Роль олігархів в Україні зросла настільки, що великий конфлікт між ними зачепить інтереси безлічі громадян. Корреспондент оцінив найбільш уразливі точки, пише Артем Горячкін у №28 журналу Корреспондент від 18 липня 2014 року.
Вплив так званих олігархів зріс як ніколи раніше в історії незалежної України. Навіть за президента Леоніда Кучми, який, як прийнято вважати, сформував олігархічну систему в країні, їхні можливості були обмежені системою противаг і наявністю сильного центру влади в Києві.
Внаслідок внутрішньої кризи держава ослабла, практично всі найбільші політичні партії та їхні лідери втратили популярність і вплив на формування політики. Олігархи й вибудувані ними структури виявилися одними з небагатьох в Україні, здатними формулювати цілі і досягати їх втілення. Тому офіційна поява у владі мільярдерів і мультимільйонерів стала лише питанням часу.
Незважаючи на прогнози про те, що бізнесмени, які прийшли у владу після зміни режиму, довго не затримаються в корумпованій та неефективній державній машині, з держслужби ніхто не втік. Навіть губернатор найбільш проблемної, Донецької області Сергій Тарута, як і раніше, залишається на своїй посаді.
Залежність країни від політичного та економічного самопочуття олігархів тільки зросла. Тому навіть найбільш недосвідчені у придворних інтригах обивателі стали уважно стежити за кожним їхнім рухом, а також суперечками, які виносяться на публіку.
Пристрілялися
Привід серйозно говорити про можливу «війну олігархів» дав найбільш активний та амбітний з них – Ігор Коломойський. Він першим став відкрито «стібатися» над Рінатом Ахметовим і його невизначеною позицією щодо конфлікту на сході. Фактично, з подання Коломойського почалася інформаційна кампанія з дискредитації донецького олігарха і подання його як спонсора сепаратистів. Однак у публічне протистояння вона не вилилася. Коломойський не знайшов в Ахметові рівного собі суперечника через властиву останньому стриманість.
Ще одна лінія протистояння окреслилася у стосунках з Дмитром Фірташем. Приводом до цього стали тиск на його титанові активи в Дніпропетровській області, втручання близьких до Привату структур у приватизацію Сумихімпрому, на який претендував віденський в'язень, а також зростання активності Коломойського в одеському регіоні, де у Фірташа значні бізнес-інтереси.
Але в підсумку Коломойський скерував свій гнів на Сергія Льовочкіна, колишнього голову Адміністрації президента, партнера Фірташа по телеканалу Інтер, який заявив про плани повернення у велику політику.
Із себе дніпропетровського мільярдера вивело інтерв'ю народного депутата Ігоря Єремєєва сайту Українська правда, який звинуватив Коломойського в махінаціях з технічною нафтою з трубопровідної системи країни. Бізнесмен дуже жорстко відгукнувся про професійні якості журналістів, які спілкувалися з Єремєєвим, і звинуватив їх у тісних контактах з екс-главою АП.
Піком інформаційного протистояння став вихід в ефірі Інтера фільму Приват Хамелеон, в якому Коломойський і його структури звинувачувалися в різних проступках, в тому числі і спробі нажитися на військових постачаннях. Олігарх особисто відповів на випади на свою адресу, але не в підконтрольних ЗМІ, а в ефірі 5 Каналу, що належить Президенту Петру Порошенку. Це виявилося навіть більшим сюрпризом, ніж зміст інтерв'ю. Адже главі держави раніше приписували бажання якщо не позбутися дніпропетровського губернатора, то хоча б послабити його вплив напередодні можливих дострокових виборів до Верховної Ради.
Підсумком інформаційних перестрілок стало визначення кола головних претендентів на боротьбу за розподіл пирога і місце в новій системі стримувань: крім Коломойського це Порошенко, Льовочкін, Фірташ, Ахметов
Підсумком інформаційних перестрілок стало визначення кола головних претендентів на боротьбу за розподіл пирога і місце в новій системі стримувань: крім Коломойського це Порошенко, Льовочкін, Фірташ, Ахметов. Позиціонування останнього, на думку співрозмовників Корреспондента, близьких до керуючих структур Ахметова, може стати визначальним й істотно вплинути на розстановку сил і на хід протистояння.
