Рівно 55 років тому Президія Верховної Ради СРСР видала указ про передачу Кримської області з РРФСР до складу України. Далося в знаки це рішення тільки через кілька десятиліть, коли українська республіка здобула незалежність, - пише у російському виданні Московский комсомолец Катерина Пєтухова.
Після цього для багатьох кримчан 19 лютого стало по-справжньому "сумною" датою в історії. МК спробував з’ясувати, громадянами якої держави сьогодні відчувають себе жителі Кримського півострова, більшість з яких і зараз етнічні росіяни.
У спадок від минулих часів у сучасній Росії залишилися в Криму Чорноморський флот та кілька пансіонатів на Південному березі. Відбір російської власності, успадкованої з епохи СРСР, "незалежна" активно продовжує досі. Як і зазіхання на базування в Криму Чорноморського флоту. Міждержавних суперечок, які стосуються Криму, у Росії та України з 91-го року назбиралося безліч. Взяти хоча б Керченську протоку, яка з'єднує півострів з Краснодарським краєм. Поділити територіальні води дві країни не можуть вже 18-й рік! І якщо трапляються такі трагедії, як в Керченській протоці восени 2007 року, взаємні звинувачення сиплються, як з рогу достатку.
На "українізацію" Криму Київ витрачає мільйони гривень. Останнім часом крім створення українських шкіл, бібліотек, заміни російських телеканалів українськими з'явився ще один ефективний метод - переселення на півострів жителів Західної України. За розрахунками авторів цієї програми, західноукраїнці згодом асимілюються на півострові і витиснуть звідти "російський дух". Весь цей складний процес контролює усюдисуща Служба безпеки України (СБУ). Центральна влада працює з Кримом за затвердженою схемою. Український МЗС відправляє своїх молодчиків з Студентського братства атакувати навігаційно-гідрографічні об'єкти ЧФ. Міністерство культури забороняє сеанси в кіно українською мовою. А Міносвіти, щоб не відставати від колег, зобов'язує кримських школярів і студентів здавати іспити на "мові", яку вони зроду не знали...
Особливо болісно насильницьку "українізацію" сприймають у місті російської слави Севастополі. Тут у кожній третій родині є військовослужбовець Чорноморського флоту РФ. І мало хто з севастопольців асоціює себе з Україною. В місті щоразу звучать заклики про відділення Севастополя і Криму від України та інтеграції в Росію. За цими випадами пильно стежить СБУ, яка роздула свій штат у місті російської слави. 16 лютого в республіканській столиці Сімферополі відбулося чергове судове засідання у справі проросійських активістів Валерія Под'ячого і Семена Клюєва з Народного фронту Севастополь-Крим-Росія. Їх звинувачують в сепаратизмі за заклики до возз'єднання з Росією.
Політичні розклади
Чим більше Київ проявляє наполегливість в витравлюванні "російського духу" з Криму, тим активніше кримчани голосують на виборах за проросійські політичні сили. Напередодні 55-річчя передачі Криму Україні ми запитали депутатів основних політичних сил, які ввійшли у Верховну Раду Криму, чи залишається на сьогоднішній день питання щодо приналежності півострова.
Сергій Цеков, віце-спікер ВР АРК, блок "За Януковича!" (У парламенті Криму 44 депутатських місця з 100): "Я думаю, що це питання буде присутнє завжди. Причому не тільки у кримчан, але і у росіян. Україна ставиться до кримчанам як до чужих громадян. Проросійські настрої у населення зараз перевалили за 70%. Одна крапля може переповнити чашу терпіння. І цією краплею може стати видворення Чорноморського флоту. У кримчан до керівництва України вже навіть більше ніж ненависть".
В'ячеслав Захаров, депутат від Кримської республіканської організації Компартії України (9 депутатських крісел): "Дух Криму однозначно руський і російський. 97% жителів півострова вважають російську мову мовою міжнаціонального спілкування, а 70% вважають її рідною. Нам усіма способами нав'язують американську присутність - спільні навчання, відкриття дипломатичного представництва США в Криму. Таким чином "помаранчеві" намагаються вигнати Чорноморський флот. А ЧФ - єдиний гарант миру і стабільності в кримському регіоні".
