Прокуратура в армії США розслідувала десятки інцидентів загибелі військових через помилки командирів.
На початку 2013 року в афганській провінції Гільменд взвод солдатів сил коаліції вирушив на патрулювання, пише Павло Сивокінь у №5 журналу Корреспондент від 12 лютого 2016 року. Це були американські контрактники з національної гвардії, які прибули до Афганістану кілька місяців тому. Тепер вони займалися переважно тим, що оглядали місцевість, шукали бойовиків з руху Талібан і намагалися контролювати знищення полів опійного маку, про які стало відомо всьому світу після вторгнення в Афганістан у 2001 році.
Раптово під час прочісування в долині річки бойовики здійснили напад на загін, почали обстрілювати його з автоматичної зброї і мінометів. Командир загону запросив підтримки з повітря і запропонував відступити ближче до позицій коаліційних сил. Але полковник, який у той день був черговим, відмовився віддати такий наказ, оскільки вважав, що солдати зможуть самі придушити опір.
Унаслідок двогодинного бою семеро солдатів коаліції загинули, а троє отримали поранення. Тільки коли прибули літаки і завдали авіаудару, вдалося вибити бойовиків з їхніх позицій. Зволікання з оперативними рішеннями коштувало життів американським бійцям.
З цього сюжету починається доповідь Аналітичної служби Конгресу США, де йде мова про розслідування військових втрат, яких зазнала Америка під час війни з міжнародним тероризмом. Головною метою цього розслідування, за твердженням авторів, було визначити, наскільки вищі офіцери несуть відповідальність за втрати в бою, і як можна встановити всі обставини, які можуть призвести до відставки високопоставлених військових або навіть суду над ними.
«До вторгнення в Афганістан у США особливо не думали про цю проблему. Але коли втрати досягли кількох сотень людей, то громадськості потрібно було показати, що ніхто не піде від відповідальності за неправильні рішення», – каже Корреспонденту Роберт Коулд з Ради із зовнішньої політики.
До 2015 року, коли тільки в Афганістані загинуло понад 3 тис. осіб, система військового слідства була вже досить налагоджена і дотяглася навіть до «чотиризіркових» генералів. Щоправда, більшість цих процесів не афішуються. І тільки по гучних відставках можна зрозуміти, що деякі генерали або полковники вже поплатилися своїми званнями після службових розслідувань.
Окремо стоїть і служба, яка розслідує військові злочини в цих війнах, а також викриває армійських начальників, які покривають своїх підлеглих.
Так, у 2013 році кілька генералів спішно пішли у відставку після того, як комісія міністерства оборони оприлюднила доповідь зі стрільби на багдадській площі у 2007-му. Тоді найманці компанії Blackwater застрелили 17 мирних жителів. А військові чиновники намагалися їх покривати і зробити так, щоб інформація про це не потрапила в пресу.
Нарешті, ніхто не приховує, що такі розслідування – часто спосіб політичної боротьби. У розпал війни зі світовим тероризмом партія військових посилилася у Вашингтоні, і відразу у кількох генералів з'явилися президентські амбіції. А розгляди в заплутаних справах, де кожне рішення, прийняте на полі бою, можна було оскаржити, сильно підірвали вплив людей у погонах.
Зараз в армії США вже сформувалася традиція, за якою кожне рішення керівництва може бути потім перевірено і стати приводом для судових розглядів.
Бойові рішення
За даними інформаційної служби CNN, за час війни з тероризмом по всьому світу загинуло приблизно 8 тис. солдатів коаліції. Більшість – жертви засідок, несподіваних нападів терористів або повстанців, а також підривів на мінах. І майже всі сумнівні смерті були розслідувані.
До 2001 року ситуація зі службою розслідування військових злочинів була досить складною. «Війна у В'єтнамі виявилася занадто ідеологічною, і тому ніхто не хотів показувати, що наші дії були неправильними або вели до загибелі наших солдатів», – каже Корреспонденту Томас Палмер з Центру Атлас.
Війна в Перській затоці була не такою тривалою і тому привела до значно менших жертв. Але й тоді в міністерстві оборони замислилися над тим, як реагувати на запит суспільства розслідувати суперечливі рішення.
Тільки після вторгнення в Афганістан й Ірак справа зрушила з мертвої точки. До цього ставити під сумніви накази командування або розбирати їх після бою було не прийнято. Однак у 2005 році у ЗМІ почала просочуватися інформація про занадто великі втрати. Тому в армії створили службу військових розслідувань, яка поступово розрослася до окремого відомства.
