Жорстка стратегія США у відносинах із союзниками і ворогами дає світові шанс уникнути великої війни.
У першій половині липня президент США Дональд Трамп зробив тривалу робочу поїздку в Європу. Візит супроводжувався небувалим шумом, великою кількістю коментарів і оцінок. І тому зараз, коли пил осів, саме час розглянути реальність, пише Максим Кухар у №14 Журналу Корреспондент.
Союзники в ЄС
10 липня 2018 року Трамп прибув до Брюсселя, щоб зустрітися із главами держав та вищими чиновниками ЄС, а також обговорити стан справ у рамках НАТО. На перший погляд, старт візиту виглядав провальним - йому передував обмін образами зі приймаючою стороною. "У нас багато союзників, але ми не можемо дозволити, щоб нас використовували, а Європейський Союз нас використовує", - заявив Трамп, збираючи чемодан перед поїздкою.
"У США немає і не буде кращого союзника, ніж ЄС. Ми витрачаємо на оборону набагато більше, ніж Росія, і стільки ж, скільки Китай. Сподіваюся, ви не сумніваєтеся, що це інвестиція в нашу безпеку, чого не можна з упевненістю сказати про витрати Росії і Китаю", - проникливо запевняв партнера у вірності глава Європейської ради Дональд Туск.
Потім ключова для відносин США - ЄС зустріч гостя з канцлером ФРН Ангелою Меркель порадувала тим, що сторони вже усвідомили необхідність висловлювати показне благополуччя у відносинах, на що раніше в обох нервів не вистачало.
"Я дуже рада, що сьогодні ми єдині у свободі як Федеративна Республіка Німеччина. У зв'язку із цим ми можемо сказати, що проводимо власну незалежну політику і приймаємо незалежні рішення", - сказала Меркель.
"Ми обговорюємо військові витрати ... говоримо про торгівлю, - сказав Трамп журналістам, допущеним до приміщення, де проходили переговори. - У нас дуже хороші відносини з канцлером. У нас чудові стосунки з Німеччиною".
Підсумки зустрічі в рамках НАТО також були показово продуктивними. До 2024 року ключові союзники в Європі погодилися збільшити свої військові витрати до рівня 2% ВВП.
За лаштунками брюссельських зустрічей
Найсильніша військова сила в ЄС - армія Німеччини - не має навіть сотні справних сучасних танків у строю, про що із завмиранням серця вже 10 років пишуть німецькі газети. Але цей факт успішно ігнорують німецькі політики. Щодо кораблів і літаків теж накопичився пристойний масив сумних даних.
І на цьому тлі те, що провідні країни НАТО в Європі погодилися вийти на 2% військових витрат тільки у 2024 році, виглядає повною зрадою. Чому? Тому що на закупівлю, виробництво, поставку нової техніки, навчання екіпажів, перенастроювання логістики для нових частин піде добрих три-чотири роки. А якщо врахувати, що економні європейці захочуть відкласти витрати на період подалі, то оговорене збільшення потужності армій ЄС може статися тільки у 2025-2028 роках.
А захищати країни Балтії і Польщі може знадобитися вже завтра.
Другим болючим питанням союзників залишається Іран. Країна, яка після зняття санкцій Бараком Обамою зробила грандіозне переозброєння своєї армії, розгорнула її на просторах Азії від Ємену до Лівану, досягла величезних успіхів у створенні ракет середньої дальності і в ядерній програмі.
Дивлячись на активність цього геополітичного вундеркінда, Трамп знову ввів санкції проти Ірану. Однак європейські союзники, неможливо зрозуміти чому, продовжують протестувати проти санкцій проти країни, яка поводиться зовсім не тихо: то підтримувала ІДІЛ, то її ракетами постійно обстрілюють Саудівську Аравію з території Ємену і Ізраїль - з території Лівану.
Справа дійшла навіть до того, що ряд ізраїльських політиків почав висловлювати ідею про те, що Ізраїль вже і не проти залишити Голландські висоти, але тільки якщо туди зайдуть війська Сирії, а не іранці з Хезболлою.
Тобто можна тільки уявити, як там гаряче і яка висока небезпека, якщо Ізраїль вже розглядає варіанти територіальних поступок в обмін на стабілізацію. І США цю проблему бачать, а ЄС - ні.
Візит до Мей
12 липня 2018 року Трамп прибув до Великобританії. Перший план події: із ключовим союзником США в Європі розмова виглядала зовні не дуже гладкою. Але оскільки у пресу потрапили коментарі лише щодо неосновних питань, це означає, що за головними векторами союзники продовжують залишатися однодумцями.
"Він сказав мені судитися з Євросоюзом, не входити в переговори і судитися. Але цікаво, що сказав президент на прес-конференції: "Не відмовляйся від переговорів, тому що ти застрягнеш. Тому що я хочу, щоб ми могли сісти і вести переговори про найкращу угоду для Великобританії", - поскаржилася на Трампа Тереза Мей.
"Я не критикував прем'єр-міністра в інтерв'ю The Sun, це фейкова новина. Я дійсно сказав, що ця дивовижна жінка Тереза Мей робить фантастичну роботу", - також тонув у другорядних міркуваннях-люб'язностях Трамп.
