Російський прем'єр з'явиться до Києва 12 квітня, щоб відсвяткувати День космонавтики та відвідати "космічну виставку" в Мистецькому Арсеналі. Такою є офіційна повістка, яку ні в Києві, ані в Москві ніхто всерйоз не сприймає. Власне про візит Путіна стали говорити задовго до оголошення дати, і реальний порядок теж таємницею не був, - пише Інна Булкіна у російському виданні Ежедневный Журнал.
Чергові переговори обіцяють стати новим раундом у звичній торгівлі "газ в обмін на ..." Українська опозиція розшифровує це рівняння категорично - "газ в обмін на незалежність". Риторика російської сторони виглядає прагматично: йдеться всього лише про Митний союз, про тарифи і мита. Україна відкриває ринок для Росії, Білорусі і Казахстану, у світлому майбутньому це обіцяє їй 35%-е збільшення товарообігу з країнами Співдружності і ... закриває перспективу створення зони вільної торгівлі з ЄС. Про це, до речі кажучи, наполегливо заговорили європейці, ледь просочилося звістка про формулу "3+1" (саме так позначив Янукович ймовірну участь України в Митному союзі). Між тим, російські переговірники нагадують, що частка Росії і СНД в українській зовнішній торгівлі становить 40%, і це більше ніж нинішній 30%-й максимум ринку з Європою. Є певна логіка і вигода, принаймні, на перший погляд, в тому, щоб віддати Співдружності пріоритет. Однак якщо в одному місці прибуває, то в іншому спадає: чим більше буде збільшуватися російський відсоток, тим меншою буде частка Європи і в принципі - європейська перспектива.
Чергові переговори обіцяють стати новим раундом у звичній торгівлі "газ в обмін на ..." Українська опозиція розшифровує це рівняння категорично - "газ в обмін на незалежність"
Нарешті, і про це теж встигли попередити своїх українських колег західні дипломати: тарифні угоди щодо Митного союзу суперечать зобов'язанням України перед СОТ. А Україна, нагадаємо, на відміну від Росії, на сьогоднішній день член СОТ. Російську сторону це не бентежить, з Москви навіть надійшла цікава пропозиція: вийти з СОТ, щоб потім вступити туди разом з Росією. У цьому світі тим більш захоплююче виглядає недавня різка заява Путіна про позицію Росії щодо СОТ: нічого не виконувати, ринку не віддавати! Схоже, що відтягуючи на свій бік Україну, Путін намагається посилити і без того жорсткі умови переговорів щодо ринків.
Чи є сенс українській стороні грати в цю чужу, взагалі-то, гру, якщо переговори щодо вільної зоні з Європою йдуть давно (днями з Брюсселя доповіли про завершення 16-го раунду) і нібито наближаються до завершення? Принаймні, йдеться про те, що до кінця року учасники переговорів вийдуть на фінішну пряму.
Чим більше буде збільшуватися російський відсоток, тим меншою буде частка Європи і в принципі - європейська перспектива
"До чого вам ця довга, нервова і принизлива історія з незрозумілим результатом, - знову ж вступає в розмову російська сторона, - якщо угоду щодо Митного союзу можна підписати до початку літа?"
Зручна формула "3+1" означає не більше ніж асоціацію і пакетну угоду, іншими словами, ще одну довгограючу історію з пов'язування окремо взятих умов, тарифів і мит. Якщо сторони зіграють в "3+1", ми отримаємо звичний повільний танець: два кроки наліво, два кроки направо - українські учасники переговорів набили руку в цих па. Забавно, що 5 квітня, з невеликою різницею в часі, двоє чиновників українського Кабміну виголосили речі взаємовиключні. Спочатку уповноважений з питань співробітництва з РФ і країнами СНД Валерій Мунтіян сказав, що Україна повинна спочатку приєднатися до Митного союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном, а вже потім підписати угоду про вільну торгівлю з Євросоюзом. Потім заступник міністра закордонних справ Павло Климкін заявив, що українське керівництво віддане справі створення зони вільної торгівлі з ЄС.
Якщо сторони зіграють в "3+1", ми отримаємо звичний повільний танець: два кроки наліво, два кроки направо - українські учасники переговорів набили руку в цих па
Але це лише увертюра, якщо крім "митних пакетів" у російського прем'єра в запасі останній аргумент. Цей аргумент незмінно називається "тариф на газ", він може виглядати то пряником, то палицею, але в сьогоднішній українській ситуації все ускладнюється. У березні стало зрозуміло, що Україна найближчим часом не отримає черговий транш МВФ: Київ гальмує непопулярні реформи, і поки соціальні бюджети не будуть скоординовані з вимогами валютного фонду, грошей не буде. Рейтинг Януковича не дозволяє ризикувати, і, схоже, Путін обрав зручний момент, щоб "дотиснути" Україну. Питання лише в тому, як поведуться учасники переговорів на звичному танцполі, хто кого переконає (або перехитрить) і як в підсумку виглядатиме ця фігура "3 +1".
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.