ГоловнаСвітВсі новини розділу
 

Огляд ІноЗМІ: Холодна війна 2.0 у розпаліСюжет

Корреспондент.net, 25 жовтня 2016, 18:32
0
1092
Огляд ІноЗМІ: Холодна війна 2.0 у розпалі
Барак Обама і Володимир Путін

Роль США у світі, російський вплив на американські вибори і проблеми ЄС - у дайджесті іноземної преси.

 
Головні виклики для ЄС - Tagesspiegel
 
Після британського "ні" членству в ЄС 27 держав більше, ніж раніше, намагаються зберегти згуртованість. Однак це вдається їм не завжди, як показують дискусії напередодні та під час саміту в Брюсселі.
 
Немає єдності в лавах Євросоюзу щодо міграційної кризи. З підсумкової заяви зрозуміло, що такі країни, як Угорщина, Польща та Словаччина, не згодні з прийнятими в минулому році квотами на розподіл біженців.
 
 
Однак незважаючи на розбіжності, у дискусіях з приводу єдиної міграційної політики ЄС настав відносний спокій. Порівняно з минулим роком на маршруті, що проходить через східне Середземномор'я, стало на 98% менше нелегальних мігрантів. Глава Європейської ради Дональд Туск вважає, що зовнішні кордони ЄС стали краще захищатися.
 
Що стосується позиції Євросоюзу щодо Росії, то саміт ЄС не приніс єдиного рішення, чи треба вдаватися до нових санкціяй у зв'язку з діями Москви в Сирії.
 
Меркель висловлювалася за формулювання, у якому би безпосередньо говорилося про санкції проти Росії у зв'язку з її участю у військових злочинах у Сирії, але в підсумковому документі був обраний більш м'який пасаж: ЄС у разі продовження жорстоких дій буде розглядати й інші варіанти.
 
Російська тінь на американських виборах - Bloomberg
 
Росію не звинувачували в настільки широкому впливі на політичне життя США з 50-х років ХХ ст., коли в Америці кричали про "червону загрозу".
 
Кібератаки на мережі виборчих комісій у кількох штатах породили побоювання, що результати виборів можуть бути спотворені.
 
Для Путіна, якого Білий дім колись зневажливо назвав "регіональним" актором, "довга тінь", відкинута ним на вибори, - це тріумф, навіть якщо Кремль начисто заперечує свою причетність.
 
Після того, як Путін багато років звинувачував США і їхніх союзників у підриві російської політичної системи (підтримка критиків, опонентів і спостерігачів за виборами, які сіяли сумніви щодо легітимності результатів голосування в Росії), він б'є супротивника його ж зброєю.
 
У кінцевому підсумку роль Путіна в образі жупела виборчої кампанії в США може вилізти йому боком. Перемога Клінтон може спричинити за собою нові тертя, яким Кремль навряд чи зрадіє, а ризик посилення економічних санкцій чи інших заходів у відповідь - перешкоджатиме Кремлю стабілізувати економіку.
 
 
"Явна підтримка кампанії Трампа з боку Путіна - щось безпрецедентне в політичній історії Росії і навіть СРСР, - говорить Гліб Павловський, колишній радник російського президента. - Кремль так прагне бути поміченим, що явно недооцінює наслідки для Трампа і зв'язків зі США."
 
Як би там не було, навіть до кампанії публічне прагнення Трампа до спілкування з Путіним було сильніше, ніж прагнення Кремля спілкуватися із цим мільярдером.
 
У США вже не виходить бути світовим поліцейським - Die Welt
 
Незалежно від того, виграє чи програє Трамп, ніколи США так сильно не сумнівалися в собі і своїй ролі у світі. При цьому сьогодні, як ніколи, світ потребує США для наведення порядку.
 
Європейці безпорадно намагаються відшукати відповідь на запитання про те, хто, як не Америка, зможе в майбутньому перебрати на себе провідну роль. Чи можна ще покладатися на історичні традиції, договори і обіцянки, на очевидні інтереси, врешті-решт? Невже ця розколота країна - все ще та стара добра Америка, яка сім десятиліть тому врятувала Старий світ, продираючись крізь терни і створюючи ліберальний світопорядок?
 
