Образа, яку в грубій формі О. Лукашенко вилив на Україну і Євросоюз посеред полів Наровлянського району, аж ніяк не пояснює його відсутність на минулій 26 квітня траурній церемонії на Чорнобильській АЕС, участь у якій взяли президенти РФ і України Д. Медведєв і В. Янукович і на яку сам Лукашенко завчасно отримав запрошення, - пише білоруське видання AFN.
Вистава "гірка образа О. Лукашенка" виявилася найпростішим і найдієвішим способом відвернути увагу громадськості від реальних причин відмови від поїздки до Чорнобиля 26 квітня. Але умовно "технічно", або скажімо так - "за поняттями", Лукашенко міг звинуватити Януковича у "вошивості" і назвати главу Єврокомісії Ж. М. Баррозу "козлом" тільки за те, що йому не дозволили приїхати до Києва для участі в іншому заході з нагоди 25-ої річниці аварії на ЧАЕС - 19 квітня в Києві відбулася міжнародна чорнобильська конференція, яку, судячи з висвітлення цієї теми у білоруських державних ЗМІ, Лукашенко дуже хотів відвідати особисто.
Образа, а точніше досада, що не вдалося потрапити до Києва 19 квітня, безперечно присутня, але ступінь емоційності набагато нижчий від того напруження пристрастей, який білоруський правитель розіграв минулого вівторка. Хто як не Лукашенко, який більш як 10 років веде безперервну закулісну політичну гру з Заходом, може зрозуміти ту делікатну ситуацію, в якій опинився Янукович. І вибір українського Президента йому був відомий заздалегідь.
Але умовно "технічно", або скажімо так - "за поняттями", Лукашенко міг звинуватити Януковича у "вошивості" і назвати главу Єврокомісії Ж. М. Баррозу "козлом" тільки за те, що йому не дозволили приїхати до Києва
У зв'язку з цим, здавалося б, можливість поговорити з Медведєвим у Чорнобилі про прискорення надання кредиту бюджетної підтримки, якого так потребує Білорусь - черговий подарунок долі. Але їхати 26 квітня на ЧАЕС, де довелося б спілкуватися і з президентом РФ і з Януковичем, Лукашенко відмовився з цілої низки причин в сукупності.
Перемога над радіацією
Безумовно, на поверхні лежить агітпропівська штучка, розрахована на внутрішнє споживання. Лукашенко, глибоко перейнявшись турботою про постраждалих від аварії на ЧАЕС громадян країни, щороку проводить останній тиждень квітня на забруднених територіях і не має наміру заради політичного піару ("віночок покласти") міняти вже роками сформовану традицію.
Втім, на траурній церемонії в Чорнобилі він зі своїми підходами до вирішення чорнобильських проблем виглядав би білою вороною на тлі Януковича і Медведєва. Україна і Росія обходять забруднені території стороною, тоді як білоруський герой-ліквідатор наслідків аварії їх відроджує наполегливою і творчою працею десятків тисяч громадян, які збирають на брудних землях "чисті" врожаї. Така різниця в підходах не залишилася б непоміченою з боку білоруських громадян, яких прямо чи опосередковано зачепила аварія на Чорнобильській АЕС. Така спостережливість у свою чергу не додала б нових політичних очок на користь Лукашенка, але при цьому створила б ґрунт для відновлення дискусій і нової хвилі критик на адресу Лукашенка за його нищівну перемогу над радіацією.
Україна і Росія обходять забруднені території стороною, тоді як білоруський герой-ліквідатор наслідків аварії їх відроджує наполегливою і творчою працею десятків тисяч громадян, які збирають на брудних землях "чисті" врожаї
Снайпер-терорист не дрімає
Лукашенко завжди відрізнявся трепетним ставленням до безпеки власної персони. Підготовка будь-яких заходів за участю білоруського правителя завжди супроводжувалася завчасними безпрецедентними заходами щодо забезпечення збереження тіла. Після теракту в Мінську ситуація тільки погіршилася. Мабуть, вперше за довгі роки на Великдень Лукашенко не відвідав мінський Свято-Духів кафедральний собор, де збирається велика кількість людей, а віддав перевагу храму Святителя Миколи Чудотворця в місті Петрикове.
Цілком можливо, що рівень забезпечення безпеки заходу в Чорнобилі не задовольнив Лукашенка. Або не було можливості взяти на цю церемонію свого сина Миколу, який протягом кількох років є свого роду бронежилетом для тата, як втім і тато - бронежилетом для сина.
Можливо, Колю можна було взяти з собою, але тато не захотів піддавати дитину і себе самого небезпеці схопити зайву дозу радіації - траурна церемонія відбувалася безпосередньо біля самої АЕС, яка продовжує фонити ударним рівнем радіації.
Або не було можливості взяти на цю церемонію свого сина Миколу, який протягом кількох років є свого роду бронежилетом для тата
Слід зазначити, що зведені до екстриму заходи особистої безпеки є непрямим підтвердженням, що з офіційною версією теракту у білоруської влади насправді не все так гладко, як це намагаються представити представники різних силових відомств, та й сам Лукашенко. Не відкидається, що після відвідання місця теракту і ознайомлення з матеріалами наслідками у російських фахівців також намалювалася відмінна від офіційної лінії думка, якою вони природно поділилися з Медведєвим.
