DW: Інтер - ризиковане придбання Льовочкіна

Перехід телеканалу "Інтер" у власність бізнесмена Дмитра Фірташа та голови адміністрації президента Сергія Льовочкіна не віщує добрих новин для українського телепростору, впевнені експерти.

Від першої появи в ефірі восени 1996-го року телеканал "Інтер" неодноразово змінював власників та менеджерів. Незмінним, на думку багатьох медіа-оглядачів, залишалося лише одне: відданість одного з найретинговіших телеканалів країни обстоюванню інтересів влади: від партії СДПУ(о) Віктора Медведчука, глави адміністрації президента Леоніда Кучми, через скандальний телемарафон 2004-го, де Януковича вітали з перемогою й до частої появи у гостях підсумкових "Подробиць тижня" Дмитра Фірташа, який в унісон з ведучим Андрієм Данилевичем критикували газову політику тодішнього уряду Юлії Тимошенко, зокрема усунення від контрактів компанії Фірташа "РосУкрЕнерго".

Здавалося б, з таким "вантажем" глядачам вже не варто було б розраховувати на збалансованість подання новин. Але упродовж останніх місяців, щоближче добігала кінця кар'єра останнього власника телеканалу Валерія Хорошковського в уряді, тим критичнішим ставали матеріали телеканалу. Дійшло навіть до відкритого протистояння, коли днями чинний глава уряду Микола Азаров звинуватив новини Інтеру "у брехні" через сюжет про розцінки на комунальні послуги для незаможних.

Навіщо продавати?

Раптову зміну тональності новин на "Інтері" зафіксував і останній моніторинг новин каналу за грудень-січень, проведений медіа-експертами різних інститутів. У п'ятницю, 8 грудня, його результати оприлюднили на прес-конференції в Києві. "Інтер" дуже суттєво змінився. Більше уваги до політичної і соціальної тематики, більше критичності і більше балансу влади і опозиції, участь яскравих представників опозиції. Була змінена інформаційна політика і ця зміна не подобалась владі", - прокоментувала для DW результати моніторингу директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар.

Попередній власник "Інтера" Валерій Хорошковський не коментує причин продажу каналу. Серед медійників поширена думка, що продаж міг відбутися під тиском. Припускають, що Інтер знадобився покупцям як потужний пропагандистський ресурс, який повинен зіграти важливу роль у підготовці до виборів президента-2015. За іншою версією, йдеться про бізнесові інтереси. Сам Хорошковський обмежився досить неконкретними поясненнями цього продажу, пославшись на "обставини, що склалися".

Посилення олігархії

На думку опитаних DW експертів, з приходом нових власників "Інтеру" навряд чи вдасться зберегти перші паростки збалансованості у новинах. "Коли голова адміністрації президента заявлений, як один з акціонерів каналу, він повинен розуміти, що у разі змін редакційної політики у бік погіршення якості, це відразу вказуватиме на наявність цензури і політичного замовлення", - каже Вікторія Сюмар.

З цим погоджується і асистент генсека базованої у Брюсселі Міжнародної федерації журналістів Олівер Мані-Керл."Ситуація довкола "Інтера" цілком характерна для українського медіа-ландшафту останнього десятиліття", - сказав він у розмові з DW. "Але цей продаж, на мою думку, лише посилить вплив олігархії на мас-медіа з подальшим поглибленням фаворитизму у поданні новин".

Самоцензура замість збалансованості?

Для глядачів це означає, що відносна "відлига" останніх місяців на "Інтері" може завершитися вже незабаром. Хоча голова адміністрації президента Сергій Льовочкін вже поспішив запевнити у невтручанні в роботу каналу. "Гарантії нейтральності лунають повсякчас, але в реальності це зовсім не так", - вважає Олівер Мані-Керл.

За його оцінками, було б дуже нетиповим для впливових українських бізнесменів та політиків, які, до того ж, мають чіткі політичні інтереси, утриматися від впливу на редакційну політику каналу. "Для цього навіть непотрібно бути глибоко втягнутим у щоденні процеси керування. Достатньо задати загальний тон і атмосферу, щоби журналісти самі швидко зорієнтувалися в тому, які теми не завдаватимуть їм проблем з працедавцем", - зазначає Мані-Керл.

Високі ризики

Те, що "Інтер" стане неодмінно лояльнішим до влади прогнозує і шеф-редактор проекту "Телекритика" Наталя Лігачова. Натомість директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар вбачає тут і певний "фактор стримування" для нових власників. "Ризики для Льовочкіна і Фірташа є дуже суттєвими. І це дає сподівання, що різкої зміни редакційної політики можна буде уникнути", - розмірковує Сюрмар.

За її словами, будь-які різкі зміни у форматі, поданні новин чи закриття політичних ток-шоу "пояснити в будь-який інший спосіб, ніж цензура, буде просто неможливим".

З прицілом на 2015-й

На думку ж Олівера Мані-Керла рівень недовіри до телебачення в українському суспільстві зростає, але все ж саме телевізор залишається головним джерелом інформації, а за це групам впливу варто боротися. В тому, що з наближенням президентських виборів вплив на медіа влада намагатиметься лише посилити не сумнівається і Вікторія Сюмар. "Вся аудиторія каналу зосереджена у вигідних для Партії регіонів містах сходу і півдня. В цьому сенсі вага "Інтера" для нинішньої влади ще більше зростає", - переконана Сюмар.

Джерело: Українська служба DW