Тетяна Красикова, депутат від Блоку Юлії Тимошенко (8 місць у Верховній Раді АРК): "Питання про статус Криму, звичайно, виникають. І настрої, що добре було б приєднатися до Росії, є у повітрі. І, напевно, вони будуть ще дуже довго. Я вважаю, що поведінка вищого керівництва України в особі Президента Віктора Ющенка стосовно Криму дуже нерозумна. Крим - особлива територія, з особливим пріоритетом та історією. Якби ставлення керівництва було менш безглузде, тут було б менше думок про відділення від України".
Володимир Казарін, депутат від "блоку Куніцина" (10 депутатських місць): "Питання приналежності, думаю, сьогодні знято як таке. І наше українське керівництво не раз заявляло про непорушність кордонів. І ваше російське керівництво, спочатку Путін, потім Медведєв, теж неодноразово говорило про це".
Валерій Іванов, депутат від Блоку Наталії Вітренко Народна опозиція (у ВР Криму 7 депутатів): "Питання статусу Криму остаточно не закрито. І сьогодні ми виступаємо як мінімум за дружбу з Росією, а як максимум - за інтеграцію в союз з РФ і Білоруссю. Якщо Україна цього не захоче, у нас є референдум від 20 січня 1991 р. І поки центральна влада України не зрозуміє, що Крим особливий, дату передачі півострова Української РСР можна, м'яко кажучи, обговорювати".
Врятувати Крим для Росії можна було б розчерком олівця
Після розпаду СРСР у Росії було як мінімум три можливості повернути Крим до складу РФ. Але усіх їх проґавили. Перший шанс - знаменита тристороння зустріч у білоруській Біловезькій Пущі. 8 грудня 1991 року глави трьох колишніх союзних республік - Єльцин (РСФСР), Кравчук (Українська РСР) і Шушкевич (Білоруська РСР) - підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав. Півострів вже тоді міг повернутися до Росії. Про це екс-прем'єр-міністру Криму Леоніду Грачу розповів сам Єльцин.
"Коли вже після своєї відставки Єльцин у 2001 році приїхав з родиною на відпочинок до Криму, ми зустрілися, довго сиділи, розмовляли. І коли випили по кілька келихів каберне, я почав розповідати Єльцину анекдот: "Борис Миколайович, в Криму часто задають одне питання". "Яке?" - Зацікавився Єльцин. "Хто з вас був найтверезіший в Біловезькій Пущі: Ви, Кравчук чи Шушкевич?" Єльцин насупився, але просив продовжити. Тоді я сказав: "Кажуть, що Кравчук. Тому що він Крим собі залишив". Тут Борис Миколайович так завівся, що почав хрестити Кравчука по повній програмі. А коли випалив цей заряд, звернувся до мене: "Знаєш, там, у Біловезькій Пущі, якщо б я захотів, взяв би олівця і прямо по карті провів від Харкова до Ізмаїла і сказав, що все це залишається в Росії. Кравчук б і слова не відповів", - розповів МК Леонід Грач.
Друга можливість з'явилася в 1992 році, коли Верховна Рада республіки проголосила державну самостійність Криму. А наступного дня прийняли і Конституцію. Але підтримкою Москви вчасно не заручилися. А Київ натиснув на керівництво республіки, і все скасували.
І, нарешті, третій шанс - коли в січні 94-го в Криму до влади прийшов блок Росія на чолі з президентом Юрієм Мєшкова. Спочатку Мєшков повертає редакцію Конституції від 6 травня 92-го року. А потім у Криму назріває політична криза. Вже 17 березня 1995 року Верховна Рада України скасовує Конституцію Криму, а разом з тим і пост президента. Москва в процес не втрутилася...
На початку 90-х достатньо було одного вольового рішення керівництва - і півострів повернувся б до складу Російської Федерації. Але Росія все ходила колом довкола Криму, маніжилася, як нецілована панночка. Тепер залишається тільки з болем в серці змиритися з тим, що Крим беззубо здали разом з двома мільйонами своїх співвітчизників, і з боку спостерігати за його життям.