Відомство ядерної безпеки Японії підвищило аварійний рівень на АЕС Фукусіма-1 до максимальної сьомої позначки. Це означає, що аварія зараз вважається настільки ж серйозною, як і чорнобильська катастрофа в Радянському Союзі. Мені це здається великим перебільшенням, - пише Тоні Барбер в британській газеті The Financial Times.
Через двадцять п'ять років після вибуху на українській АЕС я досі добре пам'ятаю всі подробиці тих жахливих днів у квітні 1986 року. Мені було тоді 26 років, і я працював кореспондентом інформаційного агентства Reuters в Москві. У п'ятницю 25 квітня я полетів до Києва, щоб провести кілька днів зі своєю повною ентузіазму шотландською подругою Роною, викладав у міському університеті в рамках програми Британської ради. У ті вихідні я був єдиним західним журналістом у Києві.
Поки ми гуляли всю ніч безперервно, у 130 кілометрах на північ від Києва розгорталися надзвичайні події. Техніки проводили експерименти, які передбачали блокування механізмів автоматичного відключення на четвертому реакторі АЕС. Після потужного стрибка напруги о 1 годині 23 хвилини ночі в суботу 26 квітня реактор вибухнув.
Про це не знав ніхто в Радянському Союзі, не кажучи вже про зовнішній світ, за винятком високопоставлених партійних керівників, КДБ, кількох науковців, лікарів і пожежників. Через радянську звичку до секретності і обману мільйони людей залишалися в невіданні, навіть коли радіація почала поширюватися по території України, Білорусі, Росії і далі.
Через радянську звичку до секретності і обману мільйони людей залишалися в невіданні, навіть коли радіація почала поширюватися по території України, Білорусі, Росії і далі
Ми з Роною провели суботу і неділю в блаженному невіданні, гуляючи теплим і по-весняному сонячним Києвом. За радянськими мірками це було приємне, зелене і веселе місто з численними парками і пагорбами. Але тепер воно було покрите невидимою радіацією. У неділю ввечері ми трохи випили в доларовому барі готелю. Вийшовши на вулицю, ми пішли до зупинки, де сіли на лавку в очікуванні трамвая до київського університету.
У понеділок, 28 квітня, я повернувся до Москви. Не встиг я ввійти в офіс Reuters, що розташований неподалік від Кремля, як мій колега запитав мене, чи не помітив я в Києві "чогось дивного". Я не помітив. На вулицях все було спокійно, аеропорт працював як звичайно. "Ага, - відповів колега, - справа в тому, що нам зателефонували зі шведського посольства і запитали, чи знаємо ми що-небудь про ядерну катастрофу в Україні".
Найважливішим уроком Чорнобиля є те, що деспотичні і скритні політичні системи обманюють своє населення постійно і найбільш безсовісним чином
Через кілька годин правда виплила назовні. Влади Фінляндії та Швеції повідомили, що до Скандинавії наближаються радіоактивні хмари. Весь світ охопила тривога. Але радянський уряд як і раніше зберігав мовчання, поки, через майже 68 годин після вибуху, державне інформаційне агентство ТАРС не опублікувало коротке і малозрозуміле повідомлення про аварію в Чорнобилі.
Діючи на основі перевірених часом пропагандистських традицій, а не фактів, ТАСС після цього опублікувало другу статтю, в якій стверджувало, що в одному тільки 1979 році в США було 2300 ядерних аварій і надзвичайних подій. Лицемірство і лукавство Радянського Союзу виявилося таким же черствим, як і старий хліб.
Моя особиста драма досягла піку, коли представник американського посольства в Москві перевірив мене на радіацію. Фоновий рівень мого організму був у нормі. Але коли людина з лічильником Гейгера почала перевіряти джинси, в яких я сидів на трамвайній зупинці в Києві, почулися пронизливо тривожні сигнали.
Атомну промисловість треба змушувати дотримуватися найсуворіших і жорстких норм і правил при проектуванні та експлуатації
"Гаразд, пане Барбере, - сказав американський дипломат, - ми спалимо ці джинси заради вашого здоров'я".
Через чверть століття після тих подій я вважаю найважливішим уроком Чорнобиля те, що деспотичні і скритні політичні системи обманюють своє населення постійно і найбільш безсовісним чином. Демократії допускають помилки, але тиранії, ізольовані від своїх громадян і пов'язані з ним з підозрою, не цінують ні права людини, ані людей. У результаті там часто виникає плачевний дефіцит культури безпеки, властивої нормальному промислово розвиненому суспільству. У моменти кризи тиранії більше схильні до безвідповідальних дій.
Радянський лідер і реформатор Михайло Горбачов засвоїв цей урок. Він скористався невмілими діями під час аварії як аргументом на користь відмови від багаторічної закритості, і замість неї відкрив епоху гласності. Але старі звички зживати непросто. При колишньому президенті і нинішньому прем'єр-міністрові Володимирі Путіні російська влада не дуже-то відверта щодо таких подій, як загибель підводного човна Курськ у 2000 році і інших інцидентів.
Другий урок полягає в тому, що атомну промисловість треба змушувати дотримуватися найсуворіших і жорстких норм і правил при проектуванні та експлуатації. Причиною аварії в Чорнобилі стали недоліки в конструкції реактора і в підготовці робітників. Точно так же, слабкі норми призвели до того, що старі реактори, подібні до тих, що працювали на АЕС у Фукусімі, продовжують експлуатуватися.
За даними влади Білорусі, України та Росії, пов'язані з Чорнобилем економічні втрати обчислюються сотнями мільярдів доларів. Не відкидається, що ці оцінки перебільшені, але безсумнівно те, що витрати на забезпечення безпеки атомних електростанцій непорівнянні з витратами на ліквідацію наслідків катастроф, подібних до чорнобильської.
Останній урок полягає в тому, що людство недосконале. Інстинктивне прагнення людини до знань, спроби пізнати незвідане одночасно шляхетні й небезпечні. Якщо б зміна на Чорнобильській АЕС не проводила свої безтурботні експерименти, аварії могло і не бути. І мені не снилися б досі мої спалені джинси.
Оригінал публікації: Chernobyl’s guide to tyranny
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.