Непозбавлений середземноморського шарму Севастополь, найбільше місто на українському півострові Крим, відоме тим, що є плавильним казаном народів. Однак цей (орендований) домашній порт російського Чорноморського флоту має і вибухонебезпечний потенціал. Для України це камінь спотикання на шляху, що веде на Захід, пише Рамон Шак в швейцарській Neue Zuercher Zeitung.
"Без України Росія вже не є євразійською імперією. Тим не менше, вона може прагнути до досягнення імперського статусу, але і в цьому випадку вона буде залишатися переважно азіатською імперією". Цю цитату з книги Збігнєва Бжезинського "Велика шахівниця" мандрівник відразу згадує при перетині кордону міста Севастополя. Арка воріт, а також біла будівля поліції, де сьогодні майже нікого немає, нагадує йому про статус цієї портової метрополії, яка раніше була закритим містом на території колишнього Радянського Союзу. Будучи базою радянського Чорноморського флоту, Севастополь протягом десятиліть був закритий для відвідувачів. Навіть мешканцям Криму потрібен був спеціальний дозвіл для того, щоб потрапити в це "заборонене місто".
Севастополь продовжує залишатися чудовим місцем. Кримські гори майже впритул наближаються до цього величезного міста з його 38 бухтами, а за своєю територією він не поступається Нью-Йорку або Шанхаю, хоча його населення складає всього близько 400 000 осіб. Географічно Севастополь розташований у Криму, проте адміністративно він не належить до однойменної автономної республіки, а безпосередньо управляється Києвом.
Демографічне зростання
Автобус поволі спускається з пагорба, мальовничо вписаного в одну з частин міста. Клімат в цій південно-західній частині Криму вже майже субтропічний - Севастополь розташовується на одній широті з Болоньєю. На березі ведеться інтенсивне, іноді хаотичне будівництво. Індивідуальні будинки виростають як гриби після дощу - це ознака демографічного зростання міста, і в цьому сенсі він відрізняється від інших міст Криму і України, де населення скорочується. У вестибюлі готелю "Best Western" багатолюдно. Тут зупиняються переважно відвідувачі з Росії, України, а також з інших колишніх республік Радянського Союзу. Усіх їх приваблює міф Севастополя.
Севастополь продовжує залишатися чудовим місцем. Кримські гори майже впритул наближаються до цього величезного міста з його 38 бухтами, а за своєю територією він не поступається Нью-Йорку або Шанхаю
Західні туристи тут скоріше виняток, тому знання англійської мови у персоналу готелю ще залишає бажати кращого. Готель розташований в самому центрі міста, і він міститься в будівлі неокласичного стилю, побудованій в 1952 році у ході відновлювальних робіт. "На відновлення міста буде потрібно 50 років", - так нібито сказав Уїнстон Черчилль, коли він після Ялтинської Конференції відвідав майже повністю зруйноване в результаті важких боїв місто, яке Адольф Гітлер мав намір перейменувати в Гавань Теодоріха (Theodorichshafen). Проте Сталін, як розповідають сьогодні, не готовий був з цим погодитися. Він, недовго думаючи, назвав Севастополь містом-героєм, та відновлювальні роботи за допомогою примусової праці було прискорено.
У центрі Севастополя домінуюче становище займають чудові білосніжні сталінські будівлі. Севастополь здається більш доглянутим, ніж інші міста Криму, хоча на околиці міста багато будинків потребують ремонту. На вулицях багато матросів і морських офіцерів - як російського, так і українського Чорноморського флоту. Молоді дівчата в міні-спідниці, що наслідують блондинок секс-бомб з платиновим волоссям, ходять вулицями міста в туфлях на високих підборах. Закохані парочки обіймаються на лавках у парках.
На вулицях багато матросів і морських офіцерів - як російського, так і українського Чорноморського флоту. Молоді дівчата в міні-спідниці, що наслідують секс-бомб з платиновим волоссям, ходять вулицями міста в туфлях на високих підборах
Розслаблений настрій відображає безтурботність, яка абсолютно не відповідає конфліктному потенціалу цього міста. Ще три роки тому ситуація в Севастополі була вибухонебезпечною. У той момент, коли своєї вищої точки досяг конфлікт між Росією і Грузією, Чорноморський флот Росії брав участь у військових діях проти кавказької держави. Керівництво в Києві тоді перебувало в скрутному становищі, оскільки з території України відбувалися військові акції проти дружньої Грузії. П'ятий флот США грізно курсував біля берегів Севастополя. Колишній тоді президент України Віктор Ющенко - герой тепер вже зів'ялої "помаранчевої революції" - говорив про ворожу присутність на українській території, маючи на увазі російський Чорноморський флот.
