Білоруський правитель говорить про візит у Крим, припускає розміщення російської ядерної зброї та обіцяє зайняти сторону Москви в її можливому конфлікті з Києвом. Заради чого це все?
На цьому тижні, спочатку на нараді з питань військової безпеки, а потім і в інтерв'ю МИА Россия сьогодні, Олександр Лукашенко зробив кілька гучних заяв. Крим – російський, і він готовий туди приїхати. Ядерна зброя РФ може повернутись на територію Білорусі (якщо НАТО розмістить свою в Польщі).
А в разі виникнення російсько-українського конфлікту він підтримає Москву: "Тільки-но Україна зробить спробу почати конфлікт із Росією, осторонь Білорусь не залишиться". Але ж що після таких обіцянок він сподівається отримати від Кремля? Розповідають експерти.
Гроші від Росії та ескалація із Заходом
"Говорити про те, що Лукашенко пообіцяв усе що завгодно, на мою думку, передчасно, – вважає Аркадій Мошес, директор дослідницької програми з європейського сусідства ЄС та Росії Фінського інституту міжнародних відносин. – Він не пообіцяв входження Білорусі до складу Росії, політичної інтеграції. Він пообіцяв поїздку в Крим, але не політичне визнання з дотриманням усіх процедур, а навіть якщо таке колись станеться, то не знаю, яким серйозним буде ефект, з урахуванням того, скільки разів Білорусь в ООН голосувала за резолюції проти територіальної цілісності України, це буде невеликим юридичним зрушенням".
Експерт вважає, що Лукашенко продовжує свою колишню політику: обіцяє щось, щоб вкотре привернути до себе увагу – і передусім міжнародних ЗМІ: "Тут ширший контекст – тиск на Захід, проблем, які він усе ще може створити Заходу через нібито розміщення російської ядерної зброї через визнання Криму, і так далі".
На думку Мошеса, зараз Лукашенко домагається здійснення двох намірів: "Один, який є очевидним, – це гроші, збільшення фінансового живлення. Адже те, що він зміг отримати протягом останніх 15 місяців, його не влаштовує".
Другий – підвищення рівня ескалації у відносинах із Заходом настільки, щоб це автоматично підвищувало рівень ескалації у відносинах між Заходом і Росією.
"Росія, звісно ж, підтримує режим у Мінську, але ми неодноразово бачили сигнали, що не кожна війна Лукашенка із Заходом – Варшавою, Вільнюсом чи Берліном – автоматично стає війною, яка безпосередньо затягує Росію. От він і намагається зараз домогтися, мені здається, саме того, щоб Росія з більшою енергією вписувалася за нього, а не маневрувала заявами, що конституційний референдум – це добре, і діалог з опозицією теж було б непогано”, – пояснює Аркадій Мошес.
"Потрібна згода Москви на 3 мільярди"
Білоруський політичний аналітик Артем Шрайбман вважає, що подібні висловлювання Лукашенка стали можливими, бо він більше не отримує бонусів від колишньої нейтральної позиції в російсько-українській конфронтації.
"Він більше не миротворець, не посередник, не медіатор, більше ніхто не звертається з потребою в мінському майданчику, принаймні за проведенням у Мінську хоч якихось переговорів. Жодних бенефітів він від цього вже не бачить, і йому легше піти на повне приєднання до російської позиції", – відзначає Шрайбман.
Водночас, на його думку, Лукашенко очікує від Кремля кредиту в 3 мільярди доларів від Євразійського банку розвитку: "Банк контролює Росія, тому потрібно буде мати згоду Москви, аби можна було дати ці гроші".
Аналітик каже, що наступного року Лукашенку треба виплачувати понад 3 мільярди доларів зовнішнього боргу: "І йому треба витрачати майже всі свої ліквідні резерви або рефінансувати (кредити. – Ред.) за рахунок Росії. Тож він зараз, очевидно, хоче рефінансувати їх за рахунок Росії, тому намагається її якось задовольнити в момент прийняття цього рішення.
Артем Шрайбман також нагадав, що недавно Путін виступив "з дивною заявою про те, що Лукашенку треба поговорити з опозицією".
"Я думаю, що це був тривожний дзвіночок для Мінська, і тому виникла потреба в якихось поступках. І обираючи, в чому поступатися, – глибше інтегруватися чи визнати Крим, – Лукашенко зробив вибір на користь Криму, бо це вже, повторюся, для нього не так важливо", – вважає Шрайбман.
"Це не капітуляція перед Росією"
Політичний аналітик з Білорусі Петро Кузнецов пише, що після протестів 2020 року режим так і не зміг повністю стабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в країні, її контролюють виключно силою.
Водночас останні заяви Лукашенка Кузнецов розглядає не як капітуляцію перед Росією, а навпаки, як небажання виконувати її умови.
"Усе це є одночасно боротьбою з Росією та запропонованим нею сценарієм і спробою не допустити чи зруйнувати (якщо така вже є) змову Євросоюзу і Москви про те, що білоруську владу через референдум, який просуває Путін, і прогнозовані нові механізми контролю "нормалізовуватимуть" – аж до цілковитої заміни", – вважає він.
Москва, зі слів аналітика, тепер робить ставку не на одну людину, а на "зміну інституційних умов, на ускладнення самої політичної системи з подальшим повзучим проникненням у білоруську політику на всіх рівнях".
І Кремль, додає Кузнецов, "дотискає" тему конституційного референдуму в Білорусі як шляху виходу з політичної кризи: "Заявлений референдум на лютий, власне, терміни вже тиснуть, треба проводити, а ще навіть не було опубліковано попередній варіант (поправок до Конституції. – Ред.)".
Зараз же, зі слів аналітика, "йдеться про інформаційно-смислову атаку, єдине призначення якої - шляхом шантажу й ультиматумів змусити Захід до діалогу і розблокування (західного. – Ред.) "вектора" (білоруської зовнішньої політики. – Ред.), щоб мати можливість "зіскочити" з фатального референдуму, який нав'язує Москва".