Іншим учасникам рейтингів найбагатших українців вищезгадані суб'єкти особливого місця не відводять. В інтерв'ю 5 Каналу господар Привату чітко дав зрозуміти, що не бачить серед рівних собі цілий ряд впливових персон. Зокрема, він назвав мільярдера Віктора Пінчука.
Втім, вони й самі поки що не поспішають займати чийсь бік, зберігаючи вичікувальну позицію. Можливо, коли справа дійде до формування олігархічних коаліцій, їм будуть запропоновані статуси молодших партнерів у нових політичних схемах.
Точки тиску
Проникнення інтересів та бізнесу олігархів в усі сфери й регіони країни є настільки значним, що серйозний конфлікт між ними не минеться без наслідків для обивателів. Корреспондент, опитавши експертів, виділив найбільш імовірні ризики.
СОЦІАЛЬНІ. Уявити їх у реальному житті можна, дивлячись на постраждалі в ході АТО міста Донбасу, в яких величезна кількість людей виявилися одночасно позбавленими доступу до звичної інфраструктурі та власних рахунків. Останнє, як раніше писав Корреспондент (№ 23 від 13 червня), викликало чи не основне обурення у місцевих жителів, оскільки позбавляло їх можливості діяти і піклуватися про себе. До того ж підтвердилася статистика, що стверджувала, що майже 70% населення не мають яких-небудь заощаджень на чорний день, що дозволяють безболісно пережити затримку виплат.
Тому ПриватБанк, що обслуговує стипендіальні, пенсійні та зарплатні проекти (станом на 1 січня 2014 випущено близько 30 млн пластикових карт), можна розглядати як одну з гарантій недоторканності Коломойського. Навіть невеликий збій в обслуговуванні зарплатних проектів здатен спровокувати хвилювання серед великої армії клієнтів.
Серйозніші проблеми можуть мати далекосяжні наслідки для банківської системи, валютного ринку. Робити замах на головну кубушку імперії Коломойського можуть, коли ставки у «війні олігархів» різко підвищаться. Втім, експерти допускають, що бізнесмен і сам здатен використовувати соціальну значимість свого банку як аргумент.
Аналітики наводять як приклад історію з авіакомпанією Аеросвіт, що контролювалася Коломойським. Її діяльність була припинена раптово, на піку його конфлікту з представниками оточення тодішнього президента Віктора Януковича, який виявляв інтерес до компанії. Бізнесмену вдалося вийти з протистояння непереможеним, але цей момент запам'ятали сотні пасажирів, що залишилися забутими в аеропортах по всьому світу, а також співробітники компанії, які втратили роботу.
Болючою для громадян точкою є робота комунальної сфери, яка разом з промисловістю із серпня переходить на надзвичайний стан через припинення постачань російського газу.
Незважаючи на те що влада гарантує пріоритетність інтересів громадян, обіцяючи відключати в першу чергу промислові підприємства, ймовірність того, що опалювальний сезон не розпочнеться вчасно через борги, є високою. Холодні батареї в ході очікуваної виборчої кампанії вразять виборців сильніше за обіцянки політиків, яких завжди можна пов'язати з тими чи іншими олігархами, які володіють тепло- і енергогенерувальними підприємствами.
Тільки одна столична ТЕЦ-5, яка входить до Київенерго, що належить Ахметову, обігріває близько 1 млн киян. А Одеську ТЕЦ з її зношеною інфраструктурою, що заборгувала банку Надра, легко можна спробувати пов'язати з його власником Фірташем.
ФІНАНСОВІ. Скорочення платежів і відрахувань до бюджету основними платниками податків у нинішній ситуації загрожує виконанню навіть так званих захищених статей видатків бюджету. Бізнес, особливо великий, за роки роботи в Україні знає безліч способів ухилення від зайвого податкового тягаря. Олександр Клименко, коли був міністром доходів і зборів, оцінював суму, виведену в офшори за неповний 2013 рік, у 33 млрд грн (близько $ 4 млрд за тодішнім курсом). Нинішній прем'єр, Арсеній Яценюк, стверджує, що щорічно виводилося близько $ 20 млрд грн.
Своєчасне внесення платежів може використовуватися як форма підтримки, а затримки або оптимізація сплати податків – як спосіб тиску
Боротьба за наповнення бюджету є пріоритетною за будь-якого уряду. Тільки тепер вона стала питанням виживання держави в прямому сенсі цього слова. Своєчасне внесення платежів може використовуватися як форма підтримки, а затримки або оптимізація сплати податків – як спосіб тиску.