Про цей час заступник голови міської адміністрації Ігор Локтіонов не хоче згадувати. Він воліє говорити про красивих жінок у його місті. Цей життєрадісний чоловік не приховує своєї проросійської позиції. З гордістю він розповідає про продовження договору про базування російського Чорноморського флоту, про що нове керівництво в Києві змогло домовитися з Москвою. "Росія і після 2017 року буде використовувати військову базу в Севастополі, і за оренду вона платить Києву. Крім того, Україна продовжує отримувати природний газ з Росії на пільгових умовах!", - додає він. Локтіонов воліє не міркувати про вплив Москви на долю цього міста, а також про використання цієї теми у внутрішньоукраїнських конфліктах. Неофіційно Севастополь сьогодні - це південно-західний край Росії, а також камінь спотикання для орієнтації на Захід України - незалежно від конкретного уряду в Києві. Позиція Локтіонова спирається на проросійські настрої населення. Згідно з проведеним у 2007 році опитуванням, більш ніж 60% мешканців Криму, який тільки в 1954 році було подаровано Хрущовим Україні, вважають себе росіянами або навіть радянськими.
Повсюдна корупція
"Я не хочу повертатися назад у Радянський Союз - занадто багато жахливого тоді відбулося. Але і демократія в тому вигляді, як вона практикується сьогодні тут, не є ідеальною!"
Однак не зрозуміло, які політичні висновки можна зробити з подібних опитувань, вважає Ольга Некрасова. Ця симпатична 45-річна жінка - росіянка за національністю, і з 1976 вона року живе у Севастополі. Ольга народилася в центральній частині Росії, в місті Орел, але потім з батьками переїхала до Севастополя - через здоровий клімат. "Я не хочу повертатися назад у Радянський Союз - занадто багато жахливого тоді відбулося. Але і демократія в тому вигляді, як вона практикується сьогодні тут, не є ідеальною!" - наголошує ця дипломована перекладачка, яка поповнює свій дохід, працюючи як гід з туристами.
Найбільше Ольгу Некрасову турбує повсюдна корупція. Вона розповідає про свою племінницю, яка нещодавно померла у віці сорока років - лікарі поставили їй неправильний діагноз. "Система охорони здоров'я перебуває в жалюгідному стані, а лікарі при виборі методів лікування орієнтуються на платоспроможність пацієнтів - це ж ганьба!" Пані Некрасова, однак, не хоче, щоб Севастополь було приєднано до Росії. "Я люблю це місто, відчуваючи себе перш за все мешканкою Севастополя, потім Криму і тільки потім росіянкою. Крим перетравлює всіх, хто сюди приїжджає", - додає вона, посміхаючись.
Перехрестя народів
"Q-Bar" в Севастополі - це місце, яке обов'язково треба відвідати (place to be). Воно розташоване у двох хвилинах ходьби від пам'ятника Леніну, звідки засновник радянської держави похмуро спостерігає за провалом свого безглуздого політичного експерименту. І вдень у цьому кафе чимало народу, звучить приємна російська, турецька та англійська поп-музика, а відвідувачі належать до представників модної молоді міста. "Ностальгія за всім радянським - це для пенсіонерів", - каже адміністратор закладу - приваблива брюнетка років 25, яка не захотіла назвати свого імені. "Росіяни, українці, кримські татари, вірмени - Крим завжди був перехрестям народів", - зазначає вона, не забуваючи давати вказівки офіціантам. Її погляд блукає баром. Відвідувачі щось жваво обговорюють, п'ють лимонад і latte macchiato, вони сидять перед своїми ноутбуками і за допомогою кліків мишкою долають геополітичні межі свого рідного міста. "І в Стамбулі", - додає вона у відповідь на моє зауваження про те, що подібну атмосферу можна зустріти в Берліні, Лондоні або Нью-Йорку. "Стамбул для нас - найближче світове місто, що, якщо дивитися звідси, розташоване ближче до Заходу!"
"Тут живе чимало гідних людей, яким діє на нерви, коли їхнє місто представляють тільки в негативному світлі. Через націоналістичних фанатиків. Ми, молоді люди, налаштовані двонаціонально, ми дивимося вперед, а не назад"
"Коли ви будете писати про Севастополь, - звертається до мене один із завсідників бару, - будь ласка, не кажіть нічого про весь цей політичний непотріб. Тут живе чимало гідних людей, яким діє на нерви, коли їхнє місто представляють тільки в негативному світлі. Через націоналістичних фанатиків. Ми, молоді люди, налаштовані двонаціонально, ми дивимося вперед, а не назад".
Зовні, в акваторії порту і біля тріумфальної колони російського флоту, день поступово рухається до свого завершення. Ольга Некрасова, перекладачка і гід, сидить на лавочці, насолоджуючись морським бризом і заходом сонця. Чорне море не виправдовує своєї назви, і його води в сутінках переливаються бірюзовими відтінками. "Цей вид на пагорб і це світло в бухті. Це просто неможливо не любити. Це міф Севастополя!", - тихо каже вона, тоді як сонце повільно занурюється в море.
Оригінал публікації: Das Zünglein an der russischen Waage
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.