Американські експерти розмірковують: як події в Україні вплинуть на пострадянські держави?
«Ревізіоністська політика Володимира Путіна по відношенню до сусідніх країн створила в регіоні стан перманентної конфронтації. Події в Україні потрібно розглядати у контексті цього феномена, як найяскравіший його прояв», - заявив професор Фред Старр, (Frederick Starr) на конференції Євразійська мрія Путіна буксує? організованої Інститутом Центральної Азії та Кавказу при Університеті Джонса Хопкінса (SAIS, John Hopkins University), - пишуть Фатіма Тлісова в статті для Російської служби Голосу Америки.
Назад у 1917-й
Зараз визначається, якою буде українська революція: кривавою або мирною, - зазначив Стівен Бланк, старший науковий співробітник Американської ради із зовнішньої політики (Stephen Blank, American Foreign Policy Council).
«Силові структури України готові до придушення власних співгромадян, що призведе, якщо не до громадянської війни, то до громадянської непокори», - вважає Бланк. Проте незалежно від вибору силовиків - чинний режим впаде. На думку експерта, Україна нині знаходиться в тому ж стані, в якому перебувала Російська імперія в 1917 році.
«Ситуація досягла тієї точки, після якої Янукович зможе залишатися при владі тільки шляхом репресій і застосування сили, і дуже важливо розуміти, що ця сила не обов'язково має бути українською. Не можна виключати, що Путін вирішить втрутитися. Захід повинен зайняти дуже жорстку позицію, щоб цього втручання не допустити», - підкреслив Стівен Бланк.
СНД приречений на розпад та інтеграцію в Європу, вважає Стівен Бланк, тому що «Росії нічого запропонувати цим людям крім крові, поту й сліз». На думку Бланка, очевидний європейський вибір громадян України, Молдови, Грузії та інших країн, і Захід, у свою чергу, повинен підтримати цих людей.
Ситуація досягла тієї точки, після якої Янукович зможе залишатися при владі тільки шляхом репресій і застосування сили, і дуже важливо розуміти, що ця сила не обов'язково має бути українською
«Ми зробили велику помилку, недооцінивши цивільний потенціал українського суспільства. На Заході існує стереотип, що просування демократії в країнах колишнього СРСР безглузде, адже люди там не поділяють демократичні цінності. Це неправда! Україна демонструє, наскільки сильна в цих країнах спрага до змін. І це - не спрага путінізму, а, як показують події в Києві - жага демократії», - сказав Бланк.
Стівен Бланк вважає, в США недооцінили роль Європейського Союзу: «Незважаючи на величезні проблеми, з якими він стикається, Євросоюз успішно вирішує геополітичні завдання. Приміром цього року європейці змогли вирішити конфлікт між Косово та Сербією, що дозволило Сербії претендувати на членство в ЄС».
ЄС і США
Сванте Корнелл, директор Інституту Центральної Азії та Кавказу при Університеті Джонса Хопкінса (Svante Cornell, Central Asia - Caucasus Institute at SAIS) нагадав, що проект Східне партнерство не гарантує приєдналися до нього, членства в ЄС і являє собою лише угоду про асоціацію - втім, вона стала причиною гострого суперництва між Росією та ЄС.
«Вибір країн СНД на користь ЄС став головною перешкодою до реалізації євразійської мрії Путіна», - зазначив експерт. На думку Корнелла, в результаті виникла ситуація, яка «зрадила відносини між ЄС і Росією і сприйняття Росії в країнах Євросоюзу», що, в перспективі, призведе до «далекосяжних наслідків».
«Десять років тому розмови про цілеспрямовану європейську політику на Кавказі та в Східній Європі здавалися неможливими», - зазначив Корнелл. Він нагадав, що в Ніццькій угоді 2003 року, в якому були прописані правила і умови розширення Євросоюзу, Грузія, Вірменія та Азербайджан взагалі не згадувалися. Однак із тих пір залученість Європи в справи регіону росла в лінійній прогресії, у відмінності як вважає Корнелл, від «стрибкоподібної політики США, з її піками і спадами».
У результаті, за минулі роки територія Євросоюзу досягла Чорного моря, зазначив Корнелл. На його думку, каталізатором політики ЄС у регіоні стала серпнева війна 2008 року. У результаті російсько-грузинської війни, ЄС усвідомив необхідність інтеграції з державами колишнього СРСР і почав робити практичні кроки в цьому напрямку - одним з них і став проект Східне партнерство (про його створення було офіційно оголошено навесні 2009 року).
«В Україні почалася друга "помаранчева революція", і вона показує, що позиції ЄС у регіоні посилюватимуться, в тому числі й тому, що боротьба за вплив - природна риса інститутів влади, а ЄС - це інститут влади. Але, на відміну від Росії, ЄС нікого не примушує до партнерства, Євросоюз пропонує вибір», - сказав Корнелл.
У результаті російсько-грузинської війни, ЄС усвідомив необхідність інтеграції з державами колишнього СРСР і почав робити практичні кроки в цьому напрямку - одним з них і став проект Східне партнерство
Сванте Корнелл переконаний, що, незважаючи на відсутність у Східного партнерства «великих грошей» і гарантій прийняття до ЄС, держави Кавказу, Східної Європи та Центральної Азії все ж віддадуть перевагу йомц - євразійським проектам, що просуваються Росією: «Просто тому що Росія примушує ці держави вступати в інститути, фундаментально несприятливі для них і створені переважно з метою утримання над ними російського контролю».
«Участь у російських проектах вимагає, щоб ці держави були слабкими, уразливими й корумпованими - в інших умовах російська система не працює», - вважає Корнелл.
На думку Сванте Корнелла, перевага ЄС полягає в тому, що він пропонує реальну альтернативу. Східне партнерство забезпечує перехід до більш безпечної, прозорої та адаптованої до європейської системи управління економікою і державними структурами. У результаті, «коли настане час політичного рішення про вступ цих держав до ЄС, за багатьма параметрами вони вже будуть європейськими країнами».
Росія вже програла Євразію Китаю
Радник Європейської ініціативи з енергетичної безпеки при Міжнародному центрі імені Вудро Вільсона Александрос Петерсен (Alexandros Petersen, European Energy Security Initiative at the Woodrow Wilson International Center for Scholars) змалював детальну картину економічної та фінансової присутності Китаю на пострадянському просторі - в тому числі, в державах, які прийнято відносити до так званого «Євразійського проекту Володимира Путіна».
Петерсен наголосив відмінності в підходах Москви і Пекіна: там, де «Росія діє економічним і політичним шантажем», нав'язуючи відносини на основі принципів «начальник - підлеглий» і «сюзерен - васал», Китай пропонує налагоджувати партнерські відносини і дає, нічого не вимагаючи натомість. Китай незмінно підкреслює важливість політичного суверенітету і незалежності, і - вкладає мільярди доларів. «Росія в цій грі була із самого початку приречена на поразку, і вона вже програла Євразію Китаю», - вважає Петересен.
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.