Нинішні злочини Росії проти українців є й наслідком мовчання про злочини минулого. Таку думку в інтерв'ю DW висловив депутат Бундестагу Робін Ваґенер, співавтор резолюції про визнання Голодомору геноцидом.
У середу, 30 листопада, Бундестаг розгляне проект резолюції, яким Голодомор 30-их років минулого століття, що забрав життя мільйонів українців, визнається геноцидом. DW поспілкувалася про значення цієї резолюції з її співавтором Робіном Ваґенером. Депутат від Зелених очолює в Бундестазі групу міжпарламентських зв'язків з Україною.
Deutsche Welle: Пане Ваґенер, тривалий час політики у Берліні будь-що уникали того, щоби визнати Голодомор геноцидом. Тепер же політична ситуація з цього питання різко змінилася. Як це сталося?
Робін Ваґенер: Голодомор - це жахливий сталінський злочин, метою якого було винищення української культури, української нації. Нині ми саме знову перебуваємо у ситуації, коли російський напад має таку саму мету. Російська війна на знищення ведеться не проти окремих людей, а проти цивільного населення загалом, а також проти українських закладів культури.
Тому нині саме час повернутися до злочинів минулого і згадати про них, вшанувати пам'ять вбитих і застерегти суспільство, що треба зараз нарешті зробити висновки. А також діяти й зараз, щоб зупинити російський терор і підтримати Україну. Цьому передували тривалі дискусії серед науковців про те, яку оцінку треба дати тим подіям. І це добре, коли йдеться про такі питання як геноцид. Але тепер настав час для нас як депутатів Бундестагу, аби сказати, що історичні обставини Голодомору дають нам підстави назвати його геноцидом.
Робін Вагенер, депутат Бундестагу від Зелених, голова групи міжпарламентських зв'язків з Україною
Тобто якщо злочини проти людяності, зокрема злочини радянської влади, не називати своїми іменами, то це створює передумови для повторення таких злочинів?
Назвати злочини злочинами - це один з важливих факторів. Так само важливо говорити про злочини, які Росія скоює сьогодні, назвати Путіна злочинцем і терористом. Важливо називати речі своїми іменами, передовсім це важливо для жертв. Я чув ці слова у багатьох розмовах. Мені доводилося це чути про Путіна і про Лукашенка у Білорусі. Злочинців треба називати злочинцями.
А минуле треба осмислювати, з історії треба робити висновки на майбутнє. Натомість щодо Голодомору багато років не було історичного осмислення, Радянський Союз робив все для того, щоби цей злочин не був осмислений як геноцид. Радянський Союз навіть втрутився у питання формулювання положень міжнародного права, які визначали поняття геноциду. Замовчування Росією цього злочину дозволяє їй і надалі поширювати міфи і власні наративи. Тому важливо поставити факти у контекст і осмислити, вести дискусії і робити висновки.
У Німеччині про Голодомор знають вкрай мало, у школах про нього нічого не вчать. Настав час це змінити?
Так, я впевнений, що це має статися. Тому резолюція Бундестагу містить заклик посилити освітню роботу щодо Голодомору. Ми у Німеччині надто мало поширюємо знання про сталінські злочини у Радянському Союзі, зокрема варто говорити про шкільні навчальні проекти щодо осмислення Голодомору.
Чи можна говорити про те, що визнання Голодомору геноцидом виводить Україну з тіні російської історії? Чи означає це, що для німецьких політиків Україна більше не є другорядною після Росії?
Немає жодних сумнівів у тому, що українці - суверенна нація. Підтримка України Німеччиною виходить саме з цього розуміння, з визнання необхідності збереження суверенітету України, здатності України самостійно ухвалювати рішення. Це визнають всі провідні німецькі політики, включно з канцлером. Володимир Путін у своїх програмних статтях стверджує, що української нації не існує. Це підкреслює його наміри її знищити. Але для Німеччини Україна є суверенною нацією, яка має належати до європейської родини.
Чи наближаються російські злочини проти цивільного населення в Україні до ступеня геноциду?
Ці висновки згодом доведеться робити юристам та історикам. Але ми бачимо, що війна Росії проти України ведеться у злочинний спосіб. Значна частина російських ударів спрямована не по військових об'єктах, а по цивільній інфраструктурі. Знищуються об'єкти енергозабезпечення, аби зробити непридатними для життя цілі регіони. Здійснюється терор цивільного населення.
З окупованих Росією територій ми отримуємо інформацію про те, як Росія викорінює українську мову, знищує українські бібліотеки, нищить будь-яку українську самобутність. Це курс Кремля, заданий раніше Володимиром Путіним. Тут не можна не побачити історичних паралелей, як Росія повертається до старих практик.
На очах всього світу повторюються темні сторінки історії, скоюються злочини. Санкції, напевно мають надто повільну дію, щоб зупинити Володимира Путіна. Що ще може зробити Німеччина і Європа, щоби покласти цьому край?
Санкції діють і вони є важливим інструментом. Крім них, надається й значна економічна і гуманітарна допомога, зокрема, про це вже двічі ухвалював рішення Бундестаг. Йдеться про відбудову України і підтримку її руху до ЄС, але й про військову допомогу, постачання важкої зброї для захисту українського суверенітету, звільнення окупованих територій, аби таким чином покласти край воєнним злочинам.
На даному етапі треба посилити постачання засобів протиповітряної оборони, аби зупинити терор, який здійснюється ударами з неба. Але мають постачатися й танки та бронемашини, аби допомогти звільняти території. Адже навесні Росія здійснюватиме чергову спробу наступу. Україна має бути до цього готовою, але й має бути в змозі звільняти свою землю, захищати суверенітет і унеможливити воєнні злочини. Німеччина має надавати потужну комплексну підтримку - гуманітарну, економічну і військову. Потрібно зберігати дієві санкції і докладати зусилля для покарання за воєнні злочини.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet