Українська індивідуальність завжди визначалася в протиставленні Росії, проте антиросійськими ідеями неможливо пов'язати воєдино державу, де є значне російське населення. Сьогодні адміністрація Януковича використовує неосталіністський підхід до історії та освіти, відкидаючи націоналістичний спадщину. У зв'язку з цим Девід Марплс, у британському виданні Open Democracy, зап
Україна в даний час переживає кризу, про що говорять деякі її провідні інтелектуали. І це не економічні труднощі, а криза самосприйняття та пошуку шляху в майбутнє. Минуло шість років з того часу, як "помаранчева революція", здавалося б, поклала кінець неорадянському керівництву, але країна до цього часу не визначилася зі своєю національною самосвідомістю і баченням перспективи. Один з провідних українських письменників заявляє, що хоча сьогодні Україна відзначає 20 років незалежності, ще через 20 років вона припинить своє існування.
Чи достовірні такі твердження? Чому в Україні виникла сьогодні криза самоідентифікації?
Якщо говорити про політику, то безперечно, що президент Віктор Янукович ліквідував деякі завоювання 2004-2005 років. І західний аналітик Олександр Мотиль, і український письменник Микола Рябчук висувають на передній план кумівство та корупцію, які панують у команді Януковича.
Минуло шість років з того чаус, як "помаранчева революція", здавалося б, поклала кінець неорадянському керівництву, але країна до цього часу не визначилася зі своює національною самосвідомістю і баченням перспективи.
Однак письменник і поет Юрій Андрухович розповів 5 квітня в своєму інтерв'ю на сайті polit.ua про "апокаліптичний сценарій". Зазначивши, що Україна сьогодні поділена між "радянськими росіянами і українцями", він заявив, що супротивників української незалежності настільки ж багато, як і її прихильників. У такій ситуації нормальний розвиток неможливий. Тому Україну, за словами Андруховича, затягують у "російський світ" під керівництвом її східного клану.
У своїй статті від 18 березня "Beauty and the Beasts" (Красуня і чудовиська) Рябчук зазначає, що провідні українські олігархи бояться прозахідної політики, відкритої конкуренції і влади закону, у зв'язку з чим відмовляються від тих поміркованих і центристських позицій, які вони займали при президенті Леоніді Кучмі (1994-2004 рр.).. Замість цього вони віддають перевагу групі русофілів, що перебуває сьогодні при владі, яка використовує методи жорсткого контролю та жорстокого переслідування опонентів у найкращих радянських традиціях.
Виступаючи 7 квітня в Університеті Альберти на тему проукраїнської політики, про яку сповістила "помаранчева революція", соціолог з Національного педагогічного університету ім. Драгоманова Кирило Галушко зазначив, що ця політика була тісно пов'язана зі злетами і падіннями президента Віктора Ющенка. І коли його популярність почала різко падати, вона просто зникла з очей. Тому й національні символи, такі як Іван Мазепа, Симон Петлюра і Голодомор 1933 року, в сьогоднішніх шкільних підручниках визнаються неохоче.
Економічний тиск прийшов сьогодні на зміну більш жорстким і насильницьким методам радянської епохи.
Ще одну проблему створює людина, яка відповідає за ці підручники. Це Дмитро Табачник, міністр освіти і науки, молоді та спорту України. Фактично Табачник, якому український прем'єр-міністр Микола Азаров навіть дорікнув у тому, що він викликає ворожнечу у вчителів, символізує глибоко антиукраїнський, як вважають критики, характер кабінету Януковича.
Як може Україна розраховувати на національну самосвідомість, коли навіть її керівники заперечують наявність такої?
Кілька років тому вчений Ярослав Грицак провів опитування, яке показало, наскільки відрізняється громадська думка в двох містах-антагоністах - у рідному місті Грицака Львові і в Донецьку. Перший розмовляє українською, орієнтується на Європу і наполегливо домагається визнання своїх героїв-націоналістів. Другий розмовляє російською, нагадує про радянську епоху і звеличує героїв Червоної Армії часів "Великої Вітчизняної війни".
Але справа не в тому, що існують дві індивідуальності. Вони, звичайно ж, існують, але представляють дві крайності. А більшість українців не хочуть повертатися в Радянський Союз, більше того, молоде покоління про нього навіть не пам'ятає.
Крім того, навіть уряд Януковича прагне стати членом зони вільної торгівлі Євросоюзу. Він поки не потрапив у пастку "російського простору", як каже Андрухович. Він навіть не увійшов до загального економічного простору з Росією, Білоруссю і Казахстаном.
Загалом, ситуація в Україні тривожна, але навіть донецьке угрупування, що перебуває сьогодні при владі, має свої власні пріоритети, і вони, безумовно, носять національний характер.
Російський прем'єр-міністр Володимир Путін відвідав у квітні Київ із завданням умовити Януковича більш тісно прив'язати українську економіку до російської. Економічний тиск прийшов сьогодні на зміну більш жорстким і насильницьким методам радянської епохи. Вже пішли розмови про те, що угода про ціни на газ може бути скасована, і що Україні доведеться платити за тисячу кубометрів не 260, а 350 доларів.
Загалом, За загальним визнанням, ситуація в Україні тривожна, але навіть донецьке угрупування, що перебуває сьогодні при владі, має свої власні пріоритети, і вони, безумовно, носять національний характер. Ці люди не бажають підкорятися інтересам свого великого сусіда.
Тому в самоідентифікації Україні слід, напевно, виходити не з того, чим вона є, а з того, чим вона не є. А головна мета українських інтелектуалів повинна полягати в пошуку областей загальної згоди, щоб визначити, що ж таке є Україна, не викликавши при цьому ворожого ставлення у значної частини населення. А нещодавнє минуле викликає дуже багато суперечностей, щоб брати його за основу.
Першочергове завдання полягає у створенні потужних опозиційних сил, які виступають за демократію і центризм епохи Кучми, але без корупції. Також першочерговим завданням має стати усунення Табачника. І необхідно націлюватися на парламентські вибори, призначені на жовтень 2012 року. Оскільки уряд стає все більш непопулярним, є реальна можливість для здійснення змін.
А відповісти Андруховичу можна словами з назви українського національного гімну: "Ще не вмерла Україна!"
Девід Марплс - заслужений професор, працює на кафедрі історії та класичної літератури в Університеті Альберти, Канада.
Оригінал публікації: Ukraine: a crisis of self-identity
Переклад ИноСМИ
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів