В Ізраїлі потроху вщухають протести, викликані скандальною судовою реформою. Проте експерти зазначають, що прем’єр-міністр країни Беньямін Нетаньягу поки що не скасував свого наміру.
В чому сутність судової реформи Ізраїлю
Акції протесту в Ізраїлі тривають вже кілька місяців. Все через те, що уряд Беньяміна Нетаньягу запропонував судову реформу, відповідно до якої у Верховного суду Ізраїлю забрали право на блокування рішень парламенту, якщо судді вважатимуть їх незаконними. Крім того, передбачено нову процедуру призначення суддів. Таким чином уряд та парламент отримують більшу владу, що роздратувало громадян країни, і вони від січня протестували проти реформи.
Критики реформи вважають, що нововведення послабить суди, поставить під загрозу громадянські свободи та зашкодить економіці. Мовляв, судова реформа загрожує демократичним цінностям Ізраїлю. Також критики уряду кажуть, що Нетаньягу просуває реформу через власний судовий процес у справі про корупцію, де його звинувачують у шахрайстві, хабарництві та зловживанні довірою.
Також Нетаньягу відправив у відставку міністра оборони Іова Галланта, який в ефірі місцевого телебачення заявив, що армія не підтримує таку реформу і розчарована у ній. Розкол стався також і в партії Лікуд, лідером якої є Нетаньягу: частина підтримали Галланта, інші закликали до його відставки.
"Поглиблення розколу проникає у військові та оборонні інститути – це явна, безпосередня та реальна загроза безпеці Ізраїлю. Я підтримую реформування системи правосуддя, але це має бути зроблено зі схвалення суспільства. План перегляду судової системи, оголошений 4 січня, ввів Ізраїль у найважчу політичну кризу за останні роки та масові протести, в яких брали участь одномоментно до 500 тисяч осіб", – саме після цих слів було звільнено Галанта.
Відреагували на звільнення і протестувальники. В неділю, 26 березня, акції поновилися зі ще більшим розмахом. Через це у Тель-Авіві поліція за допомогою водометів і офіцерів на конях розігнала протестувальників. Деякі демонстранти кидали в офіцерів предмети, наприклад, пляшки з водою.
Протестувальників підтримав президент Іцхак Герцог, а мери майже 30 міст оголосили голодування. Самі протести переросли у страйки: зупинилася робота аеропорту Бен-Гуріон у Тель-Авіві, порту в Хайфі, медустанов, низки торгових центрів. До страйку приєдналися і дипломати – призупинило роботу посольство Ізраїлю у США.
"Те, що відбувається в Ізраїлі – одна з найглибших політичних криз у країні за останні десятиліття. Судова реформа, запропонована командою Нетаньяху, може суттєво змінити правила політичної гри, зробивши демократію заручницею інтересів персон, які отримали владу. Є версія, що Нетаньяху пішов на такий ризикований крок, у тому числі, щоб відвернути увагу суспільства від корупційних розслідувань проти його близького оточення, а також щоб отримати можливість спустити ці розслідування на гальмах", - розповів в коментарі Апострофу голова Центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко.
Нетаньягу уникає громадянської війни
На тлі протестів експерти почали казати про наближення громадянської війни в Ізраїлі. Проте президент США Джо Байден не вважає, що протести в Ізраїлі переростуть у війну, заявляє Білий дім.
"Президент вважає, що однією з чудових рис Ізраїлю є його сильна історія демократії", - заявив журналістам представник Білого дому з національної безпеки Джон Кірбі.
У той час, як Сполучені Штати "стурбовані" планами уряду Нетаньягу щодо судової системи, "президент не стурбований тим, що Ізраїль може скотитися до будь-якої громадянської війни", - сказав Кірбі.
До того ж, сам Нетаньягу відклав свій спірний план судової реформи, заявивши що хоче "уникнути громадянської війни" і знайти компроміс з політичними опонентами.
У своїй промові в прайм-тайм Нетаньягу, який раніше відкидав заклики відкласти прийняття закону, вибрав більш примирливий тон, ніж у останніх виступах. Він визнав глибокі розбіжності в країні та сказав, що натискає кнопку паузи, аби запобігти розколу в країні.
"Коли є можливість уникнути громадянської війни шляхом діалогу, я, як прем'єр-міністр, беру тайм-аут для діалогу", − сказав він.
Він пообіцяв досягти "широкого консенсусу" під час літньої сесії парламенту, яка розпочнеться 30 квітня.
