40 років тому в одному з лондонських видавництв було надруковано новаторський "підручник сексу", що містив чимало витончених ілюстрацій.
Але як це стало можливим в країні, де публікація порнографічних фотографій була суворо заборонена?
Як з’ясувалося, хитрість була ось у чому: якщо фотографії заборонені, доведеться вдатися до олівця та ручки.
Якщо у пересічного мешканця Великобританії не молодше 40 років спитати про книгу Радощі сексу, перший спогад, який спаде на думку, – це зображення бородатих чоловіків і жінок з волохатими пахвами.
Для Англії початку 70-х років такі знімки були б аж надто ризикованим кроком – однак, можливо, суспільство було готове до сприйняття ілюстрацій, намальованих від руки?
"Ми трохи хвилювалися перед тим, як зважитись на це, - згадує художник-ілюстратор Кріс Фосс, - Видавець навіть підписав спеціальний контракт, в якому підтвердив готовність контори сплатити за послуги юриста у разі, якщо якийсь старий шкарбан подасть на нас до суду".
Влітку 1971 року населення Великобританії з цікавістю спостерігало за судовим процесом у справі сатиричного журналу Oz, редакторів якого визнали винними в публікації еротичних пародій на персонаж дитячих коміксів - ведмедика Руперта.
Саме тоді один зі свідків підзахисного, комік Марті Фелдман, використав формулювання "старий шкарбан " щодо судді, який розглядав цю справу.
"Літературна цінність"
За одинадцять років до цього інше видавництво, Penguin Books, також було втягнуте у судову справу, пов’язану з публікацією повної версії відомого роману Девіда Лоуренса Коханець Леді Чатерлей, що містив, серед іншого, непристойні слова та детальні зображення статевого акту.
Видавництву Penguin вдалося уникнути покарання завдяки "літературній цінності" праці, яку визнали суддя та присяжні.
Ця судова постанова вселила надію в художнього керівника Радощів сексу Пітера Кіндерслі, якому спало на думку, що якісне оформлення малюнків допоможе захистити видавництво - Mitchell Beazley – від судових позовів.
Безумовно, картинки були справді відверті: на них було зображено геніталії, сцени статевого акту та численні сексуальні пози, однак у цьому був також присутній і художній елемент – всі ілюстрації були намальовані зі смаком.
Секс-позиції
Перш ніж художники могли взятися до діла, треба було знайти моделей, готових позувати у настільки незвичайних для того часу умовах.
Від початку керівники проекту планували шукати моделей у головному центрі секс-індустрії: районі Сохо в центрі Лондона.
"Ми знайшли чимало охочих позувати для нас, однак під час фотосесії вони раптом почали вимагати ще сотню фунтів – це був повний безлад", - розповідає Кіндерслі.
Оскільки запасного плану у художньої групи не було, на допомогу їм був змушений прийти один з ілюстраторів, Чарльз Реймонд, що погодився позувати для колег разом зі своєю дружиною Едельтрауд.
Після цього Кріс Фосс, який спеціалзувався на чорно-білих ілюстраціях, почав фотографувати новоявлених моделей. Автор книги доктор Алекс Комфорт поставив перед ними нелегке завдання: протягом двох днів у 1972 році подружжю Реймонд днями доводилося зображувати десятки найрізноманітніших сексуальних поз.
"Ми казали йому: Чарлі, в нас лишилося 20 хвилин, - згадує Фосс. - А він відказував: "Ну вибачте", та йшов готуватися, а Едельтрауд кликала його: "Чарльзе, ну будь ласка, в нас лишилося 10 хвилин – ще кілька позицій!"
Обробка готових знімків теж проходила в спокійній діловій атмосфері.
"Пам’ятаю, Кріс та Чарльз зайшли до мого офісу з кипою відвертих фотознімків, - розповідає Кіндерслі. - Ми роздивлялися їх та примовляли: "Оцей непоганий, і ось гарний", але жодного разу ніхто не сказав "Ой, таке не можна публікувати".
Груповий секс в Каліфорнії
Картинки, змальовані з фотознімків, надихнули автора великою мірою завдяки тому, що Чарльз та Едельтрауд виглядали дуже природно та були повністю занурені у свої інтимні стосунки.
"Це була справжня подія, жодної удаваності, і це було Алексу до смаку", - стверджує художник.
Тоді Комфорт проводив багато часу в Каліфорнії. Його приваблювали ліберальні погляди місцевої публіки, яка спокійно ставилася, серед іншого, і до групового сексу: письменник був переконаний, що таке ставлення згодом стане нормою для всього світу.
Сам він регулярно відвідував так зване "ранчо Сендстоун" – усамітнений куточок для сексуальних розваг, мешканці якого часто не носили одягу та займалися сексом одразу з кількома партнерами.
Головна думка його підручника, який дуже вирізнявся з-поміж інших матеріалів, написаних на цю тему у ті часи, полягає у тому, що секс та сексуальні експерименти – це чудово.
В його посібнику зміна сексуальних позицій прирівнювалась до почергової подачі страв - першої, другої та десерту.
Світовий хіт
Комфорт непокоївся про наслідки публікації такого радикального матеріалу, навіть заперечував своє авторство, однак, як з’ясувалося пізніше, його побоювання були даремними.
Справа в тому, що книгу було надруковано в ідеальний момент історії країни: ідея сексуального вивільнення, що пропагується в книзі, вкупі із досить зухвалими, але не образливими малюнками, моментально стала бестселером у британської публіки.
Під час промоутерської кампанії Кіндерслі об’їздив різні країни, де здобув високе визнання, а іноземні видавництва швидко скупили права на публікацію "еротичної інструкції".
Зрозуміло, що не всі сприйняли його роботу; так, скажімо, відмовою відповів журнал "Плейбой" – зображені у підручнику моделі були для них занадто "зарослими".
Загалом, по всьому світу було продано більше 10 млн копій Радощів сексу - близько половини з них у США, де книга трималася у списку бестселерів за версією видання Нью-Йорк Таймз протягом 10 років.
Справа у малюнках
Такі "еротичні підручники" видавалися й раніше, але вони не мали таких детальних ілюстрацій. Попри розповсюджену помилкову думку, навіть відома Камаcутра не була проілюстрована.
За ствердженням спеціаліста з цієї оригінальної "інструкції з кохання", "екзотичні сцени повального гріха за участю вусатих аристократів, що займаються сексом на гойдалках з жінками, які позакидали ноги за голову", несправжні.
Мініатюрні ескізи в індійському стилі XVI-XVIII століть були домальовані виключно до видань Камасутри, що були перекладені на європейські мови у XIX столітті.
Таким чином, книга доктора Комфорта зайшла на незвідану територію, однак ілюстрації було зроблено з таким апломбом, що мало хто з тих пір намагався їх копіювати.
Початок нової ери
Відтоді, як на початку 90-х табу на фотозображення сексуальних позицій було поступово знято, практично всі "секс-посібники" супроводжуються якісними фотоілюстраціями, а малюнки, зроблені олівцем, вже нікому не потрібні.
Утім, аби уникнути звинувачень у розповсюдженні порнографії, видавці подібних посібників намагаються уникати фотографій статевих органів, а моделі на знімках лише симулюють статевий акт.
Підручник Радощі сексу все ще можна знайти у продажу, але він також пройшов процес адаптації до вимог сучасного ринку і тепер виглядає інакше.
По-перше, поява та поширення ВІЛ-інфекції змусило автора частково змінити головну ідею книги - пропаганду "вільного кохання".
По-друге, у 2008 році психолог Сюзан Квілліам оновила текст, додавши у нього різні нюанси та аспекти жіночої сексуальності.
І нарешті, у новому виданні змінилися відомі ілюстрації, оскільки "бородатий і волохатий чоловік", хоч і був символом, проте символом 70-х років, а отже неабияк застарів .
Коли Кріса Фосса питають, що стало запорукою успіху цієї книги, він на секунду замислюється, розглядаючи зображення Чарльза та Едельтрауд, що розпласталися на килимі у посткоїтальному блаженстві.
"Але ж це так ніжно, правда? - зауважує він. – Вони явно пов’язані стосунками, це видно навіть з того, як розташоване її тіло".
"Напевне, причина в тому, що вони були закохані", - витримавши паузу, відповідає художник.