RERRER додав коментар до статті
Братья Кличко определились с соперниками
Не хотів писати, але зачепив мене Піховшек згадуванням Харкова. Ну, навіщо Януковичу було в День міста псувати свято харків"янам???????? Якби Янукович почув що про нього говорять харків"яни в автомобільних "пробках", то напевне і духу його не було б в нашому місті! Янукович з чиновниками святкують, піаряться, а ви, недолюди, ждіть доки панство виїде з міста. Друге, що для мене, харків"янина, образливо - згадувати поряд з ветеранами війни ім"я Добкіна. Це "недорозумєніє", яке пролізло в політику тільки за батькові гроші не має морального права взагалі згадуватись. Я добре запам"ятав слова цього наркомана, коли на питання журналіста про догляд за пам"ятником жертвам Голодомору ця істота відповіла,- "если Авакову (попередньому губернаторові) этот памятник нужен, то пусть его с собой и забирает". Після цього хтось повірить в якісь гуманістичні погляди Добкіна? Недовчений наркоман ним і залишиться.
Що ще мені не сподобалось, то це як Піховшек нібито мимоволі проштовхує тезу про "російськомовність" корінних киян (играли русскоязычных киевлян – то есть тех коренных жителей Киева).Не берусь судити за всіх киян, але я знаю точно, що навіть харків"яни якщо вони корінні, то майже 100% україномовні. Наша сім"я жила колись в самому центрі міста. І в старому домі, де всі всіх знали, було відомо хто, коли і звідки приїхав. Якщо корінний харків"янин (хоч він етнічний росіянин чи єврей) обов"язково знав українську мову. А вже переселенці з Росії в першому чи другому поколінні чомусь стали вважати Харків майже не Росією, але це вже інша тема.
Щодо основної теми статті. Вибачте, Вячеславе, але знову не подобається як ви вихолощуєте тему війни. Для вас тема війни- гарна картинка, коли сивочолі ветерани з квітами розповідають молоді про подвиги в ім"я... А в ім"я чого чи кого? Ви повторюєте брехню, написану "Інститутом історії ВКП(б)", жирно замалювавши правду товстим шаром комуністичної брехні. Я не чув розповідей діда про війну, загинув дід на фронті в 1941 році, встигнувши прислати кілька листів з фронту. І від бабусі не чув про