Події в Києві, що почалися після відмови Віктора Януковича підписати угоду про асоціацію з ЄС, стали ще одним епізодом у боротьбі за Україну між Росією і Європою. Побувавши на саміті програми Східне партнерство у Вільнюсі, Костянтин фон Еггерт переконався, що перемогу поки не може святкувати жодна зі сторін.
Київський Євромайдан починався у Вільнюсі. Увечері, напередодні саміту "Східного партнерства" ЄС, кілька сотень українських активістів, які спеціально приїхали до столиці Литви, зібралися біля входу в недавно відбудований палац великих князів литовських поруч із кафедральним собором. Під наглядом литовських поліцейських вони розгорнули транспаранти "Янукович, підпиши!" і почали скандувати "Україна - це Європа!" - пише російський журнал Власть.
У палаці в цей час проходила неформальна вечеря глав держав і урядів Євросоюзу з керівниками країн-партнерів - Азербайджану, Вірменії, Білорусі (яку через візові санкцій проти більшості функціонерів режиму Лукашенка представляв глава МЗС Володимир Макей), Грузії, Молдови й України.
Саме на цій вечері розвернувся останній раунд "битви за Україну". Віктор Янукович, за деякими даними, скаржився лідерам ЄС на жорсткий тиск Москви, а ті, в свою чергу, намагалися його умовити таки підписати угоду про асоціацію. Втім, наскільки активно вони намагалися це зробити, залишилося не дуже ясним. Одні з моїх співрозмовників говорили, що Янукович запропонував підписати спільну декларацію України та ЄС про продовження європейської інтеграції і отримав у відповідь від представників Євросоюзу коротке "ні". Інші стверджували, що насправді це ЄС хотів підписати декларацію, а "ні" відповів Янукович.
Напередодні вечері міністр закордонних справ однієї з країн ЄС розповів мені, що в останні дні перед самітом президент України нарікав на катастрофічний спад товарообігу з Росією і загрозу Кремля збанкрутити Україну, які, за словами Януковича, зробили неможливим підписання договору про асоціацію. "Швидше за все, так воно і є, - сказав міністр. - Але це не знімає відповідальності ні з Януковича, ні з його прем'єр-міністра Азарова. Вони головні винуватці того кошмару, який твориться з українською економікою". Я запитав, чи змінилося ставлення ЄС до Януковича в результаті зміни курсу з Брюсселя на Москву. Міністр відповів: "Він залишається президентом, тож за необхідності ми з ним будемо мати справу. Довіряємо ми йому? Однозначно ні".
Він залишається президентом, тож за необхідності ми з ним будемо мати справу. Довіряємо ми йому? Однозначно ні
Одночасно з Віктором Федоровичем у Вільнюс приїхали і його опоненти, лідери опозиційних партій - Віталій Кличко (Удар), Арсеній Яценюк (Батьківщина) і Олег Тягнибок (ультранаціоналістична Свобода). У готелі Редіссон Асторія Кличко і Яценюк консультувалися з представниками фракції Європейської народної партії в Європейському парламенті. ЄНП - об'єднання депутатів від консервативних європейських партій. Вони активно підтримували євроінтеграційні устремління Києва і були дуже розчаровані рішенням Януковича не підписувати договір із Брюсселем. Вийшовши до журналістів, лідери Удару і Батьківщини оголосили, що будуть готуватися до президентських виборів 2015 року. Вони повідомили, що в першому турі виборів буде кілька опозиційних Януковичу кандидатів, а в другому вони виберуть одного, який і завдасть вирішальної поразки поки ще чинному президенту.
Я поцікавився у Кличка, чому опоненти Януковича не хочуть виставити єдиного кандидата в першому турі. "Поки рано на цю тему говорити, - ухильно відповів лідер "Удару". - Ми координуємо дії в парламенті, координуємо досить успішно. Упевнений, що найближчим часом ми зможемо прийняти спільне рішення, тому що прекрасно розуміємо: протистояти сьогоднішній системі, яка сконцентрувала в руках колосальний фінансовий, адміністративний, медіаресурс, по одному буде вкрай важко". І хоча дострокових виборів президента України Кличко не виключив, видно бул , що в той момент опозиціонери не розглядали цю можливість як скільки-небудь реальну.
У той же час ніяких сумнівів у тому, що у Віктора Януковича не вийде переобратися на другий термін, опозиціонери теж не відчувають. Увечері напередодні офіційного відкриття саміту Східного партнерства я вечеряв з одним з українських олігархів, які приїхали в литовську столицю на свого роду політичне рекогносцирування. Він переконував мене: "Янукович зможе виграти, тільки якщо в другому турі йому протистоятиме Олег Тягнибок. В будь-якому іншому випадку його кар'єрі кінець. Тому націоналістам зі Свободи адміністрація президента зараз підкине грошей, щоб на їхньому фоні Янукович виглядав презентабельно".
