Путін, можливо, шукає конфронтації з Україною, щоб зміцнити свої позиції у себе в країні. Згідно з повідомленнями з Росії, підтримка самого Путіна падає, а в вересні його непопулярну владну партію чекають вибори.
Однак дані свідчать про те, що Путіну, можливо, буде складно використовувати зовнішню політику для мобілізації підтримки військового втручання...
У перше десятиліття свого перебування при владі Путін досяг великої популярності завдяки економічному буму, а вдруге він забезпечив собі популярність за рахунок успіху анексії Криму. У міру того як ці досягнення залишаються в минулому, Путін з перемінним успіхом переконує громадськість у тому, що Росія повернула собі статус світової держави...
Але бути великою державою є недешевим задоволенням, і коли росіян просять зробити вибір, замість статусу великої держави вони віддають перевагу економічному розвитку.
Результати опитування показують, що росіяни стримано ставляться навіть до того, щоб нести тягар витрат, пов'язаних з анексією Криму. Опитування, проведене влітку 2019 року, показало, що 16 відсотків росіян готові нести тягар цих витрат "значною мірою", 26 відсотків готові нести тягар витрат "якоюсь мірою", а 36 відсотків взагалі "не готові".
У травні 2014 року, коли бойові дії на сході України були запеклими, тільки 31 відсоток респондентів підтримували "надання прямої військової допомоги, такої як введення військ". До серпня 2015 року цей показник знизився до 20 відсотків...
Опитування, проведене в січні 2020 року, показало, що 82 відсотки росіян вважають, що Україна повинна бути незалежною державою, і тільки 15 відсотків вважають, що "Росія і Україна повинні об'єднатися в одну державу".