Втім, перед зверненням прем’єр-міністра масовий антиурядовий протестний рух заявив, що відстрочки недостатньо.
"Тимчасового заморожування недостатньо, і загальнонаціональні протести посилюватимуться доти, доки закон не буде відхилений Кнесетом", - заявили організатори.
За словами журналіста ізраїльського аналітичного порталу Подробиці Романа Янушевського, мітинги та сотні тисяч людей підштовхнули Нетаньягу до процесу перемовин, які пройдуть найближчими тижнями.
"Цей час буде використано як можливість домовитися з опозицією і випрацювати якийсь спільний механізм просування судової реформи. До чого це призведе – не знаємо. Ми бачимо демократію в дії та суперечку, "що тут взагалі демократія": вплив вулиці чи те, що просуває наразі коаліція. Це таке питання, на яке поки немає відповіді", – каже журналіст в коментарі 24 каналу.
В свою чергу, експерт-міжнародник Денис Москалик в ефірі Українського радіо проаналізував, що буде із самим Нетаньягу.
"Правляча коаліція вже зараз пішла на відступ. Були заяви про те, що вони відтермінують або взагалі відмовляться від судової реформи. Тобто в даній ситуації влада злякалася хвилі протестів. І зараз існує високий ризик повторних перевиборів та втрати влади з боку Нетаньягу. Побачимо, наскільки вправно їм вдасться зманеврувати. Він дуже досвідчений гравець, багато років тримав владу в Ізраїлі. Можливо, і цього разу він зможе уникнути катастрофи власної політичної кар’єри", - каже Москалик.
До того ж, судова реформа в Ізраїлі була продуктом усього коаліційного уряду, каже Ілія Куса, експерт із Близького Сходу в Інституті майбутнього. Найімовірніше, вважає він, Нетаньягу все ж таки скасує реформу, протести закінчаться – "і почнуться потрясіння всередині коаліції".
"Це не тільки особиста забаганка Нетаньягу. Я думаю, якщо від неї відмовляться, то деякі партії заявлять про вихід із коаліції. І країна може піти на чергові дострокові вибори", - каже Куса.
Ізраїль та Україна: що далі
З початку повномасштабного вторгнення майже рік Ізраїль займав максимально нейтральну позицію до російсько-української війни. Та здавалось, в останні тижні крига скресла: за повідомленнями західних ЗМІ Ізраїль схвалив експортні ліцензії на можливий продаж Україні для двох своїх компаній, які розробляють системи боротьби з дронами. Але пройшло декілька днів після цього повідомлення - і Міністерство закордонних справ України 20 березня викликало посла Ізраїлю в Україні Міхаеля Бродського.
За словами джерела ZN.UA, під час зустрічі ізраїльському дипломату було висловлено незадоволення української сторони відсутністю прогресу щодо отримання Україною від Ізраїлю кредиту у вигляді держгарантій на суму 200 млн дол.
Також було висловлено незадоволення тим, що ізраїльська сторона не готова визнати ПВК Вагнер терористичною організацією, хоча сама закликає Україну визнати терористичною організацією Корпус вартових Ісламської революції (КВІР).
"Такі дії нашої влади, як мінімум, не логічні. Ізраїль передав нам технічну документацію на "шахеди", що дозволило покращити роботу нашої ППО. ЦАХАЛ, як мінімум, тричі зносив виробництва БПЛА в Ірані. Наші вороги не дорахувалися сотень БПЛА, які могли бути використані проти України. Не кажучи вже про те, що посла Бродського викликали "на килим" майже наступного дня після того, як уряд Ізраїлю погодив ліцензії на продаж важливих оборонних систем", - зазначив військовий експерт Дмитро Снєгирьов в коментарі Апострофу.
На думку ж Дениса Москалика, найближчим часом навряд чи варто очікувати змін у відносинах між Україною та Ізраїлем.
"Ізраїль стоїть перед власними політичними дилемами, основною з яких є дилема виживання. Це пряма загроза з боку ядерних і ракетних сил Ірану, відносини з арабськими сусідами та зі Сполученими Штатами як основного гаранта безпеки Ізраїлю. На рівні особистих стосунків, відносин між певними організаціями, гуманітарними ініціативами між Ізраїлем та Україною все надзвичайно добре. А на міждержавному рівні можемо констатувати, що немає такого ступеню співпраці, як, скажімо, з Польщею", - каже Москалик.
Валерія Шипуля