Британія ризикує опинитися в ізоляції через те, що справа Скрипаля швидко забувається, оскільки Європа хоче відкрити двері перед Москвою.
Протистояння європейських країн Росії слабшає, і ЄС знову хоче відкрити двері перед Володимиром Путіним. Британія ризикує опинитися в ізоляції у справі Скрипаля, пише газета The Times.
Переконувати зберегти жорстку позицію щодо Росії, у першу чергу, необхідно Німеччину, яка хоче запустити газопровід Північний потік-2 в обхід України.
Корреспондент.net наводить статтю британської газети The Times "Протистояння Європи Путіну слабшає".
Неприємний фан-клуб Путіна
Британія ризикує опинитися в ізоляції, оскільки справа Скрипаля швидко забувається, а особливо наближені до Кремля люди здобувають дедалі більший вплив.
У перші ряди натовпу присутніх під час інавгураційної промови Володимира Путіна в Кремлі на початку цього місяця пробивалися знайомі обличчя: православний патріарх Московський і всієї Русі Кирило, міністр оборони Сергій Шойгу, колишній співробітник штазі Маттіас Варниг і Стивен Сигал, американський герой бойовиків.
В авангарді цього не надто приємного фан-клубу стояв колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер. Після завершення своєї політичної кар'єри він займає керівні посади в російському енергетичному секторі. Як і очікувалося, він першим кинувся тиснути руку людині, яка його годує.
Усю цю команду слід включити в новий санкційний список занадто завзятих і рухомих особистими інтересами прихильників режиму Путіна, який анексував територію в Європі, постачав важке озброєння сепаратистам, причетний до загибелі пасажирського авіалайнера, маніпулював виборами по всьому світу і використовував нервово-паралітичні речовини проти жителів країни-члена ЄС.
Чому нас повинні хвилювати придворні і прихильники Путіна? Тому що єдина позиція у справі Скрипалів - мовчазна згода західних країн у тому, що отруєння російського перебіжчика Сергія Скрипаля було цивілізаційним порушенням норм, - слабшає.
Велика Британія домоглася помітного дипломатичного прориву, швидко переконавши членів НАТО і ЄС узяти участь у колективній висилці путінських дипломатів. Вигнання посланника стало питанням солідаризації Заходу. Було вислано понад 130 дипломатів.
Друзі Росії в ЄС
Однак зараз багато західних країн хочуть знову відкрити двері для Путіна. Створюється враження, що Велика Британія у своїй рішучості займати принципову позицію по справі Скрипаля може опинитися в ізоляції.
Візьмімо, наприклад, імовірний новий італійський уряд - коаліцію партії "Ліга", очолюваної ультраправим Маттео Сальвіні, і популістського Руху п'яти зірок.
Сальвіні уклав угоду про співпрацю з путінською партією Единая Россия, злісно виступає проти відновлення санкцій щодо Москви і висловився проти того, щоб Італія висилала російських дипломатів. Практично можна не сумніватися, що його уряд зробить усе можливе, щоб покінчити зі статусом Путіна як вигнанця.
Австрія вирішила не висилати російських дипломатів і виступає проти будь-якого розширення санкцій. Вона заявляє, що хоче будувати мости з Москвою, а не спалювати їх.
Ще одним другом Кремля є недавно переобраний президент Чехії Мілош Земан, який називає санкції деструктивними і неефективними. Однією з його головних цілей є здобуття підтримки Росії в розвитку атомної енергетики Чехії.
Федеральний канцлер Австрії Себастьян Курц на зустрічі з Путіним у Москві // Фото: EPA
Як і позиційно неліберальні держави Центральної Європи (за винятком Польщі), члени ЄС, які значною мірою залежать від російського газу, так і такі країни, як Греція і Кіпр, які зацікавлені у великих російських інвестиціях, ідею дотримуватися жорсткої позиції, яку обрала Велика Британія, сприймають без особливого самонабувного ентузіазму.
Це мало стати одним з аргументів за прийняття рішення про те, щоб дозволити генеральному директору служби безпеки Британії Ендрю Паркеру вперше публічно виступити за кордоном - на зустрічі глав європейських спецслужб у Берліні.
Він звернувся із закликом й надалі підтримувати тісні зв'язки для обміну розвідданими після брекзиту. Це стало ще й нагадуванням про загальну загрозу з боку російської влади, яка, за його словами, після замаху на Скрипалів створили завісу брехні, напівправди і навмисного заплутування ситуації. Аудиторія була підібрана вдало.
Переконати потрібно Німеччину
Коли в березні стало відомо про справу Скрипаля, німецькі політики були серед тих, хто наполегливіше за інших вимагали додаткових доказів причетності Росії, і лише потім неохоче долучилися до колективних діях.
Навіть керівництво служби розвідки Німеччини схильне сприймати Скрипаля як колишнього британського агента і тому вважає випадок з ним проблемою Великої Британії.
У першу чергу саме Німеччину треба переконати в необхідності зберігати жорстку позицію щодо Путіна. Лакмусовим папірцем відносин є газопровід Північний потік-2, який має пройти безпосередньо з Росії в Німеччину в обхід України.
У стратегічному плануванні це велика удача для Кремля. Герхард Шредер і близькі соратники з числа соціал-демократів, такі, як зібраний у відставку міністр закордонних справ Зигмар Габріель і нинішній президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр, стверджують, що Росія є надійним постачальником газу і тому, прокачуючи його через Балтику, росіяни підвищують надійність енергопостачання Європи. Усі троє вважають санкції проти Росії контрпродуктивними.
Новий міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас намагається посилити позицію щодо Путіна, але постає перед непереборним опором. Члени німецького парламенту виступають за реабілітацію Путіна.
Християнські демократи Ангели Меркель загалом підтримують її скептичний підхід до Кремля. Однак їхня баварська сестринська партія, ХСС, курирує багато невеликих компаній, які отримують прибуток від російської торгівлі. Багато хто із соціал-демократів згодні з лінією Шредера, хоча їм не дуже подобається, як він сколотив свої статки завдяки близьким зв'язкам з Путіним.
Ліві радикали з Лівої партії знають, яка кількість робочих місць у Східній Німеччині залежить від переробки російської нафти і від газопроводів. А ультраправа партія "Альтернатива для Німеччини" не в змозі приховати свого захоплення Путіним і презирства до президента США Дональда Трампа.
З усіх питань зовнішньої політики, обговорюваних у Німеччині, питання, що стосується Росії, стоїть найгостріше і є найнеприємнішим. Воно чимось нагадує заяву, зроблену в дискусійному суспільстві Кембриджського університету в 1932 році: "У цій залі більше покладаються на Москву, ніж на Детройт".
Так чи інакше, Британії довелося переконувати своїх європейських союзників у тому, що відкривати двері злісному кремлівському автократові і при цьому обертатися спиною до адміністрації США, яка оплачує основну частину витрат Заходу на оборону, нерозсудливо і недалекоглядно.