За дрібним (але далеко не дрібномасштабним) зведенням рахунків проявляються обриси міжнародного конфлікту, який відбувається за лаштунками, пише, історик Агнеш Геребен в угорському виданні Magyar Hirlap
Серйозні причини і наслідки мають бути, якщо основний власник акцій політично вельми чуттєвий, переходить через кордони господарського підприємства і відмовляється від колишніх звичок, і замість перебування в тіні виходить на публіку. Це повинен був знати і 44-річний український підприємець Дмитро Фірташ, який в інтерв'ю впливовій діловій російській газеті Відомості кілька днів тому заявив: його компанія придбала контрольні пакети облгазів в Україні і таким чином контролює 75% продаваного газу в країні.
Фірташ зробив ту саму помилку, що і розшукуваний американською владою, серед іншого, за нелегальну торгівлю зброєю, відмивання грошей і навіть рекет, Семена Могилевича, який довгі роки проживав в Угорщині і був висланий після прохання ЦРУ й ФБР, після чого повернувся на батьківщину. Там його рік тому - тоді під ім'ям Шнайдера - заарештували, і, за деякими джерелами, кілька місяців потому він зник.
Під час першого газового конфлікту в 2006-му, коли російська й українська влада домовилися про створення посередницької компанії 'РосУкрЕнерго' (РУЕ) для торгівлі газом між двома країнами, російські журналісти були приголомшені присутністю Могилевича серед важливих персон під час підписання угоди. Відповідно до інформації, "дядя Сева" не втримався від того, щоб не бути присутнім при укладанні угоди, яка обіцяє мільярдні прибутки.
Офіційно ж РУЕ створили для поставок в Україну за доступною ціною тоді ще дуже дешевого туркменського газу при участі російського Газпрому. Але заради престижу зареєстрована у Швейцарії компанія була важлива своїм головним акціонерам - 50% Газпром, 45% володіє багаторічними плідними зв'язками на туркменському ринку Дмитро Фірташ, 5% його партнер Фурсін - щоб розділити отриману через багаторазове посередництво прибуток.
Після підписання документів про створення РУЕ, Фірташ на всіх форумах заперечував, що взагалі знає Могилевича (як на днях й Путін нервово спростував, що він раніше - може за винятком єдиного випадку - зустрічався з Фірташем). Про це, звичайно, важко сперечатися, але вже є фактом те, що під час нинішньої кризи український підприємець "висунув голову з окопу". І не тільки тим, що повідав про володіння контрольними пакетами облгазів на Україні.
З потерпілих через нинішній газовий скандал країн керівники угорської компанії першими заявили про те, що будуть вимагати від Києва відшкодування збитків у 30 мільйонів доларів, завданих газовою війною. Кілька вітчизняних телеканалів навіть робили зйомки у центрі керування Емфес де перед комп'ютерами, які фіксують дані з газопостачання, дивним чином сиділи незвичні для таких місць молоді люди в спецодязі, а приземисті чоловіки старше п'ятдесяти в темних плащах, застебнутих на всі ґудзики.
Згідно з закордонними джерелами, Емфес разом з Центрогазом, який володіє 50% РУЕ, а також разом з Остхем Холдингом, який займається виробництвом мінеральних добрив та інших хімічних речовин є важливими членами групи компаній Group DF (читай: Дмитро Фірташ).
Тобто, підприємець вважає, що саме час від імені компанії зареєстрованої в країні, яка є членом ЄС, виступити на міжнародних форумах правовим інструментом проти прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, на ім’я "газова принцеса" на батьківщині, і яка заробила перші мільйони на посаді міністра енергетики, яка за минулі роки достатньо насолила Фірташу. Український прем'єр-міністр дійсно користується кожною нагодою, щоб прибрати з російсько-українських газових відносин РУЕ, а разом з нею Фірташа. Злі язики стверджують, що не тільки через те, щоб прибуток не осідав у кишенях посередників, а й тому, що раніше Тимошенко "легше знаходила мову" з попередніми керівниками РУЕ, виокремленої з газового гіганта колишніми керівниками Газпрому - Ітерою.
І якщо всього цього недостатньо, то за дрібним (але далеко не дрібномасштабним) зведенням рахунків проявляються обриси міжнародного конфлікту, який відбувається за лаштунками. Адже 20-го грудня американський держсекретар і український міністр закордонних справ підписали Хартію про стратегічне партнерство. У туманній і незвичній для таких декларацій формі американська сторона бере не описані докладно зобов'язання з модернізації українських газових мереж. У Москві це сприймають як наміри прибрати під контроль енергетичні мережі України, і як можливу зону впливу. Чи не тому так швидко і без зайвого шуму прибрав Фірташ регіональні українські облгази.
Цим, звичайно, війна не кінчається ...