Фото: АР
Хто підтримує Росію у Криму
Двоє важливих гравців зробили крок вперед і висловили підтримку Москві.
Повідомлення про протистояння між Росією та Україною продовжують надходити, а дебати про роль Америки в цьому конфлікті розпалюються. В цих умовах двоє важливих гравців зробили крок вперед і висловили підтримку Росії. Це Китай та Індія, пише американське видання The American Conservative, яке цитує портал inoСМИ.ru.
Не можна робити ніяких припущень про китайську дипломатію у відносинах із Росією, але не виключено, що ця економічна наддержава буде захищати свої торговельні угоди в регіоні. Китай є другим торговим партнером України за обсягами товарообігу, який складає 7,3 мільярда доларів на рік, а до 2017 року може збільшитися до 20 мільярдів, згідно з цільовими установками.
Швидше за все, Китай не має наміру ставити під загрозу свої вигідні зв'язки перед обличчям геополітичного конфлікту. Немає жодних вказівок на те, що КНР публічно засудить Росію за її дії. Замість цього він може ретельно зважити свої варіанти щодо політичного альянсу з Росією та майбутніх економічних зв'язків з Україною. Китай підтримує Україну лише на словах, але все може змінитися під час розвитку ситуації. Офіційний представник китайського Міністерства закордонних справ підтвердив, що Пекін дотримується політики невтручання, але не виключив зміни його позиції, якщо це буде доцільно: “Китай здавна стоїть на позиціях невтручання у внутрішні справи інших країн. Ми поважаємо незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Є певні причини, з яких ситуація в Україні склалася таким чином. Китай буде уважно стежити за розвитком ситуації, закликаючи відповідні сторони до політичного врегулювання наявних розбіжностей за допомогою діалогу і переговорів на базі дотримання норм міжнародного права і правил, що регулюють міжнародні відносини, з метою збереження регіонального миру і стабільності”.
Станом на сьогоднішній день Китай не вжив жодних конкретних кроків ні щодо Росії, ні щодо України. Спеціаліст із Китаю Джоел Вутноу на сторінках National Interest, стверджує, що Китай буде дотримуватися сформованих раніше економічних відносин. Крім того, відносини Китаю з Україною поглибилися у грудні у зв'язку з укладенням договору про “стратегічне партнерство”, який підписали Сі Цзіньпін і тодішній президент Віктор Янукович. Даний договір включає п'ятирічний план в обсязі 30 мільярдів доларів зі збільшення китайських інвестицій у таких галузях, як інфраструктура, авіакосмічна промисловість, енергетика, сільське господарство та фінанси. Китайська дипломатія значною мірою виходить із таких ділових партнерств, і схоже, що поки що Україна в цьому плані не є винятком. Але Китай не зацікавлений у віддаленні від Росії, особливо після того, як президент Путін та Сі Цзіньпін разом з'явилися на публіці під час сочинської Олімпіади, подавши сигнал про солідарність у момент, коли західні ЗМІ “підсмажували Путіна на вугіллі”. Шеннон Тецци із The Diplomat зазначає, що незважаючи на серйозні погані передчуття та сумніви філософського плану, Китай буде ставити розвиток відносин із Росією вище від власної політичної повістки, принаймні, у даному конкретному випадку. Але відкрита підтримка Росії може бути небезпечною.
Незрозуміло, чому Індія вирішила приєднатися і підтримати Росію. На перший погляд, Індія повинна проявляти до ситуації в Україні ще менше інтересу, ніж Китай. Але не виключено, що вона підтримує Росію для того, щоб убезпечити свої політичні ставки. Китай, Індія та Росія є членами БРІК (“Б” - це Бразилія, яка також перетворюється на потужний економічний локомотив), і тому вони зацікавлені у політичній долі Росії та Китаю, нехай навіть їхні економіки не є взаємозалежними. Термін БРІК у 2001 році придумав колишній економіст із Goldman Sachs Джим O'Ніл, який передбачив, що до 2050 року ці чотири країни стануть найбільшими у світі економіками. Поки що дуже рано судити про те, наскільки точний його прогноз, але всі чотири країни домагаються великих успіхів, ставши визнаними економічними лідерами у світі, що розвивається. Китай може випередити Америку, ставши найбільшою економікою у світі. А якщо Індія і Бразилія збережуть свою висхідну траєкторію розвитку і набудуть союзницьких відносин із Росією, то цей квартет країн стане серйозним суперником, що створює противагу Євросоюзу і країнам “Великої вісімки”.
Інше можливе пояснення того, чому Індія вирішила приєднатися до такої компанії, це відхід у політичну оборону у відповідь на засудження “вісімкою” російської агресії у Криму. І Індія, і Китай не раз приходили на допомогу етнічним меншинам у регіонах зі спірною владою (Китай недвозначно виступив на боці китайців хань у напівавтономному Сіньцзян-Уйгурському районі, а Індія здійснювала втручання у Кашмірі і під час громадянської війни на Шрі-Ланці з метою захисту тісно пов'язаних із нею груп населення). Росія також підтримала Індію, коли та зазнала різкої критики за свої ядерні випробування 1974 та 1998 років. Китай, Росія та Індія могли закласти основи для створення коаліції, звільненої від того, що вони вважають новітньої формою західного імперіалізму: від санкцій, виключення з роботи самітів, а також від впливу в ООН.
З якого боку не подивися, ситуація здається вкрай ненадійною і вимагає дуже делікатного підходу. Американська преса і світила зовнішньої політики абсолютно не вловили, наскільки складна нині ситуація. Вони уникають тонкої дипломатії з урахуванням усіх нюансів, віддаючи перевагу ура-патріотичному інтервенціонізму і не враховуючи можливі витрати. Стикаючись з ослабленням американського впливу на світовій арені, який не в останню чергу викликаний війною в Іраку, Китай, Росія та Індія здатні обґрунтувати свої геополітичні дії інтересами виниклого у них останнім часом благополуччя. Економіки цих країн, що розвиваються, дають їм нові можливості, і відповідно, посилюють їхній вплив. Хоча свою підтримку Росії Китай та Індія поки що приховують, вони можуть змінити цю позицію під час розвитку подій. Зміцнення економічної потужності може призвести до посилення дипломатичної незалежності не західних держав, що розвиваються.