Нинішня передвиборна кампанія в США оголює тріщини і конфлікти, що накопичувалися протягом десятиліть: настання ери глобалізації, цифрових технологій і загальної дезорієнтації.
 
Трамп програє, якщо не трапиться чогось зовсім несподіваного. Однак його плутана і збивча з пантелику проповідь буде ще довго лунати луною, що розколює націю і послаблює Америку. Ненависть і ворожість залишаться і не тільки трансформують країну як у духовному, так і в політичному плані, але і знайдуть послідовників по всьому світу.
 
Гіларі Клінтон повинна буде впоратися з непростим завданням і примирити країну як із самою собою, так і з незворотною логікою глобалізації. Вона повинна буде стати і зцілювачем, і миротворцем. Обидві ці іпостасі їй досі давалися натужно.
 
У близьких до воєнних дій конфліктах з Росією і Китаєм вона повинна буде виступати яструбом - у європейців від усього цього може забити памороки. Але в першу чергу світову політику хвилює питання про те, чи не захворіла американська демократія невиліковною і, цілком ймовірно, заразною внутрішньою хворобою.
 
Американська криза - це криза демократії в усьому світі. В кожному конкретному випадку у ворогів відкритого суспільства є власне ім'я: Орбан, Вілдерс, Ле Пен, Ердоган.
 
Брекзит став передвісником того, що може трапитися: саме в країні, де зародилася парламентська демократія, став можливий акт саморуйнування, здійснений на підставі напівправди, демагогії і ностальгії за давно минулими часами.
 
Холодна війна 2.0 - The Guardian
 
Застереження про повернення до політики холодної війни були основним предметом європейських дебатів за три роки, але в останні тижні багато хто із західних дипломатів, політиків і аналітиків почали вважати, що пружина насправді розпружинилась.
 
У західних столицях відбувається переоцінка Росії. Розмова йде не про перехід до ліберальної демократії, а про регрес.
 
Епоха після закінчення холодної війни завершилася, і розпочалася нова ера. Холодна війна 2.0 носить інший характер, але потенційно настільки ж небезпечна і заснована не тільки на конкуруючих інтересах, а й на конкуруючих цінностях.
 
Сер Джон Соєрс, колишній голова MI-6, побоюється того, що, на відміну від часів холодної війни, зараз немає "чітких дорожніх правил".
 
Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр зазначає: "Помилкою буде вважати, що це щось на зразок холодної війни. Зараз інші і більш небезпечні часи".
 
Багато хто визнає, що Захід також частково винен у тому, що відносини злетіли по саме нікуди. Помилки реальні, особливо масштаб експансії НАТО на схід і в Прибалтику. Росія також гостро відчуває, що її обманом змусили дати згоду на резолюцію ООН, що критикувала Муаммара Каддафі в Лівії у 2011 році, тільки щоб потім виявити, що вона була використана як прикриття для зміни режиму.
 
 
Зараз у Європі і США задаються питанням про те, як реагувати на дії Путіна. Дехто вважає, що традиції російської державності вимагають більш агресивної зовнішньої політики.
 
Інші наполягають на тому, що Захід повинен продовжувати намагатися взаємодіяти і тиснути кнопку перезавантаження, оскільки єдиним варіантом є співіснування.
 
Тоні Брентон, колишній посол Великої Британії в Москві з 2004-го до 2007 року, закликає до бачення реальності. Він стверджує, що повоєнна система міжнародних відносин - чи, як він висловився, ліберальна гегемонія - більше не функціонує.
 
Брентон пропонує змиритися з обмеженням західного впливу у XXI ст. "Нам доведеться стримати наші амбіції. Ми можемо захистити себе. Ми можемо захистити наші інтереси. Але говорити іншим - "неплідним" - країнам, як їм поводитися, видається все менш можливим", - сказав він.
ТЕГИ: Россия-СШАСШАЕСПутинхолодная война
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...

Корреспондент.net в соцмережах