Самогубство Європи. Огляд закордонної пресиСюжет

Європу попереджали про загрозу від тероризму - Il Giornale

Коли вже й говорити про брюссельські теракти, то окрім звичного переказу подій слушно поставити перед собою кілька запитань і згадати про події недавнього минулого, щоб зрозуміти, як ми до цього дійшли. Коли ми прагнемо хоч якось боротися проти тероризму, це просто необхідне.

 

П'ятого березня 2011 року в інтерв'ю Le Journal du Dimanche полковник Муаммар Каддафі сказав Європі, яка скидала на нього бомби:

 

"Ми ведемо спільну боротьбу проти тероризму. Наші розвідки співпрацюють. Ми дуже допомогли вам в останні роки! Ви погрожуєте нам, ви дестабілізуєте нас, а це може призвести до сум'яття. Ось що станеться. У вас будуть іммігранти, тисячі людей пройдуть через Лівію і вторгнуться в Європу. І не знайдеться нікого, здатного зупинити їх. Бен Ладен облаштується в Північній Африці (сьогодні там вже і Халіфат), а мулла Омар залишиться в Афганістані і Пакистані. Бен Ладен буде біля ваших осель. Хочу, щоб ви зрозуміли: становище складне, і воно складне для всього Сходу і Середземномор'я. Як європейські лідери можуть цього не бачити? Очевидно ж, що тероризм загрожує поширитися на міжнародному рівні".

 

Вісімнадцятого червня 2013 року сирійський президент Башар Асад, у свою чергу, давав інтерв'ю Frankfurter Allgemeine Zeitung: "Коли європейці постачатимуть зброю сирійським повстанцям, тероризм завдасть удару у внутрішньому осередку Європи, і Європа дорого за це заплатить". 

 

Цей список можна продовжити... Але вже із цього міні-калейдоскопа промовистих заяв видно, що проблема тероризму є насамперед політичною.

 

Агресивна політика Заходу щодо деяких арабських держав, непокірних його бажанням, створила почвару у вигляді глобального терору. І сьогодні вона повстала проти свого напучувача. Не будемо забувати, що Ірак, Сирія і Лівія були в числі найбільш світських і сучасних держав арабського світу. 

 

Знову ж таки західний політичний вибір полягав і полягає в тому, щоб вважати цінними союзниками в арабському світі ті країни, які підтримують і живлять салафітські рухи, що примикають до ІДІЛ, а то й співпрацюють з ним.

 

Мова йде про Саудівську Аравію і нафтові монархії Перської затоки, у першу чергу надактивний Катар і Туреччину. Саме Туреччина до останнього намагалася привести за стіл переговорів в Женеві, де вирішується доля Сирії, терористичну організацію "Ан-Нусра", тісно пов'язану з Аль-Каїдою.

 

Оплакувати невинних жертв брюссельського теракту і при цьому бравитися помилками минулого - це парадокс Заходу, який не може, або, правильніше, не хоче вийти з тунелю, в який він себе загнав.

 

Це самогубство для Європи. Потрібні термінові політичні зміни, що не зводилися б до переналаштування роботи розвідувальних служб.

 

Твіт із сирійського міста Алеппо: "Події в #Бельгії отримали назву "чорний вівторок". П'ять років тероризму в #Сирії називаються "арабською весною".

 

Несподіваний союзник Сирії - The Washington Post

 

Представники підтримуваної Заходом делегації сирійської опозиції в Женеві заявили російським ЗМІ, що у Башара Асада з'явився несподіваний союзник - збройні підрозділи з Північної Кореї.

 

За словами голови делегації вищого комітету з переговорів Асаада аз-Зоубі, у Сирії присутні два північнокорейських загони - Чалма-1 і Чалма-7. За будь-яких інших обставин присутність військовослужбовців з ізольованої і географічно віддаленої Північної Кореї могла б видатися абсурдною.

 

Проте громадянська війна в Сирії за останні п'ять років переросла в міні-світову війну: вважається, що там бійці б'ються з 86 країн світу - щонайменше.