А вислуховувати спекуляції від російського президента Лукашенка, який досі не відкидає, що теракт було здійснено силами з його ж найближчого оточення, просто не готовий. До речі до Медведєва щодо трагічних подій в мінському метро у Лукашенка є і претензії. Висловлювання російського президента з натяком, що не все так просто, просто викликало неадекватну реакцію Мінська.
"... Набагато простіше встановити виконавця, ніж зрозуміти, які механізми були використані, хто був організатором злочину, які цілі він переслідував ... ... І білоруським керівникам ще належить багато зробити для того, щоб провести реабілітацію загальних настроїв, які викликають подібні злочини", - сказав Медведєв.
Ставка на Путіна
Відмову від зустрічі з Медведєвим можна розглядати як публічну заяву Лукашенка про те, що в президентській кампанії, яка вже стартувала в Росії, білоруський правитель поставив на повернення в президентське крісло свого давнішнього друга Володимира Путіна.
"Був тут (у Мінську) Володимир Володимирович Путін ... Ми з ним друзі давні. Ми розуміємо один одного, якщо десь не розуміємо, то доводиться розуміти", - сказав Лукашенко в своєму посланні до парламенту, жодного разу не згадавши про Медведєва ( ні за іменем, ні за посадою).
Білоруський правитель поставив на повернення в президентське крісло свого давнішнього друга Володимира Путіна
Востаннє Лукашенко спілкувався з Медведєвим у першій декаді грудня 2010 року, тоді як йому довелося докладно поговорити з Путіним 15 березня під час візиту російського прем'єра до Мінська для участі у заходах у рамках союзної держави і ЄврАзЕС.
Коли ставка зроблена на Путіна, то зустрічі з головним блогером Росії білоруському правителю вже більше ні до чого. Версію зворотної рокіровки в російському керівництві (Путін - президент, Медведєв - прем'єр) в Мінську навіть не розглядають, зате впевнено дивляться в майбутнє, воліючи концентрувати увагу на майбутньому лідері, а не на політичному пенсіонері.
Та й переговори щодо хвилюючих Білорусь питань - кредити і великі приватизаційні угоди - з точки зору білоруської влади ведуть підлеглі Путіна, тоді як Медведєв цілодобово пропадає в твітері.
На зустрічі з Медведєвим Лукашенкові доведеться дивитися в очі людині, якій він клятвено в грудні обіцяв не використовувати силові методи для боротьби з конкурентами
Самі ж бесіди на економічну тему, наскільки б гострою вона не була, не викликають у Лукашенка захоплення. На рівні "вирішити в найкоротші терміни, розібратися, врегулювати, покарати винних", це ще куди не йшло. А ось фрази "структурні реформи, плавна девальвація, продаж держвласності іноземним інвесторам, скорочення держвидатків, держапарату, зниження соцнавантаження на підприємства через звільнення", викликають вже напади блювоти.
Загалом, як не крути - краще на самоті в Петрикові, ніж у кампанії російського демократа, який ще за не доріс (за віком) до порад одному з визнаних політиків світу, яким себе поза всяким сумнівом вважає Лукашенко.
Є й ще один момент. На зустрічі з Медведєвим Лукашенкові доведеться дивитися в очі людині, якій він клятвено в грудні обіцяв не використовувати силові методи для боротьби з конкурентами на минулих президентських виборах ...
”Поматросил и бросил”
Необхідність паузи у відносинах з України має в основному економічний характер. За місяць до обвинувачення у "вошивості" білоруська влада відкинула пропозицію України виступити посередником у діалозі з Європою, тому Україна навряд чи зможе щось протиставити у відповідь. Отже політичне похолодання Лукашенка не лякає, зате дозволяє йому розірвати низку економічних проектів.
У першу чергу йдеться про відмову від прокачування азербайджанської нафти по нафтопроводу Одеса-Броди через зобов'язання перед Росією за обсягом переробки нафти за рік. Цілком можлива відмова від транзиту венесуельської нафти, закупівлі якої також малодоцільні на тлі повного завантаження білоруських НПЗ. Як виявилося, не особливо потрібна Білорусі й українська електроенергія. Щоб не платити штрафи і неустойки, простіше відмовитися від її імпорту. Також можна сміливо, не боячись порушень домовленостей, помітно знизити експорт нафтопродуктів в Україну, переключивши його на європейські країни, що дозволяє заробляти набагато більше.
І звичайно ж обмін ратифікаційними грамотами про держкордон, на який білоруська сторона не піде доти, поки Україна не погасить існуючий вже майже двадцять років борг в 130 млн. доларів. У нинішніх умовах в Білорусі величина боргу є дуже відчутною для білоруської влади сумою грошей. Україна цей борг не визнає, тому розмовляти на цю тему безглуздо.
Тож вибрик, як не крути, був цілком усвідомленим і заздалегідь спланованим. Однак є один великий мінус - сьогодні вся країна обурюється від тої ганьби, яку доводиться зносити через зайву емоційність Лукашенка. Йому може і не соромно, а ось країні дуже ...
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.