Тим часом ухилення від оподаткування експерти вважають інструментом з двома лезами. Більшість компаній – великих платників податків, контрольованих олігархами, вийшли або прагнуть вийти на західні ринки. Вони не ризикнуть піти на це, коли увага світу прикута до України, через побоювання, що це відіб'ється на їхній репутації в очах західних партнерів. Однак існує фактор війни на сході країни. На втрати і витрати на відновлення цілком легально може бути списана значна частина доходів.
Хоча останнім часом влада зайняла жорстку позицію в питаннях наповнення бюджету, переслідування злісних неплатників силовими методами зможе лише на певний час відволікти людей від затримок з виплатами.
СИЛОВІ. Остання резолюція, прийнята на черговому віче Майдану, містить попередження про готовність військових повернутися до Києва для «розгону влади», якщо та не виконає певні вимоги. За кілька днів до цього командир батальйону Донбас Семен Семенченко допустив, що «якась частина людей [зі зброєю після закінчення АТО] житиме не за правилами держави».
Все це дало привід до розмов про використання добровольчих формувань у політичній боротьбі. Відомо, що ряд батальйонів і місцевих загонів самооборони практично повністю перебувають на утриманні в олігархів, про що докладно писав Корреспондент (№ 25 від 27 червня). За таких умов за військовими зі зброєю, які готові переформувати владу, стоять конкретні представники бізнесу та політики.
Скажімо, Коломойський і його оточення спочатку не приховували, що губернатор фінансує батальйони Дніпро, Донбас, підтримує Азов. Група Метінвест, що належить Ахметову, в травні анонсувала створення народних дружин для охорони порядку. Крім того, на хвилі боротьби із сепаратизмом на цілком законних підставах загони територіальної оборони створюються в регіонах, розташованих далеко від зони бойових дій.
Їхнє утримання, хоч і не таке потужне, як у випадку з Коломойським, беруть на себе бізнесмени дрібніші. На ґрунті «військового меценатства» між добровольчими формуваннями та політиками формуються зв'язки, які завжди можна буде активувати і використовувати як у локальних розборках, так і для гіпотетичного походу незадоволених на Київ.
Але конкуренцію їм можуть скласти «віртуальні батальйони». Вперше про таке явище заговорили в Азові, звинувативши народного депутата Олега Ляшка в тому, що він видає фотографії бійців інших формувань за службовців батальйону Україна, а також приписує їм нереальні заслуги. Депутат у свою чергу це спростував.
Але сварка військових з депутатом показала, наскільки насправді просто створити в ЗМІ ширму для збройних угруповань, що виконують поставлені перед ними завдання. І потенційно вони можуть бути більш небезпечними, ніж озброєний доброволець, що повернувся з фронту.
ПОЛІТИЧНІ. Наступного тижня Верховна Рада, як очікується, розгляне президентські поправки до Конституції. Навіть якщо голосування буде позитивним і в перспективі глава держави отримає додаткові повноваження, система держвлади принципово не зміниться.
В Україні, як і раніше, не буде єдиного центру впливу, здатного пом'якшити наслідки великих корпоративних конфліктів. А уряд залежатиме від розстановки сил у парламенті, який після дострокових виборів може оновитися до невпізнання. Шанси на їхнє проведення досить високі: всі згадані олігархи заявили прямо або дали зрозуміти, що готуються до перевиборів і збираються активно в них узяти участь особисто або за допомогою підтримки політичних сил.
Опитані експерти звертають увагу на парадокс: для обивателя в цій ситуації більш вигідною стане відсутність конкуренції в парламенті. Депутатські інтриги, нестабільні спілки та об'єднання, цілеспрямована робота проти конкретних міністрів чи політичних суперників обов'язково в першу чергу відіб'ються на бюджетному процесі, який збігається за часом з пропонованими перевиборами.
А стабільна коаліція, незалежно від її політичної орієнтації, за нинішніх умов принесла б більше користі. Проте дані опитувань поки що не дають підстав прогнозувати її виникнення.
Ще одна особливість, на яку вказують політконсультанти: суперечки між олігархами позитивно впливають на їхнє позиціонування, їхні образи стають більш виразними і привабливими для виборців. Разом з грамотною передвиборчою кампанією це може «витиснути» максимальний результат. Власне, як вони звикли робити у всіх справах, за які беруться.
***
Цей матеріал опубліковано в №28 журналу Корреспондент від 18 липня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.