Початок миротворчій діяльності Організації Об'єднаних Націй було покладено в 1948 році. Перша миротворча місія діє і досі.
Рівно 70 років тому Організація Об'єднаних Націй сформувала свою першу миротворчу місію. У 1948 році невелика група військових спостерігачів ООН направилася підтримувати перемир'я в арабо-ізраїльському конфлікті. Місія триває дотепер.
Сьогодні миротворчі місії ООН перебувають у багатьох країнах світу. За всі роки свого існування загинули 3,7 тисячі миротворців, а блакитні каски стали символом останньої надії вирішення військових конфліктів.
В Україні активна дискусія про миротворчу місію ООН на Донбасі почалася восени 2017 року. Представники США і Росії періодично зустрічаються, щоб домовитися про миротворців. Корреспондент.net наводить ключові миротворчі місії ООН.
Сомалі
У 1988 році в цій східноафриканській країні розгорілася повномасштабна громадянська війна, в результаті якої в січні 1991 року був повалений правлячий режим.
Незабаром спалахнули бої між різними угрупованнями повстанців. У підсумку, всі державні і соціальні структури в Сомалі були зруйновані. Почався голод, що забрав кілька сотень тисяч життів.
Миротворча операція ООН в Сомалі проводилася в 1992 - 1995 роках. На першому етапі (операція Відродження надії) ставилося завдання забезпечити безпечну доставку і розподіл гуманітарної допомоги; на другому етапі (операція Продовження надії) ставилися завдання сприяння припиненню війни в Сомалі.
Миротворці були втягнуті в бойові дії як одна зі сторін конфлікту. У Сомалі їх вважали "інтровертами", а сомалійці почали симпатизувати місцевим угрупованням після загибелі мирних жителів в операціях ООН.
За два роки Продовження надії загинуло близько 150 миротворців. Крім того, стали відомі факти знущань і навмисного вбивства солдатами з декількох контингентів мирних громадян Сомалі.
Операція завдала значної шкоди престижу ООН, а у США з'явилося поняття "синдром Сомалі", яка означала неприйняття громадськістю будь-яких людських втрат у малих військових операціях.
Югославія
У 1991 - 2001 роках на території колишньої Югославії відбулася серія кровопролитних збройних конфліктів, які привели до розпаду соціалістичної республіки.
В основному, югославські війни включали в себе ряд міжнаціональних конфліктів між сербами з одного боку і хорватами, боснійцями і албанцями з іншого, а також хорватсько-боснійський конфлікт у Республіці Боснія та Герцеговина та конфлікт між албанцями і македонцями в Македонії, викликані релігійними і етнічними протиріччями.
Для дотримання порядку в різні новоутворені країни з 1992 по 1995 рік були введені миротворчі місії загальною чисельністю 44 тисячі чоловік. У контингент входили представники з 40 країн, в тому числі з України.
В ході місії війська ООН зазнали значних втрат - 200 чоловік, так як періодично піддавалися нападам з боку всіх сил, які брали участь у конфлікті.
Цю миротворчу місію можна назвати успішною, оскільки конфлікт був врегульований, і частина країн колишньої Югославії вже навіть інтегрувалися до Євросоюзу.
Однак з 1999 року в Косово працює місія ООН у справах тимчасової адміністрації. Є побоювання, що після виходу миротворців можуть початися етнічні конфлікти.
Кіпр
Контингент миротворчих сил ООН знаходиться на Кіпрі з 1964 року для підтримання миру між греками-кіпріотами і турками-кіпріотами.
Острів був розділений на дві частини, коли грецька військова хунта спробувала приєднати острів до Греції, а Туреччина, під приводом збереження незалежності острова, ввела свої війська в північну частину Кіпру, населену після обміну населенням, в основному, турками.
У 1983 році на північній частині острова була створена Турецька Республіка Північного Кіпру. Нове утворення визнала тільки Турція.
З тих пір і до цього дня контингент ООН охороняє лінію поділу сторін. До складу миротворчих сил ООН на острові Кіпр входять 870 військовослужбовців з 12 країн, а також 50 поліцейських і 150 цивільних службовців.
Завдяки місії ООН вдалося врегулювати конфлікт, виставивши "зелену лінію", що розділяє острів на дві половини. Місію можна вважати по-справжньому миротворчою, оскільки вона не була військовою і встановила вільне переміщення між частинами острова.
Конго
У липні 1960 року уряд Республіки Конго звернувся до ООН з проханням про допомогу в збереженні територіальної цілісності через бельгійську агресію.
В африканську країну попрямували близько 20 тисяч миротворців, завданням яких було забезпечення виведення бельгійських військ, надання допомоги уряду в підтримці правопорядку і для надання технічної допомоги.
Після виходу бельгійців республіка зіткнулася з сепаратизмом, і мандат місії ООН був змінений, він включав збереження територіальної цілісності, попередження громадянської війни і забезпечення виведення з Конго всього іноземного військового контингенту.
Миротворці ООН фактично перетворилися в одну зі сторін конфлікту, підтримавши уряд Конго в боротьбі з сепаратистами.
Після нетривалих і не завжди успішних військових операцій, миротворцям вдалося розбити сили заколотників. Втрати місії склали 250 чоловік, і в 1964 році миротворці пішли з Конго.
З 2010 року діє Місія ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго після Другої конголезької війни. "Наступальний" мандат миротворців у Конго діє до сих пір.
Судан
У 2003 році проти уряду Судану виступили два воєнізовані угруповання. Приводом для конфлікту стали нафтові родовища.
Влада Судану задіяла ополчення з місцевих арабомовних кочівників, які регулярно здійснювали напади на чорношкірих жителів, спалюючи при цьому цілі села. Їх головною їх метою стало створення "етнічно зачищених" зон навколо нафтових родовищ.
У 2004 році в Судан увійшов невеликий миротворчий контингент. Після трьох років протистоянь сторони уклали перемир'я, але несподівано повстанці атакували миротворчий табір і повністю знищили його.
Після цього в країну було направлено 20-тисячний контингент миротворців ООН і дев'ять тисяч осіб миротворчого корпусу Африканського союзу.
Це місія стала першою діючою разом з іншими організаціями. Вона діє і досі. В якості основних завдань мандата ООН виділив такі, як захист цивільних осіб, моніторинг прав людини, підтримка в доставці гуманітарної допомоги і контроль за дотриманням угоди про припинення військових дій.