Наступного дня Кличко, Яценюк і Тягнибок виступали перед переповненим залом у Торговому клубі в центрі Вільнюса. Тут проходила конференція громадських активістів і політологів з країн Східного партнерства. До трьох партійних лідерів приєднався мільярдер Петро Порошенко. У період президентства Віктора Ющенка він займав низку важливих державних постів. Сьогодні Порошенко вже сам придивляється до можливості участі в президентських виборах.
Головна теза всіх опозиціонерів зводився до того, що будь-який наступний президент України буде прихильником європейського вибору і обов'язково підпише угоду про асоціацію. Поки звучали оплески, європейський політолог, що сидів поруч зі мною іронічно зауважив: "Прихильники Кличка, Тягнибока і Яценюка мерзнуть на майдані, а вони, замість того щоб бути з людьми, у Вільнюсі іноземців зачаровують".
Якщо судити з висловлювань політиків ЄС у Вільнюсі, опозицію вони, ймовірно, підтримають, але, навчені гірким досвідом останнього десятиліття, будуть судити її за справами, а не за деклараціями
Як у воду дивився мій сусід: через кілька годин спецпідрозділи поліції розігнали ночувати на Майдані Незалежності молодь, надавши цим новий, непередбачуваний характер політичної кризи в Україні. Адже ні в Брюсселі, ні в штаб-квартирах опозиційних українських партій ніхто й подумати не міг, що гасло євроінтеграції в одну мить зміниться у демонстрантів вимогою негайної відставки президента Януковича і розпуску Верховної Ради.
Якщо судити з висловлювань політиків ЄС у Вільнюсі, опозицію вони, ймовірно, підтримають, але, навчені гірким досвідом останнього десятиліття, будуть судити її за справами, а не за деклараціями. Колишній президент Польщі Олександр Кваснєвський, який разом з екс-головою Європейського парламенту ірландцем Петом Коксом становив наглядову місію ЄС в Україні, звертаючись до українських опозиціонерів на конференції в "Торговому клубі", був гранично відвертим: "По-перше, опозиція повинна бути єдиною і мати виразну програму. По-друге, демократія в Україні потрібна не Європейському союзу, а самим українцям. Ми нікому не збираємося нав'язуватися. По-третє, можна підписати угоду про асоціацію. Але який від неї буде толк, якщо Україна збанкрутує?"
Впливовий у Європейському союзі глава МЗС Польщі Радослав Сікорський висловився не менше виразно: "Нинішні лідери України не використали шанс, даний "помаранчевою революцією". Здається, вони упускають його знову. Ніхто не може змусити українську еліту розпочати боротьбу з корупцією, крім неї самої. А адже це дуже просто. Створіть реєстр інтересів політиків і чиновників і почніть саджати за обман і хабарі. Повірте, через 3-5 років у вас не буде корупції".
Чи можна вважати, що в результаті нинішньої кризи Європейський союз виробить стратегію щодо країн Східного партнерства? Директор програм східного сусідства і Росії Фінського інституту міжнародних відносин Аркадій Мошес, який теж був у Вільнюсі, рішучість ЄС пропонує не переоцінювати: "Євросоюз взагалі не дуже сильний в розробці стратегій. Він воліє поступовий, покроковий розвиток при загальному розумінні напрямку руху. Мета ЄС - підштовхнути країни пострадянського простору до змін інститутів, демократизації, транспарентності. Від цієї мети Брюссель не відмовиться. Він діятиме щодо країн "Східного партнерства" за принципом "більше за більше". Тобто чим більше країна домоглася на шляху реформ, тим більше преференцій у різних сферах вона отримує. При цьому поспішати з інтеграцією пострадянських країн, а тим більше з їхнім членством в Євросоюзі ніхто не стане". Але, зазначає Мошес, є і зворотна логіка - "менше за менше", тож у асоціації з ЄС є цілком конкретна ціна.
