Проблеми України з Заходом, зміна в керівництві РФ і причини популярності Дональда Трампа в дайджесті іноземної преси.
Кошмар для українських політиків - Frankfurter Allgemeine Zeitung
Кошмар українських політиків виглядає наступним чином: Захід, виснажений від криз, воєн і потоку біженців, вирішує звільнитися, принаймні, від одного вогнища конфлікту і безмовно досягає домовленості з Росією.
Підтримка України непомітно знижується, визнається гегемонія Москви. В обмін на це президент Володимир Путін надає підтримку в інших конфліктних питаннях - в Сирії, Ірані, Кореї.
Особливо активно подібні побоювання були висловлені недавно Валерієм Чалим, який займав раніше посаду зовнішньополітичного радника президента Петра Порошенка, а зараз є послом України у Вашингтоні.
В одному інтерв'ю він дорікнув Заходу у тому, що Мінські угоди, досягнуті в лютому президентами Франції, України та Росії, а також канцлером Німеччини Ангелою Меркель, постійно трактуються не на користь України. Хоча Москва не збирається дотримуватися своїх зобов'язань і виводити солдатів з Донбасу, європейці наполегливо вимагають від України виконувати всі досягнуті в Мінську домовленості.
До них, в тому числі, належить надання особливого статусу проросійським сепаратистським територіям на сході країни - включаючи створення власної народної міліції, економічну підтримку й особливі регіональні відносини з Росією.
Ці закиди на адресу Заходу нещодавно знову прозвучали з боку віце-спікера українського парламенту, Оксани Сироїд, відомої представниці прозахідного громадянського руху.
За її словами, Захід у своїй поспішній оглядці на позицію Москви навіть не утримується від того, щоб впливати на процес реформування української конституції.
Путін готує зміни в російській верхівці - Bloomberg
Здавалося, що Володимир Якунін буде існувати вічно: складалося враження, що жодні його дії не здатні підірвати його позиції в тій системі, яку створив президент Володимир Путін для управління Росією. Однак тепер, після 10 років не найбільш, м'яко кажучи, блискучого управління, Якунін йде з посади глави залізничної монополії.
Можливо, Путін розуміє, що складні для економіки часи вимагають присутності більш здатних менеджерів, ніж його приятелі. А для того, щоб залишитися при владі, йому необхідно дистанціюватися від тієї олігархії, яку він створив.
ЕРА / UPG
Путін і Якунін випробовують новий поїзд
Якунін, який прослужив 22 роки як офіцер радянської розвідки, не був дружний з Путіним в той час, коли обидва вони працювали в КДБ. Вони подружилися в 1990-і роки, коли Путін був заступником мера Санкт-Петербурга. У 1996 році обидва вони стали членами кооперативу «Озеро», який побудував на березі одного водоймища біля Санкт-Петербурга кілька невеликих заміських будинків.
Саме цей кооператив і вважається тим коконом, з якого з'явилися люди, котрі увійшли до найближчого оточення Путіна
Після того, як Путін став президентом, Якунін почав швидко рости в російській транспортній промисловості. У 2005 році він очолив російські залізниці, відомі за своєю російською абревіатурою як РЖД, що є найбільшим у країні роботодавцем (841 тисяча 745 співробітників в кінці минулого року) і оператором всієї російської розгалуженої залізничної мережі.
З точки зору впливу і доступу до фондів, ця позиція більша, ніж міністерська посада. За своєю важливістю глава РЖД може змагатися з керівниками інших найбільших російських державних компаній - в тому числі Газпрому, виробника природного газу, і нафтового гіганта Роснефти. До речі, ними також керують друзі Путіна, з якими він познайомився під час своєї роботи в Санкт-Петербурзі.
Мережа залізниць за Якуніна майже не розширювалася, а середня швидкість пересування товарних поїздів у період з 2004 року по 2014 роки скоротилася на 5%, що може говорити про погане технічне обслуговування залізниць. У минулому році компанія РЖД втратила 99 мільярдів рублів (1,5 мільярда доларів за нинішнім обмінним курсом).
