У Києва після спаду революційної ейфорії вибір дуже незавидни: між поганим і ще гіршим.
Україна, Росія і Захід втратили військовий апетит. Настрої змінилися, як змінилися і очікування Заходу, і вихід з центру уваги світової спільноти пішов Україні на користь, пише The Independent.
Особливість нинішнього протистояння між Росією і Заходом за Україну полягає в тому, що у багатьох інших питаннях відносини залишилися незмінними. Москва не призупинила своєї життєво важливої для США підтримки у виведенні їх військ з Афганістану. Вона залишається головним постачальником транспортного сполучення з Міжнародною космічною станцією.
Вона в жодному разі не стала заважати досягненню ядерної домовленості з Іраном. Не внесла українська криза і серйозних змін у позицію Москви щодо Сирії: вона і досі вважає безвідповідальним усунення Башара Асада від влади, поки немає добре продуманого сценарію наслідків такого усунення, а джихадизм залишається очевидною загрозою.
У Києва після спаду революційної ейфорії вибір дуже незавидний: між поганим і ще гіршим. Тобто між "замороженим конфліктом", придуманим Росією для підриву суверенітету України, і здачею Росії ще одного чималого шматка своїй території.
"Приїхавши до Києва після річної відсутності, я була приємно здивована, - пише Мері Дежевські. - Місто виглядало спокійнішим. Хоча відтоді, коли сутички біля будівлі Верховної Ради забрали троє життів, минув всього тиждень. Плин міського життя виявився кращим і впевненішим. На вулицях з'явилося більше нових автомобілів. Люди сім'ями приходили на святкування Дня козака, фотографувалися в костюмах отамана і з козацькими шаблями напереваги, купували солодку вату кольорів українського національного прапора. Війна здавалася дуже і дуже далекою. Можливо, люди змирилися з втратою не тільки Криму, але й Донбасу? Ось і рік тому я не відчувала великої готовності відбивати цю землю силою, особливо серед тих молодих людей, яким довелося б за неї воювати. Були абсолютно нереалістичні очікування західної військової допомоги для майбутнього України. Невже понесені великі жертви не заслужили її швидкого членства в ЄС?"
Рік по тому в настроях людей вже менше злості і більше реалізму, пише видання. На багатьох рівнях виявляється заклопотаність втратою інтересу з боку Заходу - викликаної почасти розчаруванням в повільності впроваджуваних в країні інституційних реформ, почасти появою інших, більш насущних турбот: біженці, Сирія, "Ісламська держава".
Проте вихід з центру загальної уваги пішов на користь Україні - принаймні в усвідомленні того, що її доля у її власних руках. Все очевиднішим стає те, що колишні очікування Києва виявилися завищеними. І це стало вкрай очевидним на форумі Ялтинської Європейської Стратегії.
Перша зміна полягала в тому, що мало хто з офіційних осіб України висловлював критику на адресу угод "Мінськ-2". Президент Порошенко заявив, що минула ніч була першою за весь час конфлікту, яка пройшла без єдиного пострілу. "Затишшя розглядалося як шанс подовжити перемир'я і виконати інші положення угоди замість того, щоб знову демонізувати Путіна", - зазначає Мері Дежевські.
Друга зміна стосувалася вже самого Заходу. Навіть найбільш непримиренні прихильники холодної війни - такі, як колишній генеральний секретар НАТО Андерс Расмуссен і помічник американського держсекретаря Вікторія Нуланд, - були налаштовані куди менш войовничо. Говорячи про Росію, Нуланд поправила себе, замінивши слово "агресія" на "тиск", як ніби вона отримала вказівку не ставити під загрозу крихкий мир. Вступ України до НАТО був практично всіма відкинутий.
Загальний настрій був врівноваженішим - як на Заході, так і в Україні. Здається, нарешті в Україні зрозуміли, що східні території треба переконати залишитися у складі федералізованої України, а не намагатися примусити їх до цього бомбардуваннями.
Україна йде по стопах Греції, але ставки ще вище - Times
Перспективи майбутнього країни видаються поки ще дуже примарними. Боротьба проти всеосяжної корупції лише розпочинається, незважаючи на оновлену поліцію у великих містах. Немає впевненості і в тому, що молода, здібна урядова команда зуміє переконати громадськість в необхідності введення нової податкової структури і значного підвищення цін на енергоносії. А якщо ж їм це не вдасться, то країна швидко повернеться в стан безнадійного цинізму, що постав після здобуття незалежності на початку 1990-х років і перемоги Помаранчевої революції в 2004 році.
Період перебування осторонь від центру загальної уваги може виявитися саме тим, що потрібно сьогоднішній Україні. Такий висновок робить The Independent.
Україна знову перед загрозою дефолту - Financial Times