Кілька гектарів біля Києво-Печерської лаври, щоб нагадати про найчорніші і найзамовчуваніші сторінки європейської історії. Пам'ятник жертвам Голодомору, розташований на південний схід від центральної площі Майдан Незалежності біля метро Арсенальна - це меморіальний комплекс скромних розмірів, але величезної важливості. Він стоїть на березі Дніпра, поруч з найбільш відвідуваним монастирем столиці, пише Маттео Каццулані в італійській il Legno Storto.
Характеризує
національний монумент (цього статусу було надано йому в лютому 2010 року за кілька
місяців до його завершення) тридцятиметрова біла вежа у формі свічки: символ
сталінського геноциду, внаслідок якого між 1932 і 1933 роками були знищені люди
(3941 жертва), звинувачені в тому , що вони були "багатіями" та
українцями. Десятки сотень постраждали від голоду.
Ця трагедія -
плід жорстокої політики Сталіна, який в рамках кампанії насильницької
колективізації землі наказав реквізувати їстівні запаси, врожай і навіть худобу
жителів українських сіл. Ці заходи особливо зачепили центрально-східні області
(Донецьку, Дніпропетровську, Кіровоградську, Миколаївську, Полтавську,
Чернігівську, Черкаську, Харківську і Запорізьку), що призвело до загибелі від
голоду безлічі людей.
Причини цього
ретельно продуманого масового знищення людей такі: потреба держави в грошах,
які можна було виручити від продажу зерна і наповнити таким чином казну СРСР; бажання
режиму, заснованого на колективній власності засобів виробництва, знищити
дрібних землевласників; намір стерти з земної поверхні народ, що відрізняється
від росіян, який справедливо і наполегливо вимагав незалежності.
Діти вмирали
через ослаблення імунної системи, якщо сироти виживали, то їх змушували взяти
нове російське прізвище.
Підтверджує цю
національну тезу і той факт, що Голодомор тридцятих років був також і на
Кубані: цей регіон географічно розташований в РРФСР, але фактично населений
українцями.
Дорогу і гірку
ціну за цю політику заплатила молодь: діти вмирали через ослаблення імунної
системи, якщо сироти виживали, то їх змушували взяти нове російське прізвище.
Нагадують про це
висічені хрести на вежі у формі свічки, разом з великим залізним хрестом, що є
символом жертв релігійних переслідувань, в оточенні п'яти крилатих фігур, що
символізують українську націю, яка після безперервних репресій, спочатку у
царські часи, а потім у період, коли при владі перебували комуністи, нарешті
змогла вирушити у вільний політ, після того як країна стала незалежною, а
Голодомор був визнаний геноцидом Конституцією. Цей акт був підписаний в 2006
році колишнім президентом Віктором Ющенком, особливо чутливим до проблеми.
Усередині
конструкції створено музей округлої форми, на стіни якого проектуються
документальні фільми з субтитрами англійською мовою навколо вівтаря, над яким
розміщено залізну скульптуру у формі павука. Згідно з давньою легендою
українських селян, павук є захисником життя.
Заперечення
геноциду та його кілька етапів
Італійський посол
в Харкові марно інформував уряд Муссоліні про злочини радянського режиму на
українській землі.
Але дійсно
унікальним цей меморіал робить стежка пам'яті, що в'ється по зелених берегах
Дніпра, звідки відкривається прекрасний краєвид. Сюди приходить молодь, щоб
позасмагати під осіннім сонцем. Уздовж стежки вибиті імена жертв сталінського
геноциду, а поруч коментарі, які були зроблені з приводу геноциду відомими
історичними особами, серед яких Серджо Граденіго, італійський посол в Харкові,
тодішній столиці Радянської України. Граденіго марно інформував уряд Муссоліні
про злочини радянського режиму на українській землі. В одній з найзнаменитіших
його депеш сказано: "Скоро не залишиться нічого українського, а самі
українці зникнуть як нація".
Крім висловлювань
італійського дипломата є і цитата Леніна, що леденить кров і сумно актуальна і
в наші дні, особливо у світлі теорій, які роками заперечують Голодомор і
виганяють всяку інформацію про нього з підручників історії.
"Запаси
українського зерна неосяжні, всі їх конфіскувати неможливо", - це фраза
батька більшовицької революції. Суперечать його цинічному вислову свідчення
небагатьох, хто вижив, які розповідають про те, що було досить загону з десяти
військових, аби ізолювати та пограбувати село, дрібниця для численної Червоної
армії.
В одній з
найвідоміших депеш Граденіго сказано: "Скоро не залишиться нічого
українського, а самі українці зникнуть як нація".
Завершують
периметр меморіалу дві скульптури ангелів, бруківка, що символізує хлібне поле
і сад, в якому як у Яд Ва-шем в Єрусалимі та в інших подібних місцях іноземні
офіційні делегації зазвичай саджають дерево на знак пам'яті про жертви.
На табличках,
написаних англійською, французькою, італійською та іншими мовами віддається
данина пам'яті не тільки жертвам геноциду 1932-1933 років, але і загиблим від
голоду в 1920-1921 роках, в перший період репресій після спроб України
домогтися незалежності відразу після більшовицької революції, а також жертвам
1946-1947 років, після другої світової війни, протягом якої українці, які
зазнали нападу і комуністів, і нацистів, заплатили дорогу ціну своїми життями.
Оригінал
публікації: Conoscere l'Ucraina: in visita al Memoriale delle Vittime degli Holodomor
Переклад ІноЗМІ
У рубриці Огляд
преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін.
Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.