Путін не розв'язує війни, якщо не вірить у те, що зможе перемогти, запевняє видання.
Михайло Саакашвілі - колишній президент Грузії, а тепер губернатор Одеської області - попереджає Захід, що якщо президента Росії Володимира Путіна не зупинити в Україні, він "знову перегляне" питання щодо Грузії, де в 2008 році спалахнула невелика, але запекла війна, щодо Азербайджану і, що найтривожніше, щодо балтійських республік, пише The Independent.
Як завважив Саакашвілі, Путін запретендує на Естонію, Латвію і Литву - республіки, які входили до складу СРСР до 1991 року, - якщо побачить, що НАТО не резон сваритись з Росією через них.
Саакашвілі, проте, не найоб'єктивніший експерт, пише видання. Будучи екс-президентом країни, яка конфліктувала з Росією, він - затятий ворог Путіна, і репутація у Саакашвілі вельми підмочена, вважає The Independent.
Також він, на думку багатьох критиків, схожий поведінкою на американську маріонетку. Тим не менш, попри його особисті якості і послужний список, чи правий він стосовно Росії?
Путін не дурний. Він не розв'язує війни, коли не вірить у те, що зможе перемогти. Він ретельно готується, як це і слід очікувати від колишнього високопоставленого офіцера КДБ. Його стратегія є дуже зрозумілою, а його тактика виявилась майстерною. Він захоплює те, що може, і коли може, а інше може почекати до наступної зручної нагоди.
А чого хоче Захід? Згідно з останніми аналітичними даними, найближчі сусіди України в Європі, яким загрожує Росія, - Німеччина і Франція - показали, що вони не готові до війни за Україну. ООН наклала на Росію санкції - і все. Багато хто говорить про те, що Путін не сприймає Україну за державу і, як наслідок, не вважає Крим, який він анексував в березні 2014 року, її територією. Йому це зійшло з рук.
І, щоб насправді забезпечити безпеку прибалтійським республікам, в НАТО і ЄС мають виконати три умови.
Перша. Розквартирувати там війська і проводити навчання, що продемонструє, що ці республіки - як члени НАТО - під повним захистом альянсу (тоді як Грузія і Україна не були членами НАТО).
Друга. Захід має провести переговори з Росією неупереджено і без принципових поступок щодо України та інших рискових подій. Немає хоч якої шкоди в діалозі, коли його провадять з позиції сильного. Коли президенти Ніксон і Рейган відповідно зустрічались з попередниками Путіна з метою пом'якшити відносини і покласти край холодній війні, вони діяли не з мотиву підтримати і посилити Росію. Дипломатичні контакти не передбачають послаблення санкцій. З їх допомогою Захід може показати росіянам, що значить сказане, а також може натякнути їм, що їхній комплекс меншовартості, який вони, як самі вважають, мають, більше ні до чого.
Третя. Захід має зреагувати на природне занепокоєння росіян. Якщо це стосується поганого поводження з російською меншиною в колишніх радянських республіках, тоді потрібно щось зробити для того, щоб їх захистити. З часів закінчення холодної війни у прибалтійських республіках, до прикладу, не завжди дотримуються права російської громади, як і не завжди зберігається її культурна самобутність. А має бути навпаки. Путін чудово усвідомлює те, що це найкращий привід для того, щоб діставати НАТО знову і знову. Неприпустимо для нас давати Путіну таку нагоду.