Хід саміту підтвердив правоту експерта. На тлі підвищеної і багато в чому негативної уваги, яку у Вільнюсі приділяли Україні, у виграші виявилися Грузія і Молдова. Вони парафували тексти договорів про асоціацію з ЄС. Тобто, по суті, тексти угоди тепер попередньо схвалені. Підписання очікується на наступному саміті Східного партнерства, який пройде восени 2014 року в Ризі. Міністр закордонних справ Молдови Наталія Герман говорила про майбутнє прямо і без натяків: "Ми будемо вважати "Східне партнерство" успішним, якщо на горизонті з'явиться перспектива вступу до ЄС. Ми хочемо, щоб союз диференціював партнерів, щоб той, хто зробив більше, отримував більше". У випадку з Молдовою конкретні результати виявилися досить вражаючими: ЄС в принципі схвалив введення безвізового в'їзду до країн Шенгенської угоди для громадян країни, у яких є біометричні паспорти. Узгодження технічних питань потребують ще якогось часу, але безвізовий режим з більшою частиною ЄС цілком може стати для Молдови реальністю протягом наступного року.
Мета ЄС - підштовхнути країни пострадянського простору до змін інститутів, демократизації, транспарентності
Грузія теж йде цим шляхом, і міжнародний дебют на саміті нового президента Георгія Маргвелашвілі пройшов, на загальну думку європейських дипломатів, непогано. З точки зору ЄС, грузини на форумі забезпечили єдиний фронт підтримки європейській інтеграції. І Маргвелашвілі, і міністр закордонних справ Майя Панджікідзе говорили про те, що євроатлантична інтеграція для Тбілісі - безальтернативний сценарій. Все, що представники нової влади говорили про Росію і війні 2008 року, нічим, по суті, не відрізнялося від того, що раніше говорили люди Саакашвілі. Приїхавши до Вільнюса опозиціонери, члени команди екс-президента Давид Бакрадзе, Ека Ткешелашвілі, член парламенту від Єдиного національного руху Георгій Канделакі публічно висловили підтримку "новому старому" проєвропейського курсу нового керівництва Грузії. Принципові розбіжності, періодично вилилися на конференції в Торговому клубі в обмін колкощами (втім, досить короткий), по суті, стосувалися тільки долі заарештованих соратників Саакашвілі, насамперед екс-прем'єра Вано Мерабішвілі. Представники уряду стверджували, що все було за законом, опозиціонери говорили про політичні репресії та помсти. Офіційні особи ЄС практично однозначно стали на бік опозиції. Не стільки з любові до Саакашвілі, скільки з прагнення зупинити грузинські внутрішньополітичні чвари, розбиратися в яких у Брюсселя немає ні бажання, ні можливостей. "Хочуть безвізового режиму, хочуть зближення - нехай закінчують з арештами" - таким був загальний тон як офіційних, так і кулуарних висловлювань представників Євросоюзу.
Зате щодо Росії висловлювання були набагато більш обтічними. З одного боку, всі, з ким мені вдалося поговорити, сходилися на думці, що криза навколо України змінив атмосферу відносин із Росією і породив ще більше недовіри між Москвою і Брюсселем. З іншого - ніхто не міг пояснити, які будуть конкретні наслідки української історії для відносин Росії та ЄС. Мабуть, конкретну відповідь на питання: "Чи вважаєте ви країни Східного партнерства свого роду полем бою між ЄС та Росією?" дав Радослав Сікорський. "Ми не шукаємо зіткнення з Росією. Ми відповімо (на виклик Москви. - Власть) у тих сферах, які контролюємо, - сказав він. - Так, ми не забули про те, як Росія відключала подачу газу (через Україну в ЄC. - Власть). Саме тому, наприклад, ми в Польщі будуємо термінали для імпорту зрідженого природного газу і ведемо розвідку газу сланцевого. Років через чотири у нас буде вибір - купувати російський газ чи ні". Один із міністрів -колег Сікорського в кулуарах висловився так: "Як я розумію, економіка Росії на порозі кризи. Я не впевнений, що в цих умовах буде легко знайти 15, а то і 20 млрд, які будуть потрібні в найближчим часом для утримання України в російській сфері впливу".
У чому можна бути на сьогодні цілком впевненим, так це в тому, що ЄС поки не збирається йти на серйозне загострення відносин із Кремлем. Розслідування діяльності Газпрому в ЄС, затіяне Європейською комісією, продовжиться. Але ні європейського аналога "списку Магнітського", ні розслідувань походження коштів, що течуть із Росії на банківські рахунки в Євросоюзі, найближчим часом не буде. "Економічні зв'язки між Росією і Євросоюзом працюють, і працюють непогано, - вважає Аркадій Мошес. - У Брюсселі хотіли б розширити порядок денний відносин із Москвою. Але в умовах, коли в будь-яких інших сферах, крім економічної , обговорювати, по суті, нема чого, а збіги в ціннісних орієнтирах немає ніякого, це навряд чи вийде".
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.