Тегеранська конференція: 70 років з дня історичної зустрічі "великої трійки"

У роботі конференції брали участь також міністри закордонних справ, політичні та військові радники. До складу радянської делегації входили народний комісар закордонних справ В'ячеслав Молотов і маршал Климент Ворошилов.

 

Ідея зустрічі "великої трійки" була висунута Черчиллем і Рузвельтом в серпні 1943-го року під час Квебекської конференції. Як місце проведення зустрічі, крім Тегерана, висувалися й інші міста, в тому числі Каїр і Багдад. За наполяганням Сталіна, місцем проведення конференції було обрано Тегеран.

 

Тегеранська конференція проходила під кодовою назвою "Еврика".

 

У центрі уваги Тегеранської конференції були військові питання, у першу чергу питання про відкриття другого фронту в Європі.

 

Кожна зі сторін висловила свою думку щодо масштабів, часу і місця вторгнення союзників до Європи. Рузвельт вважав за необхідне виконати рішення Квебекської конференції про вторгнення до Європи через Ла-Манш близько 1 травня 1944-го року (план «Оверлорд»). Радянська делегація найбільш ефективним вважала проведення двох операцій: операції "Оверлорд" і як її підтримки - висадження десанту у Південній Франції. Черчилль наполягав на розвитку операцій в Італії та на Балканах.

 

Public domain

 

30 квітня в Тегерані сторони досягли домовленості про терміни і масштаби відкриття другого фронту в Європі.

 

1 грудня 1943-го року глави урядів СРСР, США і Великобританії парафували військові рішення Тегеранської конференції.

 

У військових рішеннях було зафіксовано, що операція "Оверлорд" буде здійснена протягом травня 1944-го року, разом з операцією в Південній Франції, при цьому радянські війська зроблять наступ приблизно в цей же час з метою запобігти перекидання німецьких сил зі східного на західний фронт. Передбачалося, що військовим штабам трьох держав необхідно відтепер тримати тісний контакт один з одним щодо операцій в Європі, і що між цими штабами повинен бути узгоджений план містифікації і обману противника щодо цих операцій.

 

Західні союзники, виходячи зі своїх військово-стратегічних планів у Південно-Східній Європі, запропонували розширити допомогу югославським партизанам і втягнути Туреччину у війну проти Німеччини.

 

У ході дискусії про відкриття другого фронту важливе значення мала заява глави радянського уряду про те, що СРСР готовий після капітуляції Німеччини вступити у війну з Японією, незважаючи на наявність договору про нейтралітет з цією країною.

 

Окрім військових питань, на конференції обговорювалися питання, що стосувалися післявоєнного устрою світу. США поставили питання про розчленовування Німеччини після війни на п'ять автономних держав. Великобританія запропонувала відокремити від Німеччини Пруссію, а південні області країни включити разом з Австрією та Угорщиною в так звану Дунайську конфедерацію. Радянська делегація не підтримала цих планів. Обговорення німецького питання було вирішено передати в Європейську консультативну комісію.

 

На Тегеранської конференції було в цілому узгоджено рішення про передачу Кенігсберга (нині Калінінград) СРСР.

 

У Тегерані була досягнута і попередня домовленість про встановлення кордонів Польщі по "лінії Керзона" 1920-го на сході і по річці Одер (Одра) - на заході. Територія Західної України і Західної Білорусі визнавалися такими, що відійшли до СРСР.

 

Була також прийнята "Декларація про Іран", в якій учасники заявили "про своє бажання зберегти повну незалежність, суверенітет і територіальну недоторканність Ірану".

 

На конференції між Рузвельтом, Черчиллем і Сталіним попередньо обговорювалося питання про створення міжнародної організації безпеки.

 

Після завершенні конференції була опублікована "Декларація трьох держав". Згідно з документом, керівники "великої трійки" погодили на плани знищення німецьких збройних сил за термінами і масштабами операцій, що здійснюватимуться зі сходу, заходу і півдня. Декларація констатувала рішучість трьох держав працювати спільно як під час війни, так і в подальший мирний час.