Після того, як уряд зажадав від керівників державних компаній розкрити свої активи і доходи, Якунін відмовився підкоритися, як і глава Роснефти Сєчін.
У кожному разі, цей старий друг Путіна вже став тягарем, і тепер він елегантно піде у відставку. План Якуніна, явно санкціонований зверху, полягає в тому, щоб стати членом вищої палати російського парламенту, яка не обтяжує себе особливою роботою.
Пристанище російських тролів - The Daily Beast
Блог Otakvot повідомив, що за допомогою програми Google Trends виявив точне місцеперебування інтернет-тролів, які за гроші проштовхують у мережі лінію Москви.
Ця програма, випущена в 2006 році, показує, який відсоток пошукових запитів припадає на той чи інший географічний об'єкт.
Otakvot опублікував в "ЖЖ" сенсаційне повідомлення, що аномально висока кількість пошукових запитів за такими словами, як "Правий сектор", "Новоросія", "ДНР", виходить не з великих населених пунктів, на кшталт Москви, а з Ольгина - передмістя Санкт-Петербурга.
Саме в Ольгіні перебувала раніше найвідоміша з "фабрик тролів" - ТОВ "Агентство інтернет-досліджень", що переїхало пізніше в Санкт-Петербург, за адресою вул. Савушкіна, 55. Крім того, високий відсоток подібних запитів зареєстрований у селищі Перекатне з населенням 344 людини та селищі міського типу Яблоновське з населенням 30,5 тис. осіб, розташованих у передмісті Краснодара.
У Перекатному і Яблоновському виявився високий відсоток запитів щодо всіх термінів, пов'язаних з війною в Україні, і це, звичайно, дивно. У цьому регіоні немає жодних відомих організацій, крім Кубанського державного університету, який не помічений у вивченні даної теми. Тому була запропонована гіпотеза, що там розташована якась прокремлівська база, що веде моніторинг ЗМІ та (або) бере участь у пропагандистській кампанії.
Прокремлівські блогери відповіли на викриття, заявивши, що це аномалії, а також що кремлівські тролі приховували б дані про своїх інтернет-провайдерів, щоб їхнє місцеперебування було неможливо виявити. Однак, якщо трудівники пропаганди і можуть ховати своїх провайдерів, коли тролять форуми і розділи для коментарів у ЗМІ, у них немає можливості робити це під час збору інформації.
Чи схожий Трамп на Путіна? - The Washington Post
Він обіцяє повернути своїй країні втрачену велич, не пропонуючи конкретного плану. Він вживає грубі, вульгарні вирази і завдяки цьому схожий на звичайного хлопця, хоча і є мільярдером. Він нарцисист, спраглий уваги преси. І, незважаючи на всі свої очевидні недоліки, він дуже популярний. Про кого я говорю?
Звичайно, про російського президента Володимира Путіна. Однак подібність з одним американським політиком, відомим як "Цей Дональд", впадає в очі.
Привабливість таких політиків частково пояснюється їхньою зухвалою самовпевненістю. Вони не вдадуться в нудні подробиці національного відродження, а просто проголошують, що йому - бути.
ЕРА / UPG
Трамп віддається саморекламі більш відверто, ніж Путін - з марнославством і фанфаронством, яке збентежило б російську людину (та й майже кожного, насправді).
Веб-сайт Трампа іменує його "зразком американської історії успіху", замовчуючи про банкрутство чотирьох компаній, які належали йому. Здається, йому подобається, коли коментатори висміюють його як неотесане бидло і демагога, недооцінюючи переконливість його посилів. Його грубі репліки подобаються народу, втомленому від політичного лицемірства.
Дивно, як багато Трамп привернув послідовників. Він - Рейган без рейганізму, котрий веде кампанію, в якій майже немає ідей. Американці й раніше фліртували з демагогами, від батька Чарльза Когліна (американський релігійний діяч, популярний радіопроповідник) в 1930-х до сенатора Джозефа Маккарті в 1950-х.
Однак образ агресивного деспота - путінський стиль - тут зазвичай не працює. Це літо стало винятком, проте історія наводить на думку, що воно не буде довговічним.