Для України мир - якщо не за всяку ціну - це краще, ніж війна, пише видання.
Поновлення насильства на сході України може призвести до краху мінських угод, і лідери західних країн повинні цього не допустити, пише The Financial Times.
Ескалація конфлікту досягла найвищої точки з лютого цього року, і в західних столицях ростуть побоювання, що угоди, які призвели до скорочення, але не припинили, як очікувалося, протистояння, можуть взагалі рухнути.
Однак ескалація, спровокована проросійськими сепаратистами, пише FT, не може передвіщати серйозний новий наступ. Хоча Росія і зберігає військову присутність всередині контрольованих сепаратистами районів і вздовж кордонів, Москва, схоже, стримує амбіції з викроювання з України нової підконтрольної собі території. Але провокувати новий серйозний наступ під загрозою нових економічних санкцій Заходу в ситуації і без того поганого економічного становища - це було б божевіллям з боку Володимира Путіна.
Метою провокацій може бути підрив влади Києва напередодні 24 серпня - Дня незалежності України та річниці вторгнення Росії. Москва, таким чином, демонструє своє роздратування тим, як Україна реалізує політичні елементи мінських угод, вважає FT.
Так званий "Мінськ-2" був поганим для України і хороший для Росії, вважає газета. Він будував відносини України з проросійськими регіонами в стилі Боснійських угод - квазіконфедеративної структури, яку Росія захищає фактично наодинці. Це зробило б східні регіони інструментом російського впливу і могло б перетворити Україну на державу, яка не устоялася. Київ погодився на лютневі угоди під загрозою військової операції з боку Росії і під серйозним дипломатичним тиском з боку Німеччини і Франції, які прагнули запобігти подальшому кровопролиттю.
Але для України мир - якщо не за всяку ціну - це краще, ніж війна. І хай не буде ніякої помилки: Київ зробив складні і дорогі політично кроки з реалізації мінських угод, навіть якщо він прагнув притупити деякі з їхніх найбільш обтяжливих аспектів. Зокрема, Україна наполягає на проведенні виборів глав регіонів відповідно до українського законодавства в районах, контрольованих сепаратистами, перед тим, як закон, який представляє "особливий статус" цим регіонам, набуде чинності.
Особливий статус і регіональні вибори були частиною "Мінська-2". У цьому є своя логіка: якби Москва і орієнтовані на неї сепаратисти реально були б зацікавлені в остаточному врегулюванні, вони б забезпечили проведення виборів. Замість цього Росія не зробила практично нічого, щоб реалізувати свої зобов'язання за угодами. Тобто не вивела свої війська з бунтівних регіонів і не розпочала підготовку до відновлення контролю з боку Києва над східним кордоном України.
Західні лідери в цій ситуації, вважає FT, повинні продовжувати наполягати на реалізації мінських угод і показувати Росії, що економічні санкції не можуть бути послаблені до тих пір, поки це не відбудеться. Також Захід повинен посилати очевидні сигнали Москві, що якщо сепаратисти захоплять Маріуполь - негайно послідують нові санкції.
ЄС і США повинні також активізувати зусилля зі зміцнення уряду України проти наполегливих спроб Росії підірвати його. Приватні західні кредитори України повинні поставитися з розумінням до ситуації, що склалася, і погодитися на скорочення виплат за борговими зобов'язаннями.
Незважаючи на те, що західні лідери борються з економічною кризою в Греції і з хвилею мігрантів, вони не повинні забувати про Україну і дозволити їй перетворитися на державу, яка не установилася. Це викличе таку кризу в Європі, яка затьмарить будь-яку з тих, з якими вона стикається зараз.