 

У 2013 році Сирійська обсерваторія з прав людини заявила саудівській газеті Al-Sharq al-Awsat, що кілька північнокорейських офіцерів присутні в Сирії і надають допомогу в логістиці і плануванні.

 

Наступного року видання Jane's Defence Weekly повідомило про те, що КНДР допомагає Сирії удосконалювати ракетний потенціал.

 

Ці повідомлення важко підтвердити, проте багато експертів вважають їх правдоподібними: Північну Корею і Сирію пов'язує давнє військове партнерство і жодної ознаки його ослаблення останнім часом не спостерігалося.

 

"Північнокорейці були присутні в Сирії починаючи з кінця 1960-х років", - зазначає аналітик із сайту 38 North Джозеф С. Бермудес-молодший. У рамках цього співробітництва, за його словами, одразу після війни 1967 і 1973 років з Ізраїлем Північна Корея направила до Сирії своїх радників і війська ППО, а потім КНДР могла надати технологію, використану під час будівництва секретного ядерного реактора в Аль-Кібарі, знищеного ізраїльською авіацією у 2007 році.

 

"Для Північної Кореї військово-політичне співробітництво із Сирією є одним з найбільш давніх і глибоких", - додає Андреа Бергер з Об'єднаного королівського інституту з дослідження питань безпеки і оборони.

 

Згідно з опублікованою торік доповіддю Бергер, спочатку співробітництво полягало в підготовці військових фахівців, але поступово розвивалося і включило в себе продаж зброї, у тому числі балістичних ракет і хімічної зброї.

 

Про американсько-російські відносини - Le Figaro

 

Другий за чотири місяці візит держсекретаря США до Москви - ознака ще поки нестійкого поліпшення відносин колишніх суперників по холодній війні.

 

Російському президенту випала чудова можливість після двох років дипломатичної напруги покрасуватися поруч з представником єдиної наддержави, що має в його очах хоч яку прихильність.

 

 

На думку російської дипломатії, йдеться про засіб нормалізації російсько-американських відносин, від атмосфери в яких багато в чому залежить загальний клімат на світовій арені.

 

Вашингтон чекає від Москви зусиль для досягнення миру на сході України, бо Захід звинувачує Росію в наданні занадто великої свободи своїм протеже із сепаратистських регіонів, на чию частку припадає основна маса порушень перемир'я.

 

У свою чергу, Кремль незадоволений форматом "нормандської четвірки", тому що в нього не включені Сполучені Штати, тоді як, на думку Володимира Путіна, тільки вони правлять бал в Україні, диктуючи свою волю Парижу, Берліну і Києву.

 

"Переговори зайшли в глухий кут, тому що криза обговорюється тільки між американцями і росіянами. А Україна стає заручницею їхніх недомовленостей", - зауважує аналітик Вікторія Журавльова.

 

Ситуація на Донбасі - Frankfurter Rundschau

 

"Тут є і світлі, і темні сторони, - заявив заступник голови спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на сході України Олександр Хуг. - Конфлікт тепер проходить зовсім по-іншому. Заслуга мінської угоди полягає в тому, що із зони безпеки було виведене важке озброєння, а його застосування серйозно скорочене. У результаті стало менше убитих, поранених. Зменшився і негативний вплив на інфраструктуру. Загалом це посприяло гуманітарній ситуації."

 

Але при цьому "Мінськ-2" реалізується не так стабільно, як цього б хотілося.

 

"Тобто, - пояснив співробітник місії, - робиться два кроки вперед і один назад: ми практично щодня реєструємо порушення режиму припинення вогню, причому за останні три тижні - навіть із застосуванням мінометів і гранатометів обома сторонами."

 

На думку Хуга, це відбувається через зниження міжнародної уваги.

 

"Уздовж лінії зіткнення, закріпленої мінськими домовленостями, і досі точаться бої. Переважно навколо Донецька, - продовжив заступник голови місії ОБСЄ. - Важке озброєння відведене від цієї лінії, але тепер сторони використовують вогнепальну зброю, гранатомети і важкі кулемети, не заборонені "Мінськом".