ГоловнаСвітВсі новини розділу
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

Британія пожалкувала, що напала на Ірак

BBC Україна, 6 липня 2016, 17:43
0
838
Британія пожалкувала, що напала на Ірак
Фото: Daily Mail
Британія визнала погану підготовленість і недоцільність місії в Іраку

Велика Британія не спробувала всі мирні варіанти перед вторгенням в Ірак.

Велика Британія не спробувала всі мирні варіанти перед вторгенням в Ірак, заявив упорядник 12-томної доповіді про участь Британії в іракській кампанії сер Джон Чілкот.

Він сказав, що військове втручання в той час було не єдиним можливим варіантом дій з боку Британії.

Він також повідомив, що заяви про іракську зброю масового знищення "були зроблені з невиправданою впевненістю" і післявоєнне планування було "абсолютно неадекватним".

Результати розслідування

Серу Джону Чілкоту випала важка роль - підвести риску під цією дуже непопулярною в суспільстві війною.

Під час цієї війни британський контингент, який контролював Басру, був близький до провалу, а репутації британських військових було завдано серйозної шкоди.

Це слова відставного бригадного генерала Бена Баррі, який проводив внутрішнє армійське розслідування участі британців в іракській кампанії.

Доповідь сера Джона Чілкота, яка у п'ять разів більша "Війни і миру" Толстого, оприлюднюють в середу. Робота над доповіддю тривала сім років.

Сім'ї 179 загиблих в Іраку британських солдатів сподіваються знайти в цій доповіді відповідь на питання, що саме було зроблено не так.

27 з цих 179 загинули, підірвавшись на саморобних мінах у легкоброньованих Snatch Land Rover. Ці броневики виявилися настільки нездатними захистити команду від мін, що їх прозвали "мобільними трунами".

Інтервенція без знання країни

Snatch Land Rover - лише один приклад того, наскільки погано британське військове командування підготувалося до іракської кампанії. На додачу до поганих бронемашин, секретність навколо підготовки до вторгнення призвела, наприклад, до того, що частину спорядження, включаючи додаткові бронежилети, вислали солдатам в останній момент.

Напад на Королівську військову поліцію в Маджар-аль-Кабірі у 2003 році, в результаті якого загинули шестеро військовослужбовців, став для Британії тривожним дзвінком - сигналом, що іракська кампанія не буде легкою.

Британські військові майже нічого не знали про конфесійно-національний поділ Іраку, для них став сюрпризом запеклий опір; нарешті, у них не було навіть супутникового зв'язку, щоб викликати підкріплення.

ВВС поговорила з кількома старшими офіцерами, які брали участь в підготовці до війни, у вторгненні і у подальшій окупації. Частина з них давала свідчення під час розслідування Чілкота. Багато хто чекає, що в доповіді буде жорстка критика армії.

Сум'яття і приниження

Ірак залишив глибокі шрами. Один офіцер описав свої почуття від тієї кампанії як сум'яття, інший сказав, що британці відчували себе приниженими в очах союзників-американців. Вони тільки сподіваються, що критика на адресу армії не затьмарить пам'ять про особисту хоробрість, яку проявили солдати в Іраку.

Так чи інакше, вже зараз, ще до публікації доповіді Джона Чілкота, ясно, що британське військове командування погано підготувалося до того, що чекало на солдат після успішного вторгнення.

Більшість провалів пов'язана з поганим плануванням. У британських сил не було чітких наказів, що робити після вторгнення і розгрому іракської армії.

Генерал-майор у відставці Тім Крос був одним з небагатьох, хто намагався спланувати дії окупаційних сил після успішного вторгнення. За його словами, він попереджав прем'єр-міністра Тоні Блера, що не можна починати військову кампанію без ґрунтовного плану дій після війни.

Звинувачувати в усьому американців, які керували кампанією, говорить Тім Кросс, легко, але і Британія повинна була зробити набагато більше. "Ми повинні були продумати це питання", - підсумовує він.

Прорахунок "визволителів від Саддама"

Британські військові були занадто самовпевнені. Вони вірили, що все буде добре. В якійсь мірі вони були сп'янілі недавніми успіхами в Північній Ірландії, на Фолклендах і в першій війні в Перській затоці, а також вдалими невеликими інтервенціями в Косовому і Сьєрра-Леоне. Воєначальники вирішили, що вони добре готові до Іраку, - і помилилися.

Військові припускали, що в Іраку їх зустрінуть як визволителів, а не як інтервентів-невірних. Яскравою ілюстрацією цих очікувань була заміна касок на берети на ранніх стадіях окупації.

Не було і справжнього розуміння того, наскільки є сильним вплив Ірану і шиїтського ополчення, не було планів, як і ким заповнити вакуум влади, що утворився після розгрому, за наказом американців, старого державного апарату.

Властиві британським військовим рішучість і завзяття гарні в подоланні перешкод, але вони, буває, заважають зрозуміти суть проблеми і сказати начальству правду.

До Іраку ввійшли 46 тисяч британських солдатів. Незабаром цей контингент скоротили в три рази, в результаті чого британські сили виявилися "розмазані" тонким шаром по території, яка приблизно дорівнює території Англії.

Втеча до Афганістану

Це призвело до ще однієї проблеми. Грузнучи все глибше в Іраку, британська армія одночасно звернула погляд на афганський Гільменд. Це при тому, що, як кажуть деякі високопоставлені військові, армія і до однієї кампанії була готова відверто погано.

Джон Чілкот має повне право запитати, навіщо армія добивалася збільшення контингенту в Афганістані, коли у неї справи йшли погано в Іраку.

Генерал-лейтенант у відставці сер Роберт Фрай, який займався нарощуванням британських сил в Гільменді, каже, що насправді британці шукали спосіб піти з Іраку. Вони шукали його з того моменту, як стало зрозуміло, що зброї масового враження там немає і пояснювати британської громадськості, навіщо треба продовжувати цю війну, ставало все важче.

У той самий час, коли решта британських частин відступила на авіабазу в Басру, Сполучені Штати, навпаки, збільшували свій контингент, сподіваючись придушити опір заколотників. Бен Баррі вважає, що американські військові в Іраку вчилися і адаптувалися швидше, ніж британські.

Британських політиків все більше турбували збільшення кількості жертв і сприйняття іракської війни громадськістю, а президент США Джордж Буш в цей самий час прийняв рішення про збільшення контингенту в Іраку.

На відміну від британців, американці надали своїх солдатів підрозділам нової іракської армії, а також взяли на озброєння нові, добре захищені від мін броньовики MWRAP.

Один з архітекторів іракської війни, колишній міністр оборони США Дональд Рамсфельд одного разу сказав: "Вступати у війну доводиться з тією армією, яку маєш".

Його наступник, Роберт Гейтс, додав: "Так, тільки треба якомога швидше переробляти її на таку армію, яка тобі потрібна".

Сім'ї тих, хто служив в Іраку, і сім'ї загиблих там солдатів мають повне право запитати, чому Британія не вивчила цей урок.

Джерело: ВВС Україна

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...

Корреспондент.net в соцмережах