У той час як наші тривожні погляди прикуті до Західної Європі та Америки, наш надзвичайно важливий з точки зору політичної безпеки північно-східний сусід, Україна з населенням 47 мільйонів жителів, б'ється в капкані глибокої політичної кризи. Західно-орієнтований, частково, саме тому все більше самотній, Президент Віктор Ющенко розпустив парламент, і тепер країна втретє протягом трьох років готується до виборів, пише угорське видання Magyar Hirlap.
За подіями багато хто вбачає свідому дестабілізаційну політику Москви, яка проводиться на повну потужність. Це не дивно, адже навесні в останні дні свого президентства Путін пригрозив Заходу тим, що Україна перестане бути єдиною державою, якщо її приймуть в НАТО. По-угорськи це звучить так: Москва в такому разі скористається спонтанно організованими в Криму та Східній Україні російськими або російськомовними сепаратистськими рухами, і в прямому сенсі розірве на частини після трьохсот п'ятдесяти років залежності Україну, яка стала майже двадцять років тому самостійною.
На спільному засіданні НАТО і Росії на найвищому рівні ще 4-го квітня Путін за зачиненими дверима зробив недобрі висловлювання з багатьох питань.
При подібному грузинському сценарії, у разі членства в НАТО Тбілісі, він припустив, що Росія, спираючись на косовський прецедент, визнає незалежність Абхазії і Південної Осетії, і цим створить буферну зону на кордоні Грузії, що прагне до натовського партнерства. Після цього можна тільки дивуватися, що світ був вражений несподіванкою, спрямованою проти Грузії серпневої російської військової операції. А адже, посилаючись на інформацію з неназваних джерел, квітневі повідомлення наголошували на тому, що на нараді, яка проходила між НАТО і Росією, Путін спокійним голосом, наче мимохідь згадав Грузію. Коли еж мова зайшла про Україну, нервово спалахнув. “Але ж зрозумій, Джордж, - звернувся він до американського президента, - це (в сенсі Україна) навіть не держава! Що ж Україна насправді? Частина її територій - це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами! Це явний натяк на те, що в разі приєднання Києва до НАТО Росія приступить до відторгнення подарованого Микитою Хрущовим в 1954-му - для залучення на свій бік після смерті Сталіна впливового українського лобі - півострова Крим та Східної України.
Ніби нічого не сталося
Як у випадку Грузії, так і України мова йде про такі стратегічно важливі території маршруту для енергетичного транзиту, які при приєднанні до євроатлантичної світу десь на тисячу кілометрів пересунули б на схід кордон західного глобуса. Ставки дуже високі.
У цій ситуації українській політичній еліті треба б виступити узгоджено проти імперської зовнішньої політики Кремля. Але сьогодні в Україні майже й не згадують, що Президент Віктор Ющенко і прем'єр-міністр Юлія Тимошенко на київському майдані Незалежності ще неповних чотири роки тому пліч-о-пліч, разом виконавши національний гімн,який починається словами Ще не вмерла Україна, дали клятву на вірність західній орієнтації.
Тоді вони разом домоглися того, щоб після жахливих махінацій другого туру, які повинні були привести до влади промосковську посткомуністичну еліту, був проведений третій тур, в результаті якого за повної підтримки західного світу був змушений відступити раніше визнаний переможцем Віктор Янукович - який зараз, чотирма роками пізніше, під акомпанемент внутрішніх конфліктів прозахідної еліти, судячи з усього, вже на основі законної перемоги прийде до влади в Україні.
Нам треба визнати правоту Президента, який іде з посади наприкінці наступного року, Віктора Ющенка в тому, що членство в НАТО буде гарантією української незалежності.
Але в ситуації, яка склалася, Київ від цього значно далі, ніж коли-небудь.
Той факт, що в політичній, ідеологічній та економічній суперечках можна використовувати карту сепаратистських рухів, показує в трохи дивному світлі місію колишнього фінського прем'єра Марті Ахтісаарі, який отримав на днях Нобелівську премію миру. У мене таке відчуття, що з усіх проведених Ахтісаарі досить вражаючих посередницько-миротворчих акцій, рішення, досягнуте в населеної албанцями провінції, відгукнеться ефектом бумеранга не тільки в Україні.