При цьому, щоб не докопуватися до суті переговорів, світові ЗМІ з радістю захопилися сюжетами про неповороткість гостя, який, проходячи перед строєм солдатів почесної варти, випустив з уваги королеву Єлизавету ІІ і на кілька секунд затулив її спиною.
Другий план події: головний союзник США в Європі сьогодні виявився ще більш цінним. Великобританія - єдина країна Європи, яка включилася у виникле протистояння США з РФ, Іраном і Китаєм повністю, з усією твердістю і міццю, так, як теоретично повинні були б діяти й інші союзники, яких десятиліттями рятували і підтримували.
Саме тому в Великобританії ми не побачили гострих дискусій і підписання гучних паперів. Кістяк західного світу залишається в порядку. А значить і роль "філії США" в Європі буде різко зростати найближчими роками. І горе ЄС, якщо він подумає псувати нерви королеві торговими чварами навколо Брекситу. У Великобританії залишилося право звертатися із проханнями через океан - і ці прохання виконають.
Психотерапія для Путіна
Перший план події: зустрічі Путіна і Трампа з якихось невідомих причин надали значення епохально-планетарного масштабу. Хоча з історичної точки зору вона малозначима - ніякі угоди не були підготовлені, нічого важливого не підписано. Ну а особиста зустріч із розмовою, яка констатує непримиренність позицій, була і раніше.
І тому лідерам двох країн не залишалося нічого іншого, як годувати присутніх навіть не розведеним водою оптимізмом.
"Розбіжності між нашими країнами добре відомі, і ми повинні знайти можливості їх вирішити. Навіть за часів холодної війни США і СРСР мали можливість вести діалог. Обидві країни несуть відповідальність за погані відносини. США зараз роблять крок назад, Росія теж. Я думаю, що ми обидва робили помилки. Але я вірю, що наші відносини чотири години тому змінилися", - заявив Трамп.
"Усім очевидно, що двосторонні відносини переживають складний період. Але всім очевидно, що вони не мають об'єктивних причин. Холодна війна пройшла, - заявив Путін. - Ми за продовження співпраці в області боротьби з терором і гарантування кібербезпеки. І взагалі, контакти по лінії спецслужб пора перевести на постійну основу".
Важлива для України тема Криму? Трамп промовчав, Путін її торкнувся: "Позиція Трампа щодо Криму відома: він говорить про незаконність приєднання. У нас інша точка зору. Ми вважаємо, що провели референдум законно, і сьогодні це питання закрите".
Сумно? Так. Але чудово, звичайно, що у світових ЗМІ це "ми провели" почали трактувати як явку з повинною з боку Путіна.
Другий план події: з поля зору спостерігачів якось випала та обставина, що якщо одна людина дає іншій висловитися всмак, то це не завжди слабкість. Буквально за тиждень до зустрічі Трамп зламав через коліно змову РФ і Саудівської Аравії з роздування нафтових цін у світі - і ціни впали. І після перемоги в такій бійці дуже розумно поводитися підкреслено ввічливо, щоб не поглиблювати емоційну травму суперника.
Висновки на манжетах
Усі спостережувані дивацтва і недоладності в поведінці і словах Трампа вже більше року добре лягають у тактику входу бізнесмена на ринок нового регіону. Ви думаєте, що в найбільших містах США забудовника-Трампа чекали із хлібом-сіллю? Ні, ринок нерухомості кожного великого міста - гостре протистояння кількох груп, які з радістю об'єднаються, щоб з'їсти когось нового-стороннього.
Але як перемогти і добитися свого, коли ти проти всіх? Як цілком правильно пишуть підручники з бізнесу - треба розхитати коаліцію суперників, зародивши в кожному з них надію, що від можливого переділу ринку, правил і спілок він виграє більше, ніж інші.
Що ж ми бачимо сьогодні в Євразії? Торжество гнилого мовчазного пакту про ненапад. Уже ніхто й не згадає, коли це Німеччина робила зауваження Китаю із приводу політв'язнів, а Північній Кореї - з приводу концтаборів. Хоча щорічно біля воріт Бухенвальда клянуться - "ніколи більше". На цьому тлі замовчування Францією чи Німеччиною війни у Грузії або Україні виглядає цілком логічно.
І Трамп красиво реалізує план зі зламу цього пакту. У Брюсселі він нагрубив, пригрозивши виходом США з НАТО. Що дало можливість європейцям відчути себе сиротами, яких тепер легко зможе ображати будь-який сусідський гопник.
У Гельсінкі Трамп був показово ласкавий і милий, щоб ще раз підбадьорити союзників, намалювавши в їхніх головах картину не тільки виходу США з НАТО, але і міцної дружби США з РФ: а що ви думали, світ може бути і таким.
Тому на тлі двох загроз європейцям - Північний потік - 2 і свобода Ірану - майструвати бомби вже однозначно не здаються допустимими речами. Що і є відмінним, і абсолютно переможним результатом візиту президента США до Європи.