Чому Китай фактично підтримав референдум у Криму - ЗМІ

15 березня Радбез ООН організувала голосування щодо запропонованого Америкою проекту резолюції із Криму. Росія використовувала право «вето», Китай від голосування утримався, пише китайська газета Хуаньцю шибао, яку цитує портал inoСМИ.ru.

 

Цей крок ясно показує позицію КНР. Він відображає принципову повагу уряду Китаю до суверенітету і територіальної цілісності будь-якої країни світу, проте в той же час нагадує всім, що кримські події розгортаються не безпричинно. У кримському питанні не можна розділити все на «чорне та біле». Втручання західних країн в ситуацію в країні розбурхало регіон, тут не можна було не чекати відповідного кроку з боку Росії. Питання тут в тому, що західним країнам і Росії слід вирішувати, як подолати цей конфлікт, а не підвищувати градус напруженості.

 

Західні країни зараз безперестанку викрикують загрози, навіть погрожують дубиною санкцій. Однак Вашингтону і його союзникам слід усвідомити, що подібні дії не змусять Путіна змінити рішення. Якщо вони вважають, що можуть безмежно ущемляти стратегічний простір Росії, а у Москви не повинно бути іншого вибору, окрім як терпляче витримувати несправедливість, а вони виводять своє протистояння з Москвою на новий рівень, де небезпеки підстерігають їх на кожному кроці.

 

Коли Радянський Союз, що викликав у західних країн стільки страху та занепокоєння, з гуркотом розвалився, мало не вся Східна Європа взяла курс на НАТО і ЄС, до НАТО увійшли багато колишніх союзних республік. І Росія витримала велику частину тиску, викликаного цим різким геополітичним стрибком. Помилка західних країн - у тому, що вони ніколи не намагалися поставити себе на місце Росії, зрозуміти, як сприймає те, що відбувається, вона. Навпаки, вони, як кажуть, опанувавши Лун, стали зазіхати на Шу, і, не вагаючись, щоб скористатися важким становищем Москви, почали злорадно тиснути на Росію на кожному кроці.

 

З точки зору росіян події минулого місяця в Україні легко потрапляють в розділ «кольорових революцій». У західних ЗМІ вже давно звучали голоси аналітиків, які стверджували, що Путін не стане байдуже спостерігати за цими подіями з боку, проте західні політикани, яким успіх запаморочив голову, не вжили належних заходів щодо стримування української опозиції, що отримала від них підтримку.

 

Сьогодні Захід надумав відстоювати територіальну цілісність інших держав, однак що він робив раніше? Перед початком військового конфлікту в Косові, в 1999 році, Захід силою змушував суверенну державу, республіку Югославію, вивести війська з цієї автономної області. Тоді НАТО, не отримавши на те повноважень від ООН, організувала більш ніж сімдесятиденне бомбардування югославських територій. Незалежність Косова вибудувана на бомбах.

 

Західні країни підтримували сепаратистів у Чечні, американсько-європейська громадська думка постійно описує Тибет як окрему країну. Насправді попередні дії Америки вирили їй чимало ям на шляху захисту державного суверенітету і територіальної цілісності.

 

Однак кримський референдум ще не означає, що цей півострів, що до 1954 року належав Москві, обов'язково буде поглинений Росією. У питанні про те, чи прийме Москва Крим, все ще немає остаточної ясності. Путін поки що не висловив свою позицію відкрито.

 

Кримський криза схожа, швидше, на природну реакцію України і її периферії на «кольорову революцію» в Києві, ніж на результат ретельного плану, підготовленого Москвою. Якщо Захід хоче поміняти позицію Росії щодо Криму і України, то, боюся, йому доведеться повністю переглянути свою стратегію тиску на Москву. Розрядка у відносинах і досягнення компромісу між Росією і Заходом вимагають зусиль обох сторін.

 

Після закінчення Холодної війни Америка та її союзники раз за разом влаштовували війни і застосовували санкції, жодного разу не зустрічаючи серйозного опору, тому вони звикли до того, щоб повчати всіх силою і тримати весь світ у своїх лещатах. А зараз Росія нібито дала їм міцного ляпаса, і звичайно, якщо почати з'ясовувати, чи відповідають її дії міжнародному праву, то завжди можна буде знайти якісь дрібні зачіпки.

 

Світу потрібно рахуватися з доказами розуму, поважати міжнародне право, проте в цьому слід йти до кінця. Дотримання принципів розуму і букви закону має бути вищим принципом життя міжнародної спільноти. Необхідно піти від засилля подвійних стандартів, коли законним і логічним вважається те, що вигідно Заходу, тобто Вашингтону. У вирішенні кримської кризи це слід усвідомити всім, і особливо - країнам Заходу. Ця криза не повинна стати ще одним випадком, коли все зведеться до обслуговування інтересів західних країн.