Переважно її діяльність була зосереджена на двох аспектах – рішеннях у бою і військових злочинах проти мирного населення або тортур у в'язницях.
Перший аспект – більш складний, тому що майже неможливо довести, що командир загону припустився помилки у мінливих обставинах бою. Та й вимоги підкріплень також могли бути несвоєчасними і привели б до ще більших втрат.
Проте до 2015 року ця служба провела понад 50 розслідувань. За їхніми результатами міністерство оборони усунуло від служби 15 полковників, шестеро з яких змушені були подати у відставку. Більша частина з них підозрювалися в тому, що не змогли вчасно надати допомогу загонам, які потрапили в засідки бойовиків. Після цього, за даними Аналітичної служби Конгресу, в армії коаліції в Іраку і Афганістані практика викликати авіацію стала майже постійною.
Крім того, частина справ стосувалася перешкоди до доступу до інформації. Військове командування часто посилалося на таємницю проведення операцій і тому не давало пояснень своїх рішень для ЗМІ або родичів загиблих. У 2010 році президент Барак Обама підписав указ, що спрощує доступ військових прокурорів до цих даних, хоча всі процеси за цими фактами залишаються закритими.
Інший бік військових розслідувань більш відомий суспільству. Це військові злочини коаліційних сил. За інформацією The Economist, понад 1.500 мирних жителів Іраку, Афганістану і Пакистану загинуло через помилки або прямий умисел коаліційних сил. Ще понад 3 тис. осіб зазнали на собі тортур у тюрмах і військових частинах. У США пройшло понад 50 процесів проти окремих рядових, а також високопосадових військових, які користувалися своєю владою, щоб отримувати інформацію за допомогою «форсованих методів» допиту.
Загалом до другої половини 2015 року, за непідтвердженими даними, було проведено понад 200 розслідувань фактів помилок, які призвели до смерті солдат, і прямих військових злочинів.
Справа генералів
Коли Америка почала боротьбу зі світовим тероризмом спочатку в Афганістані, а потім в Іраку, це стало сильним поштовхом для просування по службі деяких високопосадових військових. Генерали Девід Петреус і Стенлі Маккрістал стали постійно з'являтися на телебаченні і пояснювати, наскільки важливо знищувати бойовиків і налагоджувати контакти з мирними жителями цих країн. Тоді ж багато американців почали вірити, що генерали зможуть бути прийнятною альтернативою звичайним політикам з Вашингтона, які занадто сильно асоціювалися з корупцією і таємними рішеннями.
Але через кілька років ситуація змінилася. Бойові генерали США часто не могли зрозуміти суть американської політики і допускали занадто багато помилок. У 2009 році генерал Маккрістал, який тоді командував міжнародними силами в Афганістані, дозволив собі в інтерв'ю негативно висловитися про спеціального представника президента Обами в цій країні, а також розкритикував американського посла в Кабулі. Вже через кілька днів людина, якій пророкували політичну кар'єру, пішла у відставку.
Хоча після його відставки деякі аналітики заговорили про те, що ще перед виступом генерала військова прокуратура почала розслідування його дій у ранзі командувача військами в Афганістані, тому він і зважився так різко висловитися проти дій адміністрації, яка підтримала це розслідування.
Пізніше і генерал Петреус, який також очолював сили в Іраку й Афганістані, теж опинився замішаним у скандалі. У пресу просочилася інформація, що він надав своїй коханці доступ до робочої пошти розвідки та інших секретних документів. Після недовгого судового розгляду генерал визнав свою провину і також пішов у відставку. Згодом стало відомо, що його також звинувачували в перевищенні службових повноважень і неправильних рішеннях під час війни з режимом талібів. Ще кілька генералів у той самий період подали у відставку. Ці військові були тісно пов'язані з опальними генералами і потрапили під розгляд їхніх дій.
На думку Джорджа Фостера з Фонду Спадщина, бойові генерали звикли, що їхні рішення ніхто не буде заперечувати і втратили обережність, коли потрапили в політику. «А пізніше війна проти тероризму сама стала непопулярною і командувачі армій також перестали і думати про політику», – каже експерт Корреспонденту. У зв'язку з цим гучні процеси проти генералів закінчилися, хоча і зараз, можливо, деякі рішення вищого командування розслідуються, але все це відбувається в закритому режимі і стає відомим після гучних відставок.
***
Цей матеріал опублікований в №4 журналу Корреспондент від 5 лютого 2016 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.